Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №440/2841/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 440/2841/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 (ухвалене суддею Чесноковою А.О.) в справі № 440/2841/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., за час довготривалого стаціонарного лікування після полону, а саме з 12.06.2025 по 19.11.2025; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 грн., за час довготривалого стаціонарного лікування після полону, а саме з 12.06.2025 по 19.11.2025; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18.06.2025 по 19.11.2025, а саме невстановлення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових) за період з 18.06.2025 по 19.11.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення; зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 12.06.2025 по день подання позовної заяви.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., за час довготривалого стаціонарного лікування після полону, а саме з 12.06.2025 по 20.10.2025; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 12.06.2025 по 20.10.2025 з урахуванням проведених виплат; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18.06.2025 по 19.11.2025, а саме невстановлення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових) за період з 18.06.2025 по 19.11.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року; в іншій частині позовних вимог відмовлено; у задоволенні стягнення правничої допомоги відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що правові підстави для проведення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 19.11.2025 з урахуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням посадового окладу, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відсутні. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період довготривалого стаціонарного лікування після полону, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягали задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 17.10.2023 по 19.11.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 за № 294, ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 № 154 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що перебуває в полоні.

Відповідно довідки від 27.06.2025 №34/П-2348д, яка видана Службою Безпеки України, солдат ОСОБА_1 в період з 21.01.2024 по 12.06.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.01.2026 №2084/3186/16/1020 солдат ОСОБА_1 у період з 19.01.2024 отримав: «Закрита черепно мозкова травма анамнестично: (струс головного мозку - анамнестично) у вигляді посттравматичною енцефалопатії II ст. з церебрастенічним синдромом, вегетативною дисфункцією, з цефалгіями, мнестичним зниженням.

Обставини: при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок мінометного обстрілу, ураження ГРУ дронів, скидів з БПЛА та штурмових дій противником. Був захоплений в полон ворожою стороною. Факт перебування у полоні, засвідчує довідка про перебування у полоні №34/П-2348д, від 27.06.2025.

Відразу після звільнення з полону позивач був госпіталізований.

У період з 12.06.2025 по 17.07.2025 згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №199800 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з діагнозом: ЗЧМТ 2023 анамнестично: (струс головного мозку-анамнестично) у вигляді посттравматичної енцефалопатії II ст з церебрастенічним синдромом, вегетативною дисфункцією, з цефалгіями, мнестичним зниженням. Постконтузійний синдром з вираженими явищами диссомнії. Цервіко-торакалгія, м`язево-тонічна форма, стійкий больовий синдром. Остеохондроз поперекового відділу хребта. Складний міопічний астигматизм на обох очах. Викривлення переділки носа. Вазомоторний риніт. Хронічний періодонтит зубів 36, ретенція та дистопія зубів 18,28, 38,48. Ретенція зуба 28. Фолікуліт. Ксероз шкіри. Хронічний простатит в стадії ремісії. Фурункульоз, переважно в стадіях інфільтрації без ексудативних форм. Хронічний холецистит. Сечосольовий діатез.

Довідкою ВЛК від 11.07.2025 року №2025-0711-1016-4708-0 було проведено медичний огляд та встановлено наступні діагнози і причинний зв`язок захворювання: F41.2 Тривожно-депресивний розлад з інсомнією асоційований з бойовим стресом.; Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Інше Довідка про перебування у місцях несвободи № документа: 34/П-2348д Дата документа: 27.06.2025 Ким видано: СБУ. На підставі статті 17г графи II розкладу хвороб Потребує лікування у в/ч НОМЕР_4 на строк не менше 21 календарних днів.

У період з 17.07.2025 по 08.08.2025 згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2625 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у військові частині НОМЕР_4 з діагнозом: основний F43.2 - Порушення адаптації. Помірно виражене порушення адаптації з тривожно-депресивним синдромом з інсомнією. Супутній Н52.2 - Астегматизм. Простийкороткозорий астегматизм правого ока. Складний короткозорий астигматизм лівого ока.

Згідно з Довідкою ВЛК від 06.08.2025 №2025-0806-1345-2276-0, проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено наступні діагнози і причинний зв`язок захворювання: F43.2 Помірно виражене порушення адаптації з тривожно-дересивним синдромом з інсомнією з виходом в неповну медикаментозну компенсацію. Захворювання, ТАК, пов`язане з Захистом Батьківщини. На підставі статті 17г графи ІІ Розладу хвороб Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

У період з 07.05.2025 по 05.09.2025 перебував у відпустці за станом здоров`я, що підтверджується рапортом від 06.08.2025 та відпускним квитком від 09.08.2025 № 2084/5229.

Згідно направлення від 01.09.2025 ОСОБА_1 направлений на реабілітацію до КП "ПОКЛ Регіональний реабілітаційний центр "Ветеран", що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3079.

У період з 23.09.2025 по 20.10.2025 згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6156 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КП "ОЗНПД Полтавської обласної ради" з діагнозом F43.2 - Помірно виражене порушення адоптації з тривожно-депресивним синдромом, інсомнією з виходом в медикаментозну компенсацію. Супутній діагноз: Наслідки перенесених ЗЧМТ (2023р. - струс головного мозку, неодноразові контузії) у вигляді цефалгічного, астено-невротичного синдромів. Гіпертонічна хвороба І ступ.ІІ ст.ризик високий. СН 0 ст. ГЕРХ. Хронічний гастродуодепіт ст. ремісії. ДЖВШ. Метаболічна асоційована стеатотична хвороба печінки.

27.01.2026 та 09.02.2026 адвокат ОСОБА_2 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з адвокатськими запитами № 27-01/26, № 09-02/26 та просив надати витяг з наказу про призначення на посаду ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_1 з зазначенням інформації посадового окладу та окладу за військовим званням згідно Постанови № 704; інформацію щодо розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 із зазначенням тарифного розряду згідно з тарифною сіткою та схемою тарифних коефіцієнтів за період служби у військовій частині НОМЕР_1 ; інформацію чи виплачувались ОСОБА_1 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за увесь період служби у військовій частині НОМЕР_1 .

За змістом довідки про грошове забезпечення від 03.04.2026 №2084/2391/15/1881 наданої ВЧ НОМЕР_1 на адвокатський запит, додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у період з 12.06.2025 по 30.06.2025 солдату ОСОБА_1 нарахована та виплачена у сумі 3333,33 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому у збільшеному розмірі винагороди згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у спірний період, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині неналежного визначення розміру грошового забезпечення позивача та зобов`язання здійснити його перерахунок і виплату за період з 18.06.2025 по 19.11.2025 із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018.

Постановою КМУ № 704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15.

Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 постанови КМУ № 704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання постанови КМУ № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (в подальшому - Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ № 704.

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Абзацами 1 - 4 пункту 9 розділу I Порядку № 260 передбачено, що виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.

Відповідно до пунктів 14 - 17 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Тобто, термін лікування 4 місяці є загальноприйнятим для усіх захворювань, за винятком тих, щодо яких законодавством України передбачений більш тривалий строк перебування на лікуванні.

Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.

При цьому, питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260.

Пункт 1 розділу XXVIII Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

За пунктом 5 розділу XXVIII Порядку № 260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України. (пункт 6 розділу XXVIII Порядку № 260).

Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. (пункт 7 розділу XXVIII Порядку № 260).

Отож, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 640/2358/20.

Відповідно до п. 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров`я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини – начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв`язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками – продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.

Згідно з ст. 116 Положення № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: … 10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби – до звільнення з військової служби; … 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення; … Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 – 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (в подальшому – Положення) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

Відповідно до 6.14. розділу 6 «Медичний огляд військовослужбовців» Положення № 402, загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз – 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.

Згідно з п. 6.35 Положення № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин – у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань – повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки № 2084/3186/16/1020 від 03.01.2026 року виданої командиром в/ч НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якою, позивачу період з з 19.01.2024 отримав: Закрита черепно мозкова травма анамнестично: (струс головного мозку - анамнестично) у вигляді посттравматичною енцефалопатії II ст. з церебрастенічним синдромом, вегетативною дисфункцією, з цефалгіями, мнестичним зниженням.

Обставини: при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок мінометного обстрілу, ураження ГРУ дронів, скидів з БПЛА та штурмових дій противником. Був захоплений в полон ворожою стороною. Факт перебування у полоні, засвідчує довідка про перебування у полоні №34/П-2348д, від 27.06.2025.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.06.2025 по 20.10.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із Захистом Батьківщини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що норми Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

Тобто, обидві умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються копіями медичних документів, які містяться в матеріалах справи.

Чинне законодавство пов`язує можливість отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови № 168, оскільки умови, передбачені нормами Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Із урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та зобов`язання нарахувати і виплатити таку винагороду у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 12.06.2025 по 20.10.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових) за період з 18.06.2025 по 19.11.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п.п. 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в подальшому - Постанова № 103), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до п. 1 Постанови № 103, перераховуються пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 якої викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції Постанови № 103) при встановленні правила обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовано такий показник як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в пункт 4 Постанови № 704.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Таким чином, до 19.05.2023 включно, грошове забезпечення мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 01 січня відповідного календарного року.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, однак постановою Верховного Суду від 16.07.2026 вказані судові рішення скасовані.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасував.

Прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовив.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення з 18.06.2025 по 19.11.2025 здійснювалась відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні правомірно.

Із урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення розміру його грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату всіх видів грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 19.11.2025 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки у спірний період з 18.06.2025 по 19.11.2025 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з фіксованої розрахункової величини 1762 грн, тому відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18.06.2025 по 19.11.2025, а саме невстановлення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових) за період з 18.06.2025 по 19.11.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, ухвалити в скасованій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в справі № 440/2841/26 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18.06.2025 по 19.11.2025, а саме невстановлення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових) за період з 18.06.2025 по 19.11.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Ухвалити в скасованій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич