Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №520/195/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р.Справа № 520/195/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,

представника апелянта - Ярошенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/195/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 липня 2024 року по 10 грудня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 124 452,08 грн;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 липня 2024 року по 10 грудня 2025 року, але не більше шести місяців у сумі 124 452,08 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного оскарження 30.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2024 до 09.12.2025.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2024 до 09.12.2025, що складає 184 календарні дні, та становить у розмірі 109 649,61 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

07.05.2026 Національний університет цивільного захисту Україниподав до суду заяву, в якій просив роз`яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 520/195/26 щодо наступного питання:

- чи буде вважатися подвійним стягненням з Національного університету цивільного захисту України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.08.2024 до 31.01.2025 у разі виконання рішення у справі № 520/195/26.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/9697/25, яке виконано суб`єктом владних повноважень, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 до 31.01.2025, що частково співпадає з періодом, за який позивач на підставі судового рішення у цій справі, набув права на отримання середнього заробітку.

Отже, наявні підстави для роз`яснення судового рішення щодо питання подвійного стягнення з Національного університету цивільного захисту України середнього заробітку на користь позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено.

Національний університет цивільного захисту України (далі - відповідач, апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що резолютивна частина судового рішення від 26.02.2026 допускає щонайменше два варіанти тлумачення його виконання для боржника:

- здійснити нарахування коштів за весь вказаний період, що призведе до повторної (подвійної) виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за ті самі 183 дні, які вже оплачені за рішенням у справі № 520/9697/25;

- здійснити виплату лише за дні, які не охоплюються попереднім рішенням суду, самостійно зменшивши фактичний період нарахування, проте вказані обставини можуть бути розцінені стягувачем або державним виконавцем як невиконання судового рішення в повному обсязі.

У зв`язку з цим, вказує, що у відповідача виникли труднощі стосовно вірного тлумачення судового рішення.

При цьому, зауважує, що НУЦЗ України є бюджетною установою, тому подвійне нарахування середнього заробітку за один період може призвести до нецільового використання бюджетних коштів.

Проте суд першої інстанції, на думку апелянта, не врахував вищенаведених обставин, у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні заяви.

ОСОБА_1 подав заяву, в якій, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у судове засідання не прибув, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заяви, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 254 КАС України передбачено порядок роз`яснення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Метою роз`яснення рішення є правильне і своєчасне його виконання, оскільки недотримання вимог чіткого та логічного викладення змісту рішення може ускладнити або взагалі унеможливити його здійснення. Тобто, суд повинен роз`яснювати зміст лише того судового рішення, яке підлягає виконанню - остаточного судового рішення, яке стало обов`язковим або стане таким по сплину певного часу.

Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення та постановлення додаткового рішення цим же судом.

Критерієм для роз`яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 26.02.2024 у справі № 640/3913/19.

Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення, відповідач зазначав, що йому не зрозуміло чи буде вважатись подвійним стягненням виплата середнього заробітку позивачу за період з 01.08.2024 до 31.01.2025 у разі виконання рішення у справі № 520/195/26, з огляду на те, що НУЦЗ України виконано інше судове рішення у справі № 520/9697/25 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за цей же період.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що в межах справи № 520/9697/25 судом присуджено на користь ОСОБА_2 середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення (посадового окладу та премії), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення в належному розмірі.

В свою чергу, в межах справи № 520/195/26 судом присуджено на користь позивача середній заробіток за несвоєчасну виплату щомісячної надбавки за особливості проходження служби у належних відсоткових розмірах.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2025 року у справі № 160/18656/22 дійшов висновку, що кожне з наведених порушень (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення на суму 84 638,95 грн та несвоєчасна виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік на суму 127 724,15 грн) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.

Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що проведення позивачу виплати середнього заробітку за період з 01.08.2024 до 31.01.2025 на виконання рішення у справі № 520/195/26 призведе до подвійного стягнення спірної компенсації.

Колегія суддів зауважує, що заявник фактично просить роз`яснити порядок виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку, тобто вирішити питання, які не стосуються роз`яснення судового рішення в розумінні ст. 254 КАС України.

За приписами статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання такого рішення.

Таким чином, законодавцем розмежовано порядок «роз`яснення судового рішення якщо таке є незрозумілим» (ст. 254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (ст. 378 КАС України).

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем та іншими суб`єктами владних повноважень.

Натомість, визначений ст. 254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання.

У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надано КАС України, а не звертатись із заявами про його роз`яснення.

Колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині судового рішення, щодо роз`яснення якого звернувся відповідач, чітко вказано, в який саме спосіб воно має бути виконано, а в мотивувальній частині наведено відповідне нормативно-правове обґрунтування та висновки суду

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості роз`яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 520/195/26.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 254, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/195/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 10.08.2026 року