Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №520/10202/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р.Справа № 520/10202/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/10202/25

за позовом ОСОБА_1

до Національної академії Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної академії Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2016 по 28.02.2018.

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.12.2016 по 28.02.2018 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

03.09.2025 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язав Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.12.2016 по 28.02.2018 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Рішення суду набрало законної сили.

21.05.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій просить суд обов`язати Національну академію Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/10202/25 шляхом надання доказів визначення ОСОБА_1 до виплати індексації із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін-січень 2008 року за грудень 2016 - лютий 2017 - 3177,60 грн, за березень 2017 - квітень 2017 - 3360 грн, за травень 2017 - 3536,40 грн, за червень 2017 - серпень 2017 - 3730,06 грн, за вересень 2017 - листопад 2017 - 3896,78 грн, за грудень 2017 -лютий 2018 - 4258,75 грн, як визначено самим боржником, та без урахування відомостей розмірів збільшення премій, які не охоплені справою № 520/10202/25, з подальшим оподаткуванням та компенсуванням ПДФО та доказів сплати таких сум.

В обґрунтування заяви зазначено, що як вбачається з довідки, відповідач застосувавши належний базовий місяць січень 2008 визначив позивачу індексацію у наступних розмірах: грудень 2016 - лютий 2017 - 3177,60 грн, березень 2017 - квітень 2017 - 3360 грн, травень 2017 - 3536,40 грн., червень 2017 - серпень 2017 - 3730,06 грн, вересень 2017 - листопад 2017 - 3896,78 грн, грудень 2017 - лютий 2018 - 4258,75 грн.

Відповідач, нарахувавши позивачу індексації з базовим місяцем січень 2008 за грудень 2016 - лютий 2017 - 3177,60 грн, березень 2017 - квітень 2017 - 3360 грн, травень 2017 - 3536,40 грн, червень 2017 - серпень 2017 - 3730,06 грн, вересень 2017 - листопад 2017 - 3896,78 грн, грудень 2017 - лютий 2018 - 4258,75 грн, відняв від нарахованих сум відомості, які містяться у колонці «розмір збільшення премії з ЩДГВ», які не охоплені рішенням справи № 520/10202/25 та вказав, що до виплати після оподаткування та компенсування ПДФО належить 7193,93 грн.

Зазначене призвело до неправильного виконання рішення навіть на стадії нарахувань, позаяк, виходить поза межі обсягу зобов`язань відповідача, покладеного на нього у судовому порядку, чим обумовлено процедуру судового контролю.

26.06.2026 хвалою Харківського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви у процедурі судового контролю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження апелянта про суд першої інстанції невірно визначивши підстави судового контролю, дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для його встановлення.

Стверджує, що відповідач, нарахувавши позивачу індексації з базовим місяцем січень 2008 за грудень 2016 – лютий 2017 – 3177,60 грн, березень 2017 – квітень 2017 – 3360 грн, травень 2017 – 3536,40 грн, червень 2017 – серпень 2017 – 3730,06 грн, вересень 2017 – листопад 2017 – 3896,78 грн, грудень 2017 – лютий 2018 4258,75 грн, відняв від нарахованих сум відомості, які містяться у колонці «розмір збільшення премії з ЩДГВ», які не охоплені рішенням справи № 520/10202/25 та вказав, що до виплати після оподаткування та компенсування ПДФО належить 7193,93 грн у зв`язку з чим вважає, що з правильно нарахованих відповідачем сум індексації, для цілей виплати сума відповідачем була зменшена та не сплачена.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано рішення зобов`язального характеру в межах, визначених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 по справі № 520/10102/25.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 по справі №800/592/17 визначилась, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.

Питання, пов`язані зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-383 КАС України.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Вказаний висновок враховує те, що виплата індексації стосується грошового забезпечення позивача, а не обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, - у яких встановлення судового контролю є обов`язком суду.

Вказане є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.

Також колегія суддів зауважує, що у цьому випадку предметом спору по суті була наявність права позивача на отримання індексації грошового забезпечення позивача за певний період, а порядок її нарахування та виплати не був предметом спору та судом не досліджувався.

Враховуючи те, що фактичною підставою для встановлення судового контролю, яка зазначена позивачем, є те, що відповідач правильно нарахувавши позивачу індексації за період встановлений судовим рішенням, штучно зменшив суму до виплати за рахунок відрахувань, щодо яких відсутнє судове рішення, колегія суддів вважає необгрутованими посилання апелянта стосовно наявності підстав для встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення по цій справі в частині сплати нарахованих сум про що він і зазначав у своїй заяві про встановлення судового контролю.

Вказані обставини також є самостійними та достатніми підставами для відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.

З огляду на вказане, вимоги апеляційної скарги, як і заяви про встановлення судового контролю, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року по справі №520/10202/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 10.08.2026.