Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №520/33611/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р.Справа № 520/33611/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/33611/25

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі по тексту - позивач, КП "Харківводоканал") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач, апелянт, ВДВС), у якій просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця ВДВС щодо стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП "Харківводоканал" у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 №910/9206/23;

- зобов`язати державного виконавця ВДВС утриматися від вчинення дій щодо стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП "Харківводоканал" у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 №910/9206/23.

17 червня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов КП "Харківводоканал" задовольнив частково.

Визнав протиправними дії державного виконавця ВДВС щодо стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП "Харківводоканал" у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 №910/9206/23.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

ВДВС, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВДВС посилається на те, що на виконанні у нього перебуває зведене виконавче провадження № 78611362 до складу якого входить ВП №78142430 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 № 910/9206/23. У порядку статті 336 ГПК України державний виконавець звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам (заява була подана не по зведеному виконавчому провадженні, а щодо конкретного судового рішення - наказу Господарського суду міста Києва № 910/9206/23 від 24.09.2024). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2025 № 910/9206/23 задоволено заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать КП "Харківводоканал" та яке має заборгованість перед ДПЗД «Укрінтеренерго», з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі №910/9206/23. Вказана ухвала суду на момент вчинення дій набрала законної сили, тобто була чинною та не скасована. У зв`язку з зазначеним стверджує, що діяв в межах повноважень, на підставі, та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судои встановлені обставини, які не оспорені сторонами.

Відповідно до Статуту КП "Харківводоканал" є комунальним підприємством, яке здійснює діяльність з постачання води населенню та юридичним особам міста Харкова та 52 населених пунктів Харківської області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 позовні вимоги АТ "Харківобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - ДПЗД "Укрінтеренерго") про стягнення 261 715 976,64 грн задоволено повністю. Стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго": 159 010 586 грн 68 коп основної заборгованості; 17171608 грн 65 коп пені; 15193066 грн 88 коп. 3% річних; 70340714 грн 43 коп втрат від інфляції та 939400 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 в частині стягнення пені та судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, змінено та в цій частині викладено його резолютивну частину в новій редакції.

Стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" на користь АТ "Харківобленерго": 17111876 грн 18 коп пені та 939212 грн 12 коп судового збору.

У частині позову про стягнення пені у розмірі 59 732,47 грн відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 в оскаржуваній частині залишено без змін.

15.12.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти у справі № 910/9206/23 задоволено.

Звернуто стягнення на грошові кошти, що належать КП "Харківводоканал" та яке має заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго", з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/9206/23 про стягнення з ДПЗД "Укрінтеренерго" на користь АТ "Харківобленерго": 159010586 грн 68 коп основної заборгованості; 17111876 грн 18 коп пені; 15193066 грн 88 коп 3% річних; 70340714 грн 43 коп втрат від інфляції; 939212 грн 12 коп судового збору та з урахуванням виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

На теперішній час вже відбулося примусове стягнення грошових коштів з рахунків Підприємства у Акціонерному товаристві "ВСТ БАНК" на підставі платіжних інструкцій в національній валюті від 24.12.2025 № 17780 та № 17779 з рахунків: НОМЕР_1 , UA40 3071 2300 0002 6002 0201 7244 1 – 5472,69 грн та 15 202,69 грн відповідно.

Оскільки таке примусове стягнення грошових коштів з рахунків у банках, на підставі наказу Господарського суду м. Києва №910/9206/23, на думку позивача, має ознаки протиправності, крім того порушує права, свободи та інтереси не лише юридичної особи – КП «Харківводоканал», а й права, свободи та інтереси фізичних осіб – мешканців м. Харкова та Харківської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не мав законних підстав для вчинення виконавчих дій стосовно позивача.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються дій державного виконавця ВДВС в межах примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/9206/23.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише судові рішення.

У цьому випадку на виконання до відповідача надійшов виконавчий документ, виданий судом, а саме: наказ Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/9206/23.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом..

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що дії виконавця оскаржуються:

- до суду, який видав виконавчий документ (виконавчий лист, судовий наказ), що передбачено ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі адміністративний суд.

- до адміністративного суду, у випадку, якщо виконавчий документ видав інший ніж суд орган або посадова особа.

Оскільки виконавчий документ – судовий наказ, був виданий саме судом - Господарським судом міста Києва, а не «іншим органом або посадовою особою», до визначення підсудності цього спору застосовні лише приписи ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права..

Відповідно до частини 1 статті 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції

Отже, положення статті 287 КАС України, статей 339-1, 340 ГПК України, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що сторони виконавчого провадження та інші учасники та особи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльністю виконавця до суду, який видав виконавчий документ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішення спору щодо правомірності рішень, дій, бездіяльності виконавця при примусовому виконанні судового наказу, виданого в межах господарської справи № 910/9206/23, відповідно до положень частини першої статті 74 Закону №1404-VIII, статей 339-1, 340 ГПК України, ст. 287 КАС України належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу по суті позивних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року по справі № 520/33611/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою провадження у справі за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 10.08.2026.