Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №520/26166/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 520/26166/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 520/26166/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.04.2025 за №963300150931 Відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким за результатами перегляду заяви від 21.08.2024 за №11207 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №520/28094/24 прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком Закону № 1058-IV на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом №889-VIII, переведено заявницю з 21.08.2024 згідно заяви від 21.08.2024 за №11207 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом № 1058-IV на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , з 21.08.2024 та виплачувати довічно щомісячно пенсію по втраті годувальника згідно ч.10 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, п.п.10, 12 Розділу ІХ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №889-VIII у розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.01.2021 за № 01-33/15/2021, виданої Апеляційним судом Харківської області, тобто у розмірі 165 532,50 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 50 копійок), з відрахуванням раніше виплачених сум та без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 17.04.2025 за №963300150931 Відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком Закону №1058-IV на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом №889-VIII, переведенні з 21.08.2024 згідно заяви від 21.08.2024 за №11207 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 21.08.2024 пенсію по втраті годувальника згідно ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 484,48 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 520/26166/25 залишено без змін.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 3 000 гривень у якості відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції.

Відповідач правом на подання заперечень щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката не скористався.

У відповідності до ст.ст. 252, 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяву розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Аналіз зазначених норм вказує, що КАС України передбачає можливість прийняття додаткового судового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення ч.ч. 1 та 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції між ОСОБА_1 (Клієнт) та Зеленським Максимом Сергійовичем (Адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (в усіх судочинствах) №010/2024 від 30.08.2024.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору, узгоджується сторонами додатково та визначається в Додатку №1 до даного договору. Додаток №1 є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що при зміні умов, пов`язаних з виконанням зазначеного Договору, внаслідок збільшення обсягу, тривалості або складносиі справи, розмір гонорару Адвоката, а також понесені витрати, може бути збільшений за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги від 30.08.2024 №010/2024 передбачено, що розмір гонорару за виконання вказаного Договору обчислюється сторонами відповідно до правових норм та становить, серед іншого, 3 000 гривень за складання звернення, запиту, скарги, повідомлення, клопотання, іншого процесуального документу у порядку кримінального або цивільного процесуального законодавства, адміністративного судочинства, адвокатського запиту.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення було надано копії наступних документів:

1) ордер на надання правничої (правової) допомоги;

2) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

3) Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України;

4) Диплом доктора філософії;

5) Рішення №13/1/17 Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21.07.2021;

6) Акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання правничої допомоги від 30.08.2024 за №010/2024 від 30.06.2026;

7) Рахунок на оплату №010/2026 (д010/2024) від 30.06.2026;

8) квитанція №470825 від 30.06.2026.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2026, виконуючи умови Договору виконавець надав, а замовниця прийняла наступні послуги:

1. Опрацювання доводів апеляційної скарги відповідача, складання та подання 20.05.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку ст. 304 КАС України відзиву на окреслену скаргу від імені та в інтересах ОСОБА_1 у справі №520/26166/25 за її адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, що мали місце 15-20.05.2026, - всього витрачено 5 годин (гонорар фіксований - 3000 грн).

Усього за вказаними вище пунктами (1) Адвокатом витрачено 5 годин робочого часу у період з 24.04.2026 по 29.06.2026 включно, загальний розмір гонорару Адвоката за вже надані ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду послуги (виконані роботи) виключно у справі №520/26166/25 у фіксованому розмірі згідно Договору становить - 3 000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 по справі №340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої -четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області та заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Колегія судів ураховує, що додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у цій справі стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 гривень.

З урахуванням характеру спірних правовідносин та особливостей їх правового регулювання, а також оцінюючи наданий представником позивача акт виконаних робіт на професійну правничу допомогу крізь призму критеріїв об`єктивного визначення вартості адвокатських послуг і вимог, передбачених частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є завищеною та необґрунтованою. Такий висновок ґрунтується на невідповідності зазначеної суми складності справи, обсягу наданих послуг та характеру правового супроводу під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує, що правова позиція представника позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, за своїм змістом та обґрунтуванням переважно дублює доводи, наведені у позовній заяві та підтримані під час розгляду справи судом першої інстанції. Відзив не містить нових складних правових аргументів, не потребував проведення додаткового аналізу значного обсягу доказів чи судової практики та фактично був спрямований на підтримання раніше сформованої правової позиції. Крім того, представник позивача, беручі участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був обізнаний з обставинами справи, змістом позовних вимог, запереченнями відповідача та правовими аспектами спору.

За таких обставин підготовка відзиву не вимагала значного обсягу аналітичної, правотворчої чи технічної роботи, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат на надання відповідної правничої допомоги не є співмірним фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, необхідному для їх виконання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до процесуального законодавства є правом, а не обов`язком учасника справи.

Колегія суддів відзначає, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон № 5076-VI.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн, які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 520/26166/25 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Семененко М.О.

Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 10.08.2026.