Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №520/18522/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 520/18522/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/18522/25

за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальний експертизи" , Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальний експертизи" (далі – КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальний експертизи", перший відповідач), Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" (далі – КНП Харківської облради «Обласна клінічна лікарня», другий відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, третя особа), в якому просив суд:

- визнати протиправними рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене у вигляді довідки від 23.12.2024 року № 60 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 ;

- зобов`язати КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», як правонаступника всіх прав та обов`язків КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», скасувати рішення, оформлене у вигляді довідки від 23.12.2024 року № 60 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року по справі № 520/18522/25 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 520/18522/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин пункт 13 Положення № 1317, яким визначено повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, яка саме і була уповноважена за запитами правоохоронних органів перевіряти обґрунтованість рішень обласних, міських, міжрайонних і районних МСЕК та за потреби скасовувати їх. Натомість оскаржуване рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю прийняте Розширеною експертною комісією КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», тобто обласною МСЕК. На переконання апелянта, пункт 12 Положення № 1317 не наділяв обласну комісію повноваженнями скасовувати рішення міжрайонної Слобідської МСЕК, а тому довідку від 23.12.2024 № 60 прийнято неналежним суб`єктом і за межами його компетенції.

Також апелянт зазначає, що підставою для перевірки та скасування рішення про встановлення йому ІІ групи інвалідності став запит Управління СБУ в Харківській області, наданий у межах кримінального провадження. Однак проведення перевірки чи переогляду за запитом правоохоронного органу відповідно до пункту 13 Положення № 1317 належало до виключних повноважень Центральної МСЕК МОЗ. На думку позивача, передбачених законодавством підстав для дострокового повторного огляду обласною МСЕК не було, оскільки він не звертався з відповідною заявою, зміни у стані його здоров`я як підстава для переогляду не встановлювалися та рішення суду про проведення такого огляду не ухвалювалося. Крім того, перевірка проведена заочно, без повідомлення та виклику позивача, його опитування, безпосереднього медичного обстеження й оцінки стану всіх систем організму. Апелянт вважає, що цим порушено вимоги пунктів 1.4, 1.10 Інструкції № 561 та не забезпечено його право на участь у процесі прийняття рішення.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 360/660/25, апелянт зауважує, що повноваження на скасування рішення нижчої МСЕК за результатами перевірки не є абсолютним. Таке рішення без проведення переогляду допускається лише тоді, коли з медико-експертної документації безпосередньо вбачається очевидна та істотна невідповідність установленого діагнозу або функціональних обмежень нормативним критеріям і додаткове клінічне дослідження не потрібне. За відсутності такої очевидності орган повинен провести повноцінну медико-соціальну експертизу з дотриманням гарантій участі особи. Позивач зазначає, що з 2012 року перебуває під наглядом гематолога з діагнозом «хронічна мієлоцитарна лейкемія, Ph-позитивна, хронічна фаза», тривалий час проходить лікування, а у січні 2024 року стан його здоров`я істотно погіршився, що стало підставою для встановлення ІІ групи інвалідності безстроково. На підтвердження цього до позову було додано виписки з медичних карток, результати досліджень і консультативні висновки спеціалістів. На думку апелянта, наведені медичні відомості не свідчать про очевидну або істотну невідповідність матеріалів медико-експертної справи критеріям установлення інвалідності. Тому висновок про необґрунтованість попереднього рішення не міг бути зроблений виключно за документами, без додаткової медичної оцінки та безпосереднього огляду позивача.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки не виконав обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, не встановив належним чином обсяг компетенції обласної МСЕК, підстави проведення перевірки та фактичні обставини прийняття довідки № 60, а також не надав оцінки медичним документам позивача.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

По суті спору відповідач зазначає, що під час обшуку, проведеного 03.10.2024 у межах кримінального провадження № 22023220000001560, було вилучено медико-експертну справу ОСОБА_1 та виявлено документи з ознаками підроблення ( у журналі висновків лікарсько-консультативної комісії відповідного закладу охорони здоров`я відсутній запис про направлення позивача на МСЕК), що вказує на фальсифікацію форми № 088/о, порушення порядку направлення на огляд і безпідставне встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Вказує, що за запитом слідчого відділу Управління СБУ в Харківській області на підставі пункту 12 Положення № 1317 та Положення про клініко-експертну комісію МОЗ України було проведено заочний розгляд наданих слідчим органом медичних документів. Для цього наказом КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 27.11.2024 № 86 створено Розширену експертну комісію із залученням лікарів відповідних спеціальностей. За результатами аналізу медико-експертної справи комісія встановила наявність документів з ознаками фальсифікації та неверифікованість зазначеного діагнозу, що стало підставою для скасування раніше встановленої інвалідності. З огляду на передбачені пунктом 12 Положення № 1317 повноваження обласної комісії контролювати діяльність міжрайонних МСЕК, перевіряти правомірність і змінювати прийняті ними рішення, відповідач вважає процедуру ухвалення довідки від 23.12.2024 № 60 дотриманою.

Крім того, відповідач посилається на рішення РНБО України від 30.08.2023, яким передбачено перевірку обґрунтованості рішень МСЕК, прийнятих у період воєнного стану, та ініціювання їх перегляду у разі виявлення порушень. Водночас КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», до якого приєднано КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», не має повноважень скасовувати оскаржуване рішення, оскільки з 31.12.2024 повноваження МСЕК припинено, а перевірку обґрунтованості їхніх рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1338 здійснює Центр оцінювання функціонального стану особи.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу 16.02.2024 була встановлена інвалідність ІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням безстроково Міжрайонною Слобідською МСЕК м. Харків, що підтверджується Довідкою до Акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12ААГ № 322087.

На підставі довідки МСЕК серії 12ААГ № 322087 від 16.02.2024 року позивачу призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується листом ГУ ПФ України в Харківській області від 17.03.2025.

ГУ ПФ України в Харківській області, рішенням від 07.03.2025, повідомив позивача, що 03.03.2025 до ГУ ПФ України в Харківській області від КЗОЗ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" надійшла довідка від 23.12.2024р. №60, в якій зазначено, що розширеною експертною комісією №1 КЗОЗ "ОЦМСЕ" скасовано рішення міжрайонної Слобідської МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_1 з 16.02.2024. Враховуючи вищевикладене, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 у ОСОБА_1 відсутнє.

КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня", листом від 30.06.2025, повідомило позивача, що в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження за № 22023220000001560 від 30.11.2023, у міжрайонній Слобідській МСЕК КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» були вилучені медичні документи та медико-експертна справа ОСОБА_1 з подальшим арештом вилучених медичних документів. Під час слідчих дій виявлені документи з ознаками підроблення. З метою встановлення достатніх підстав для призначення інвалідності ОСОБА_1 , їх обґрунтованості та законності, згідно з запитом Слідчого відділу управління Служби безпеки України в Харківській області, була призначена медико-соціальна експертиза із залученням експертів КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи». За результатами проведеної експертизи рішення міжрайонної Слобідської МСЕК від 16.02.2024 було визнано таким, що прийняте необґрунтовано і скасоване «Довідка про невизнання інвалідом» (форма первинної облікової документації №167/0) від 23.12.2024 № 60 складена у двох екземплярах: один надісланий до ГУ ПФУ в Харківській області, другий - долучений до матеріалів слідства Слідчого Управління Служби безпеки України в Харківській області. Медичні документи ОСОБА_1 знаходяться в розпорядженні Слідчого Управління Служби безпеки України.

ГУ ПФ України в Харківській області, листом від 01.07.2025, направило позивачу копію оскаржуваної довідки від 23.12.2024 року № 60.

Довідкою від 23.12.2024 року № 60 КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання інвалідом скасовано позивачу ІІ групи інвалідності з 16.02.2024. Зазначено, що 23.12.2024 позивач оглядався заочно.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, викладене у формі довідки від 23.12.2024 № 60 про невизнання інвалідом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженою обласною МСЕК у межах контрольних повноважень, передбачених пунктом 12 Положення № 1317, за результатами колегіального розгляду медико-експертної справи Розширеною експертною комісією. Суд врахував, що під час перевірки виявлено ознаки фальсифікації направлення позивача на МСЕК, непідтвердженість зазначеного діагнозу та його невідповідність установленій групі інвалідності. З огляду на дію воєнного стану суд визнав допустимим проведення заочного розгляду за наявними медичними документами та дійшов висновку про дотримання процедури прийняття довідки від 23.12.2024 № 60. При цьому суд зазначив, що оцінка медичної обґрунтованості висновку МСЕК належить до дискреційних повноважень спеціалізованого органу та не може здійснюватися адміністративним судом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджені Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317).

Відповідно до пункту 4 Положення № 1317 медико-соціальні експертні комісії утворюються за територіальним принципом і поділяються на Кримську республіканську, обласні, центральні міські, міські, міжрайонні та районні комісії, а також Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1317 Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, які звертаються для встановлення інвалідності та оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій; проводять у складних випадках огляд осіб, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Пунктом 13 Положення № 1317 передбачено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, і в разі потреби скасовує їх.

Крім того, відповідно до абзацу дев`ятого пункту 13 Положення № 1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або суду чи за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.

Отже, Положення № 1317 розмежовувало контрольні повноваження обласних комісій щодо рішень підпорядкованих районних, міжрайонних і міських комісій та повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Колегія суддів зазначає, що для вирішення даного спору необхідно встановити не лише наявність у відповідної комісії контрольних повноважень, а й дотримання встановлених законом підстав і порядку їх реалізації, а також належне обґрунтування рішення, наслідком якого стало припинення раніше встановленого позивачу правового статусу особи з інвалідністю.

Так, у постанові від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 Верховний Суд зазначив, що Положення № 1317 розрізняє такі поняття, як «переогляд», який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи, та «перевірку обґрунтованості», яка передбачає медичний і правовий аналіз уже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку.

Верховний Суд наголосив, що повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності. У протилежному випадку орган зобов`язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.

Застосування повноваження на скасування рішення нижчої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи без проведення додаткових клінічних досліджень убачається очевидна та істотна невідповідність установлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або якщо для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.

Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією № 561, або відсутності в матеріалах справи обов`язкових об`єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму. Якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати процедуру переогляду з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.

Також Верховний Суд вказав, що межі дискреційних повноважень органу вищого рівня під час перевірки рішень нижчих комісій зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися шляхом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної вмотивованості акта, яким скасовано попереднє рішення, із зазначенням конкретних медичних та юридичних невідповідностей; дотримання балансу між суспільним інтересом у протидії правопорушенням та приватним інтересом особи у стабільності її правового статусу.

Запроваджена на період воєнного стану можливість заочного прийняття рішень не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування під час скасування раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише за умови, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, які однозначно спростовують раніше встановлений статус особи з інвалідністю.

Отже, сама собою відсутність особистої участі позивача у засіданні комісії не є безумовною підставою для визнання її рішення протиправним. Водночас у такому разі відповідач повинен довести, що надані комісії матеріали були достатніми для встановлення очевидної та істотної невідповідності попереднього рішення нормативним критеріям або істотного порушення процедури первинного встановлення інвалідності, а проведення додаткового медичного дослідження чи безпосереднього огляду позивача не було необхідним.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказом КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 86 від 27.11.2024 (а.с. 61-62), виданим у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, утворено дві розширені експертні комісії для встановлення обґрунтованості рішень МСЕК щодо визначених у запитах осіб.

Відповідно до цього наказу комісії мали проводити експертизу щодо обґрунтованості та законності встановлення міжрайонними МСЕК інвалідності особам, зазначеним у відповідних запитах; за результатами проведеної експертизи складати висновок медико-соціальної експертної оцінки медичної документації; вносити рішення до журналу протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії та складати акт огляду. У разі зміни рішення міжрайонної МСЕК щодо встановлення інвалідності передбачалося оформлення довідки за формою № 167/о про невизнання особи інвалідом.

Колегія суддів зазначає, що такий наказ є внутрішнім організаційно-розпорядчим актом закладу, який визначає склад утворених комісій та порядок їх роботи, однак не може розширювати встановлений Положенням № 1317 обсяг компетенції відповідної МСЕК або змінювати визначені нормативно-правовим актом підстави й порядок перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності.

Крім того, зі змісту наданої копії наказу вбачається, що його видано у зв`язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023220000000867 від 28.07.2023, тоді як у відзиві другий відповідач посилався на проведення 03.10.2024 обшуку в межах кримінального провадження № 22023220000001560. Доказів, які б пояснювали співвідношення зазначених кримінальних проваджень та підтверджували, що перевірка рішення стосовно ОСОБА_1 здійснювалася саме на підставі належного процесуального документа у відповідному кримінальному провадженні, матеріали справи не містять.

Досліджені судом документи підтверджують, що 23.12.2024 розширеною експертною комісією № 1 розглянуто питання щодо обґрунтованості встановлення ОСОБА_1 . II групи інвалідності безстроково з 16.02.2024 рішенням Слобідської міжрайонної МСЕК.

У журналі протоколів засідань розширеної експертної комісії № 1 (а.с. 63-67) міститься запис від 23.12.2024, протокол № 4, відповідно до якого ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю, а рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано. Як підставу такого рішення зазначено фальсифікацію направлення на МСЕК за формою № 088/о та не верифікацію діагнозу.

На виконання зазначеного рішення оформлено довідку за формою № 167/о від 23.12.2024 № 60 (а.с. 15), в якій зазначено, що огляд ОСОБА_1 проведено заочно та за його результатами позивача не визнано особою з інвалідністю з 16.02.2024, рішення Слобідської МСЕК скасовано.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, наданим відповідачем до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що сам лише запис у журналі протоколів засідань розширеної експертної комісії № 1 не дає можливості встановити, на підставі яких конкретно документів комісія дійшла висновку про фальсифікацію направлення та не верифікованість діагнозу, ким і в який спосіб перевірялася достовірність направлення, які фактичні дані та медичні документи були досліджені, а також у чому полягала очевидна та істотна невідповідність рішення Слобідської міжрайонної МСЕК вимогам законодавства.

Матеріали справи не містять передбаченого наказом висновку медико-соціальної експертної оцінки медичної документації, акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медико-експертної справи позивача, направлення за формою № 088/о, матеріалів перевірки його достовірності, протоколу або висновку лікарсько-консультативної комісії, а також інших доказів, на підставі яких можна було б перевірити обґрунтованість зафіксованих у журналі тверджень.

У довідці від 23.12.2024 № 60 також не зазначено, які документи були досліджені комісією, які саме медичні чи процедурні порушення встановлено, у чому полягає їх істотність та чому вони стали підставою для скасування раніше встановленої II групи інвалідності без проведення переогляду позивача. Довідка містить лише відомості про заочний характер розгляду та його результат — невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

Твердження другого відповідача про відсутність у журналі висновків лікарсько-консультативної комісії запису щодо направлення позивача на МСЕК, фальсифікацію форми № 088/о, непідтвердженість діагнозу та відсутність об`єктивних даних для встановлення II групи інвалідності викладені лише у поданих до суду процесуальних документах(відзивах на позов та на апеляційну скаргу). Належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин до матеріалів справи не надано.

При цьому відсутність запису про направлення особи на МСЕК, навіть у разі її підтвердження належними доказами, могла б свідчити про порушення порядку оформлення направлення, однак не доводить відсутності у позивача захворювання, стійкого розладу функцій організму чи функціональних обмежень, які стали підставою для встановлення інвалідності. Для скасування відповідного рішення необхідно встановити характер виявленого порушення, його істотність і вплив на обґрунтованість висновку про наявність інвалідності.

Зі змісту запису в журналі розширеної експертної комісії не вбачається, що комісія досліджувала наявні у позивача захворювання, установлені діагнози, ступінь стійкого розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності або встановила їх очевидну невідповідність критеріям визначення II групи інвалідності. Посилання на фальсифікацію направлення та на те, що діагноз не верифікований не замінює медичної оцінки й не свідчить про те, що наявні у медико-експертній справі об`єктивні дані однозначно спростовували раніше встановлений статус позивача.

За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на першого відповідача покладався обов`язок довести наявність належних правових і фактичних підстав для скасування рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності, достовірність установлених комісією обставин, а також дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання на перебування медико-експертної справи в розпорядженні слідчого органу не звільняє відповідача від установленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доведення правомірності свого рішення. За неможливості подання оригіналів документів відповідач не був позбавлений можливості надати їх належним чином засвідчені копії, клопотати перед судом щодо витребування відповідних доказів або в інший допустимий процесуальний спосіб підтвердити обставини, покладені в основу рішення.

Суд апеляційної інстанції не підміняє медико-соціальну експертну комісію та не здійснює самостійного визначення наявності у позивача медичних критеріїв II групи інвалідності. Водночас дискреційний характер медичної оцінки не усуває обов`язку адміністративного суду перевірити, чи прийнято спірне рішення уповноваженим суб`єктом, на належній правовій підставі, з дотриманням установленої процедури, на підставі достатніх доказів та із наведенням зрозумілих мотивів.

За відсутності медико-експертної справи, висновку медико-соціальної експертної оцінки, акта огляду, форми № 088/о та матеріалів перевірки її достовірності суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно документи, які перебували в розпорядженні комісії, містили очевидну та істотну невідповідність критеріям встановлення інвалідності або підтверджували істотне порушення процедури її первинного встановлення.

При цьому суд не може вважати відповідні обставини доведеними лише на підставі стислого запису в журналі протоколів і пояснень відповідача, оскільки це фактично означало б покладення на позивача обов`язку спростовувати непідтверджені належними доказами висновки суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що першим відповідачем не доведено наявності достатніх правових і фактичних підстав для скасування рішення Слобідської міжрайонної МСЕК про встановлення ОСОБА_1 . II групи інвалідності безстроково.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 просив визнати протиправним рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене довідкою від 23.12.2024 № 60, та зобов`язати КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», як правонаступника першого відповідача, скасувати це рішення.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, визнання спірного рішення лише протиправним без його скасування не забезпечить повного відновлення порушеного права позивача, оскільки таке рішення формально залишатиметься чинним та продовжуватиме створювати для нього негативні правові наслідки.

У зв`язку з чим, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне, вийшовши за межі заявлених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене довідкою від 23.12.2024 № 60 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» скасувати зазначене рішення слід відмовити, як такої, що не є ефективним захистом порушеного права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про правомірність рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформленого довідкою від 23.12.2024 № 60, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позову, якою визнати протиправним і скасувати рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене довідкою від 23.12.2024 № 60 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» скасувати зазначене рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року по справі № 520/18522/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене довідкою від 23.12.2024 № 60 про невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особою з інвалідністю.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін