Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №520/12343/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 520/12343/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) від 10.04.2026 по справі № 520/12343/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)», в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський виправна колонія (№ 43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 30 червня 2022 року, та у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Державну установу «Харківський виправна колонія (№ 43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 30 червня 2022 року, та у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Харківська виправна колонія (№43)» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у період з лютого по квітень 2022 року позивачка фактично не несла службу (0 годин), у червні 2022 року перебувала у щорічній відпустці (30 діб), в інші періоди обсяг несення служби був мінімальним та не відповідав нормі робочого часу. Вказує, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є складовою грошового забезпечення, а отже нараховується виключно за час фактичного проходження служби та не підлягає виплаті за періоди відсутності на службі, відпустки, невиконання службових обов`язків. Відсутність фактично відпрацьованого часу виключає можливість виплати грошового забезпечення у повному розмірі, а у відповідних випадках - і будь-якої виплати взагалі. Звертає увагу. що після внесення змін до Постанови №168 (з урахуванням Постанов №754 та №793) правова природа відповідної виплати істотно змінилася: її розмір визначено як «до 30000 грн», що свідчить про встановлення граничного (максимального), а не фіксованого розміру. Така виплата набула ознак умовної та дискреційної, оскільки залежить від фактичного часу проходження служби, наявності відповідного наказу керівника та обсягу фінансування. Проте, суд першої інстанції фактично ототожнив зазначене формулювання з гарантованою виплатою у розмірі 30000 грн, що є неправильним застосуванням норм матеріального права. Зауважує, що відповідно до пункту 1 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється виключно на підставі наказів командирів (начальників). Водночас, матеріали справи не містять жодного наказу про нарахування позивачці такої винагороди за період з 01.09.2022 по 08.10.2022, а позивачка не довела їх існування.

Позивачка по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звільнена зі служби в Державній установі "Харківська виправна колонія (№ 43)" за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 31.12.2024, що вбачається з витягу з наказу Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" від 31.12.2024 №286/ОС-24.

За позицією позивачки, Державною установою "Харківська виправна колонія (№ 43)" не здійснено їй нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 та в розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01.09.2022 по 08.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану".

Представник позивачки звертався до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" із відповідними запитами щодо надання інформації стосовно позивачки.

Державна установа "Харківська виправна колонія (№ 43)" листом від 19.02.2025 №5/9/1-198-Фл-25 повідомила, зокрема, кількість фактично відпрацьованого часу за період з 24.02.2022 по 31.08.2022, а саме: з 24.02.-28.02.2022 – 0 год., 01.03-31.03.2022 – 0 год., 01.04-30.04.2022 – 0 год., 01.05-31.05.2022 – 96 годин, 01.06-30.06.2022 – 8 год., 01.07-31.07.2022 – 200 год. (служба в нічний час: дн. – 10, год. – 60), 01.08-31.08.2022 – 180 год. (служба в нічний час: дн. – 9, год. – 54).

Також Державна установа "Харківська виправна колонія (№ 43)" листом від 17.02.2025 № 5/9/1-109-Фл-25 повідомила, зокрема, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» нараховувалась та виплачувалась і за період з 24.02.2022 по 31.08.2022.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з відомості виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, відповідна винагорода за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року виплачувалася позивачці в таких розмірах: у травні 2022 року за лютий 2022 року – 2142,86 грн; у травні 2022 року за березень 2022 року – 967,75 грн; у травні 2022 року за квітень 2022 року – 6333,33 грн; у серпні 2022 року за лютий 2022 року – (-357,14 грн); у серпні 2022 року за березень 2022 року – (-161,29 грн); у серпні 2022 року за квітень 2022 року – (-1000,00 грн); у серпні 2022 року за квітень 2022 року – 1641,67 грн; у серпні 2022 року за травень 2022 року – 3812,90 грн; у серпні 2022 року за червень 2022 року – 328,33 грн; у вересні 2022 року за липень 2022 року – 8064,52 грн; у жовтні 2022 року за серпень 2022 року – 7258,06 грн.

Водночас, у позовній заяви позивачкою вказано, що вона не погоджується з обрахунком додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, здійсненим відповідачем, зокрема, за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, оскільки, на думку позивачки, за спірний період їй мала бути виплачена додаткова винагорода саме в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а не пропорційно фактичній кількості годин несення служби.

Також позивачка зазначає, що відповідачем таку додаткову винагороду за період з 01.09.2022 по 08.10.2022 мало бути виплачено в розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць.

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно за період з 1 червня 2022 року по 30 червня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 1 червня 2022 року по 30 червня 2022 року позивачка перебувала у черговій відпустці, тобто не виконувала свої функціональні обов`язки за цей період.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо проходження громадянином України публічної служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України унормовані, насамперед, приписами Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі по тексту – Закон № 2713-IV).

Згідно з ч.1 ст.14 Закону № 2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

За приписами ч.5 ст.23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) (далі по тексту – Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2, 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі по тексту – Порядок №925/5), яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що з 24.02.2022 у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

З урахуванням постанови КМУ від 07.07.2022 №793 пункт 1 Постанови №168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".

Згідно з п.2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

За обставинами справи, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 д 08.10.2022 проходила службу в Державній установі "Харківська виправна колонія (№ 43)", яка розташована на території м. Харкова.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком.

Відповідно до вказаного вище Переліку Програма "єПідтримка" поширюється на Харківську область.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.

За цим, позивачка у спірний період з 24.02.2022 до 08.10.2022 проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Також, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Постановою №754 від 01.07.2022, суд враховує, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184, від 01.08.2022 №212, від 01.09.2022 №237, від 01.10.2022 №262, від 01.11.2022 №282, від 02.12.2022 №311, від 02.01.2023 №1 протягом 24.02.2022 - 31.12.2022 уся територія Харківської області визначена у якості районів ведення бойових дій.

Відтак, позивачка у спірний період з 24.02.2022 до 30.06.2022 набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Харківська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка", а також території, яка визначена у якості району ведення бойових дій.

Зі змісту довідки Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" встановлено, що відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачці додаткова винагорода, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, у оскаржуваному позивачем періоді з 24.02.2022 по 31.08.2022, а саме: за лютий 2022 року – 2142,86 грн (-357,14 грн); за березень 2022 року – 967,75 грн (- 161,29 грн); за квітень 2022 року – 6333,33 грн (- 1000,00 грн), 1641,67 грн; за травень 2022 року – 3812,90 грн; за червень 2022 року – 328,33 грн; за липень 2022 року – 8064,52 грн; за серпень 2022 року – 7258,06 грн.

Водночас, відповідно до відомостей про розміри нарахованої додаткової допомоги відповідно до постанови КМУ № 168 за період з 24.02.2022 по 25.04.2022: фактична кількість годин несення служби за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 - 40 годин; фактична кількість годин несення служби за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 20 годин; фактична кількість годин несення служби за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 128 годин.

Відповідно до відомостей про розміри нарахованої додаткової допомоги відповідно до постанови КМУ № 168 за період з 26.04.2022 по 30.06.2022: фактична кількість годин несення служби за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 40 годин; фактична кількість годин несення служби за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 96 годин; фактична кількість годин несення служби за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 8 годин.

У той же час, матеріали справи містять копію наказу Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" від 26.05.2022 року №7/ОС/ВП-22, згідно з яким позивачці надано чергову відпустку за 2022 рік тривалістю 30 діб з 01.06.2022 по 30.06.2022. Інших відомостей про перебування позивачки у відпустці, на лікарняному за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 матеріали справи не містять.

Проте, як встановлено вище, відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачці додаткова винагорода, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, у періоді з 24.02.2022 по 30.06.2022.

За позицією відповідача, внесені Постановою №754 від 01.07.2022 зміни до Постанови №168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та Постанови №793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, застосовані з урахуванням вказівки Північно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022.

Однак, на переконання колегії суддів, листи Міністерства юстиції України не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачкою та відповідачем. Надані у листах роз`яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова №168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.

Стосовно посилання відповідача на внесені постановою Кабінетом Міністрів України №754 від 01.07.2022 зміни до Постанови №168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, колегія суддів зазначає наступне.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку справа не стосується відповідальності позивачки, даний спір пов`язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в спірний період роботи позивачки (з 24.02.2022 по 31.05.2022) діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби).

Тобто, зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30 000 гривень щомісячно.

За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивачки на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.

Аналогічне тлумачення змісту постанов Кабінету Міністрів України №168 та №793 наведене, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем в рамках розгляду цієї справи не доведено правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022, оскільки позивачка здійснювала свої функціональні обов`язки за ці періоди, а саме факту не відпрацювання позивачкою норми робочого часу за спірний період.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про протиправність не здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року та зобов`язання Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо задоволених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року та зобов`язання Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1146 від 08.10.2022 внесено такі зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168: в абзаці першому: слова "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" та "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)" виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: "Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення "здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1146 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.09.2022.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 набрала чинності з 18.10.2022.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що з 18.10.2022 року (день набрання чинності Постановою №1146) припинено право позивачки, як співробітника Державної кримінально-виконавчої служби України на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови №168 як у фіксованому розмірі 30000 грн, так і у розмірі до 30000 грн пропорційно реальному часу служби.

Зі змісту наявної в матеріалах справи відомості виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, відповідна винагорода за період з 01.09.2022 до 08.10.2022 позивачці не виплачувалась.

Відтак, оскільки у спірний період з 01.09.2022 по 08.10.2022 позивачка мала право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, розрахованої пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, але така винагорода виплачена не була і доказів протилежного до суду надано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп щомісячно пропорційно часу (у годинах) проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01 вересня по 08 жовтня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Посилання апеляційної скарги відповідача на те, що відповідно до пункту 1 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється виключно на підставі наказів командирів (начальників), як на підставу для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки не видання відповідного наказу не спростовує право позивачки на отримання додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168, в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 520/12343/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко