Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №200/1144/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року справа №200/1144/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/1144/26 (головуючий суддя І інстанції – Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними та скасувати рішення відповідача від 05.12.2025 про відмову в призначенні пенсії за заявою від 27.11.2025;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 27.11.2025 та врахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди навчання, військової служби та роботи за кодом, зокрема: період навчання в ПТУ № 80 з 01.09.1998 по 12.04.2002, період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.08.2022-31.12.2022, 15.05.2023-10.07.2023, 12.09.2023-30.09.2023, 02.11.2023-31.12.2023, 04.01.2024-30.01.2024, 01.02.2024-29.02.2024, 04.03.2024-11.03.2024, 01.04.2024-01.06.2024, 08.06.2024-21.06.2024, 29.06.2024-07.07.2024, 01.12.2024-08.12.2024 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці); періоди роботи 11.10.2001-28.03.2002, 05.08.2002-09.09.2007, 22.10.2007-31.12.2025 (код ЗПЗ014А1), що має бути зараховано за професією, що дає право на зарахування відповідного пільгового стажу, що дають право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 27.11.2025 та призначити пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення.

В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 046350021317 від 05.12.2025 відмовлено йому у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу та не враховано до пільгового стажу спірні періоди навчання, роботи та військової служби.

Таке рішення відповідача позивач вважає протиправними та таким, що порушує його право на належний соціальний захист.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 046350021317 від 05.12.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди роботи з 11.10.2001 по 28.03.2002, з 05.08.2002 по 09.09.2007, з 22.10.2007 по 27.11.2025, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком № 1 та передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду по цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 600,00 грн.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення щодо необхідності зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 11.10.2001 по 28.03.2002, з 05.08.2002 по 09.09.2007, з 22.10.2007 по 27.11.2025 виснував, що записами трудової книжки позивача та іншими доданими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується, що позивач у спірні періоди працював на посадах «електрослюсар підземний», «учень машиніста підземних устаткувань», «учень гірничого робітника підземного», що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, отже ці періоди роботи позивача повністю підтверджені належними та допустимими доказами та мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком № 202 (підземних робіт), а непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за вказане покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Також суд зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування як до страхового, так і до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів його роботи.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ № 80 з 01.09.1998 по 12.04.2002, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний період не підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування позивача на роботу перевищує три місяці.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо врахування періоду безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за періоди 05.08.2022-31.12.2022, 15.05.2023-10.07.2023, 12.09.2023-30.09.2023, 02.11.2023-31.12.2023, 04.01.2024-30.01.2024, 01.02.2024-29.02.2024, 04.03.2024-11.03.2024, 01.04.2024-01.06.2024, 08.06.2024-21.06.2024, 29.06.2024-07.07.2024, 01.12.2024-08.12.2024 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці), суд першої інстанції зазначив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не дослідив та не вирішив питання щодо зарахування спірних періодів, у зв`язку з чим відповідне рішення з цього приводу відсутнє. За таких обставин, вимоги позивача у цій частині є передчасними, оскільки відсутній предмет судового контролю - рішення суб`єкта владних повноважень щодо спірного питання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що аналізом наданих до заяви позивача документів було встановлено, що його загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Списком № 1) становить 31 рік 07 місяців 16 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 08 років 06 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років.

Стаж враховано згідно наданих позивачем документів та даних по спеціальному стажу згідно Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, з 2011 року відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць.

Відтак, за позицією апелянта, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 05.12.2025 № 046350021317 обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з поданням заяви раніше встановленого законодавством терміну.

В іншій частині рішення суду першої інстанції щодо інших спірних періодів роботи, навчання та військової служби відповідач не оскаржує, відтак, керуючись частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 27.11.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням відповідача № 046350021317 від 05.12.2025 на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в зв`язку із поданням документів раніше встановленого законодавством терміну.

У спірному рішенні зазначено, що стаж враховано згідно наданих документів та даних по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За даними персоніфікованого обліку з 2011 року відсутня інформація щодо атестації робочих місць, а саме номер та дата наказів про результати атестації робочих місць (Список № 1). Згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація підприємств за роботу по Списку № 1 (шифр – ЗП3014А1). Робота в шахті в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна лише з травня 2025 року (шифр – ЗП3014А1), але відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить: - Список № 1 - 08 років 06 місяців 25 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (у віці 50 років). Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Список № 1) становить 31 рік 07 місяців 16 днів.

Як вбачається з витягу форми РС-право стосовно зарахованого стажу позивача, який є додатком до рішення, позивачу, у спірний період, зараховано:

До «Списку № 1» періоди: з 11.10.2001 по 28.03.2002, 05.08.2002 по 09.09.2007, 01.01.2008 по 31.12.2010;

До стажу «Військова служба в особл. період» період з 01.08.2022 по 30.09.2025;

До страхового стажу без особливостей трудової діяльності: з 22.10.2007 по 31.12.2007; 01.01.2011 по 31.07.2022.

У підсумку зазначено: 31 рік 07 місяців 16 днів страхового стажу, крім того, за Список № 1: 8 років 0 місяців 0 днів.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у спірні періоди працював:

ГКП "Красноліманская":

з 11.10.2001 працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 1,

з 19.02.2002 по 28.03.2002 переведено учнем машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 2-3,

з 05.08.2002 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 5,

з 07.07.2003 переведено учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 6,

з 19.08.2003 по 09.09.2007 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 7-8,

з 22.10.2007 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 9-16;

Запис про звільнення позивача з посади відсутній.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 14 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) також визначені особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Так, частиною першою статті 14 Закону № 1788-XII визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 1788-XII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1788-XII та абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV до провідних професій віднесені робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі Список № 202).

Згідно з розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку № 202 право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) на підземних гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 вказаного Порядку встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Київській та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 наявні такі записи у межах спірних правовідносин:

ГКП "Красноліманская":

з 11.10.2001 працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 1,

з 19.02.2002 по 28.03.2002 переведено учнем машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 2-3,

з 05.08.2002 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 5,

з 07.07.2003 переведено учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки № 6,

з 19.08.2003 по 09.09.2007 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 7-8,

з 22.10.2007 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, записи трудової книжки № 9-16;

Запис про звільнення позивача з посади відсутній.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 позивача було мобілізовано до лав ЗСУ під час загальної мобілізації з 23.07.2022.

Вказані записи є послідовними, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, що дозволяє чітко ідентифікувати посаду та підприємство на якому позивач працював у спірні періоди, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Суд зауважує, що у трудових книжках позивача містяться відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що є підтвердженням його пільгового стажу за даними трудової книжки. Тобто трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійною фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

код ЗПЗ014А4 - Інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах.

Як встановлено судом у спірні періоди позивач працював за посадами «електрослюсар підземний», «учень машиніста підземних устаткувань», «учень гірничого робітника підземного», що передбачені постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.

Таким чином, посади та професії, які позивач обіймав у спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ № 202 від 31.03.1994.

Щодо доводів апелянта про відсутність доказів атестації робочих місць суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Як визначено пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.»

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 202.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо доводів апелянта про відсутність відомостей про сплату страхових внесків суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

В розумінні статті 1 Закону № 1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частинами шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення).

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 та залишається незмінною на даний час.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача передбаченого Ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р.1, п-р.1, п.а-в періоди з 11.10.2001 по 28.03.2002, з 05.08.2002 по 09.09.2007 та з 22.10.2007 по 27.11.2025 (по дату подання заяви про призначення пенсії).

Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому судом, відповідно до статті 308 КАС України, не надається оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, що сторонами не оскаржується.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/1144/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/1144/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 серпня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко