Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №200/1322/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року справа №200/1322/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/1322/26 (головуючий суддя у І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість з виплати пенсії в розмірі 109 540,56 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, пенсія їй призначена з 06.08.2022 на підставі заяви, поданої у 2025 році відповідно до Закону України від 20 березня 2023 року “Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії”.

Вказує, що відповідач протиправно застосував до неї норми статті 46 Закону № 1058-IV, якими визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки її вина у даному випадку відсутня.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її право на своєчасне отримання належного розміру пенсії, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії, нарахованої за період з 06.08.2022 по 30.09.2025 у розмірі 70 721,40 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії нарахованої за період з 06.08.2022 по 30.09.2025 у розмірі 70 721,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що виникнення заборгованості за спірний період є наслідком протиправних дій відповідача у виплаті заборгованості по пенсії позивачу за її заявою від 13.04.2025 № 1913, із застосуванням ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV, без фактичного зазначення у чому полягає власна вина позивача в контексті своєчасного отримання нарахованих сум пенсії, враховуючи, що пенсія позивачу призначена з 06.08.2022 із врахуванням Закону України від 20.03.2023 “Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії”, що не є проявом вини позивача в контексті своєчасного отримання нарахованих сум пенсії.

Отже, виплата заборгованості з пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1058-IV (щодо виплати щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії) свідчать про протиправний характер таких дій відповідача.

Також, суд першої інстанції зауважив, що залишок заборгованості з пенсії позивача складає 70 721,40 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не використано умови призначення пенсії, що передбачені частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV, а подано заяву відповідно до пункту 14-6.2 «Прикінцеві положення», то при виплаті пенсії застосовуються норми частини першої статті 46 Закону № 1058-IV, якою визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 справу передано судді-доповідачу Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в смт Велика Новосілка, як отримувач пенсії за віком, призначеної з 06.08.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області згідно заяви від 13.04.2025 № 1913 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з врахуванням пункту 14-6.2 «Прикінцеві положення».

На звернення позивача щодо виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі від 22.11.2025 № 52693-47880/К-02/8-0500/25 повідомлено, що згідно зі статтею 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нарахування заборгованості з пенсії до виплати не проведено з технічних причин, а саме некоректного розрахунку суми пенсії за минулий період. Станом на дату надання відповіді електронна пенсійна справа приведена у відповідність до норм чинного законодавства. Заборгованість виплати з пенсії нараховано з урахуванням статті 46 Закону №1058. У листопаді 2025 року перераховано до виплати поточну пенсію з частиною боргу у місячному розмірі, поточний борг за період з 01.04.2025 по 30.09.2025, частину боргу у місячному розмірі за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 та неотриману частину пенсії за період з 06.08.2022 по 05.08.2023 (за 12 місяців). Дата виплати - 24 число місяця. Решта суми буде виплачуватись з поточною пенсією щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії згідно з вимогами статті 46 Закону № 1058.

Головним управлінням на підставі заяви позивача нараховано заборгованість з пенсії у сумі 233 656,15 грн за період з 06.08.2022 по 30.09.2025 (лист від 22.11.2025 № 52693-47880/К-02/8-0500/25).

У період з 01.11.2025 по 31.05.2026 здійснено виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 у загальній сумі 162 934,75 грн, що вбачається з довідки про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 06.08.2022 по 31.05.2026 по пенсійній справі 050750002833 ОСОБА_1 від 06.05.2026 № 10873/05-16, а також підтверджено витягами з відомостей на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ «А-Банк».

Станом на теперішній час залишок заборгованості з пенсії складає 70 721,40 грн.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини четвертої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

За правилами частини першої статті 47 цього Закону пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» від 20.03.2023 № 2981-IX Пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту:

"14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема, за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що пенсію за віком позивачу призначено з 06.08.2022 відповідно до Закону № 1058-IV з врахуванням вищенаведеного пункту 14-6.2 розділу XV "Прикінцеві положення".

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Також, за правилами статті 87 Закону № 1788-XII нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу станом на травень 2026 року не здійснено виплату пенсії у розмірі 70 721,40 грн за період 06.08.2022 по 30.09.2025 із нарахованої заборгованості з пенсії у сумі 233 656,15 грн, яка не є спірною. Відповідач зазначає, що заборгованість виплати з пенсії позивача нараховано з урахуванням статті 46 Закону № 1058-ІV та виплачується шляхом щомісячної виплати рівними частинами, які не перевищують місячного розміру пенсії.

При цьому відповідач не довів наявність жодної, визначеної законом, підстави для не виплати позивачу пенсії за спірний період у повному обсязі та не обґрунтував підстав застосування до неї положень частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV.

Виникнення заборгованості за спірний період є наслідком саме протиправних дії відповідача у виплаті заборгованості з пенсії позивачу за її заявою від 13.04.2025 № 1913, із застосуванням частини першої статті 46 Закону № 1058-IV, без фактичного зазначення у чому полягає власна вина позивача в контексті своєчасного отримання нарахованих сум пенсії, враховуючи, що остання проживає на тимчасово окупованій території.

Призначена позивачу пенсія з 06.08.2022 на підставі її заяви, яку подано у 2025 році із врахуванням Закону України від 20.03.2023 “Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії” не є проявом вини позивача в контексті своєчасного отримання нарахованих сум пенсії.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану продовжено та станом на день винесення рішення суду він діє.

Отже, виплата заборгованості з пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1058-IV (суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії), за відсутності її вини у не отриманні своєчасно сум пенсії, свідчать про протиправний характер таких дій відповідача.

Відтак позивач має право на отримання пенсії за період з 06.08.2022 по 30.09.2025 без обмеження будь-яким строком та без застосування до цієї виплати правила «щомісячної виплати рівними частинами, які не перевищують місячного розміру пенсії».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії, нарахованої за період з 06.08.2022 по 30.09.2025 у розмірі 70 721,40 грн та обґрунтовано стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 вказану заборгованість з пенсії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/1322/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/1322/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 серпня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко