Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №200/519/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року справа №200/519/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Віри Юріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/519/26 (головуючий суддя І інстанції – Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття на військову службу під час його мобілізації на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою (висновком) від 07.08.2025, щодо медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформації щодо того, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним, є військовослужбовцем і особою, призваною чи прийнятою на військову службу, та у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформації щодо того, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, і не є особою, призваною чи прийнятою на військову службу;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформацію щодо того, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним, є військовослужбовцем і особою, призваною чи прийнятою на військову службу, та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформацію про те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, і не є особою, призваною чи прийнятою на військову службу;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити з її особового складу ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2025 позивач примусово був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач 1); позивачу під підпис не вручалось жодного мобілізаційного розпорядження і не надавався розумний строк для прибуття за цією мобілізаційною повісткою. Також позивачу під підпис не вручалось жодної повістки на проходження ВЛК.

В подальшому позивач був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2).

Вважаючи, що відповідачем було порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема не проведено належних досліджень та не враховано попередні висновки спеціалістів щодо стану його здоров`я, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачами вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 200/519/26, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим на підставі неповно та неправильно досліджених доказів та обставин справи, неправильної оцінки доказів, з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального і процесуального права, без врахування позиції судів при розгляді аналогічних справ з аналогічними предметами спору.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та стверджує про порушення процедури його призову на військову службу під час мобілізації. Доводи скаржника зводяться до ненадання відповідачами належних і допустимих доказів правомірності мобілізаційних заходів, зокрема щодо дотримання порядку вручення військово-облікових документів, проходження медичного огляду та належного процесуального оформлення його результатів.

Позиція Військової частини НОМЕР_1 щодо апеляційної скарги (відзив). Відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 вважає рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим у частині, що стосується Військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що апеляційна скарга позивача в цій частині не містить жодного правового аргументу, який би спростовував висновки суду першої інстанції щодо дій Відповідача 2.

Позивач подав до суду відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу. Доводи представника апелянта у відповіді на відзив зводяться до аргументів, наведених в апеляційній скарзі щодо порушення процедури призову на військову службу, ненадання відповідачем базових документів (повістки на ВЛК, картки медогляду, мобілізаційного розпорядження) та невиконання ним обов`язку доказування законності спірного наказу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 з 08.08.2025, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 № 230.

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0807-1754-0055-7 від 07.08.2025, рядовий ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 07.08.2025, за результатом якого встановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): "Z00 загальний огляд та обстеження осіб за відсутності скарг або встановленого діагнозу"; Опис діагнозу: Здоровий. На підставі статті графи II розкладу хвороб, графи ТДВ, придатний до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 08.08.2025 № 971 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 № 230 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення солдат ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.08.2025 № 233 солдат військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , курсант навчального взводу 11 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 10 серпня 2025 року. Знятий зі всіх видів забезпечення з 10 серпня 2025 року та знятий з продовольчого забезпечення (продукти для приготування їжі в польових умовах) з 11 серпня 2025 року.

Вважаючи, що 07.08.2025 позивач примусово був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що позивачу під підпис не вручалось жодного мобілізаційного розпорядження і не надавався розумний строк для прибуття за цією мобілізаційною повісткою. Також позивачу під підпис не вручалось жодної повістки на проходження ВЛК.

В подальшому позивач був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи, що відповідачем 1 було порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема не проведено належних досліджень та не враховано попередні висновки спеціалістів щодо стану здоров`я, позивач такі дії відповідачів вважає протиправними, тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду із вказаним позовом.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Стаття 1 Закону № 389-VIII передбачає, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно з статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За змістом частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (абзац 7 частини третьої статтею 22 Закону № 3543-XII).

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За змістом частин першої, другої статті 35 Закону № 2232-XII на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час. На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Пунктом 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок № 560) визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не має правового статусу заброньованої особи та заяви про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у встановленому законом порядку не подавав.

Відповідно до пункту 72 Порядку № 560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Так, статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі Закон № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Разом з тим, згідно з пунктами 69, 74–77 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Документально оформлені результати проходження резервістом або військовозобов`язаним медичного огляду військово-лікарської комісії доставляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж протягом наступного дня після винесення рішення (постанови) про придатність резервіста або військовозобов`язаного до військової служби.

Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що оформленню наказу про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період передує визначення їх придатності до військової служби за результатами медичного огляду ВЛК.

Як вже зазначалося вище громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 22 Закону № 3543-XII).

Отже, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, ТЦК та СП наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби. Так само і військовозобов`язані громадяни відповідно до вимог законодавства зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП.

При цьому, порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені виключні обмеження щодо направлення на медичний огляд лише стосовно осіб, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки - до прийняття щодо них рішення відповідною комісією (пункт 63 Порядку № 560); які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - вони викликаються на медичний огляд повісткою (абзац 3 пункт 69 Порядку № 560).

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза – це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

За змістом пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з підпунктами 2.5.1–2.5.3, 2.5.9, 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП належать до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК).

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Позаштатні ВЛК здійснюють службове листування через діловодство закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких ці комісії утворені.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 за результатами медичного огляду військо-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлений довідкою від 07.08.2025 № 2025-0807-1754-0055-7 визнаний придатним для проходження військової служби (загальний огляд та обстеження осіб за відсутності скарг або встановленого діагнозу: здоровий; на підставі графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ).

Надаючи правову оцінку доводам сторони позивача про протиправність постанови військово-лікарської комісії від 07.08.2025 (оформленої довідкою № 2025-0807-1754-0055-7) з підстав процедурних порушень, колегія суддів виходить із наступного.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення, або коли певні недоліки адміністративного акта не пов`язані з його змістом, а стосуються процедури його ухвалення.

Суд звертає увагу, що вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акту (оскільки такі можуть стосуватися лише, зокрема його форми, змісту, тощо), а як вимоги до суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на прийняття такого акту. Допущенні суб`єктом владних повноважень помилки в процедурі прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання негативних наслідків. Водночас, не кожна допущена помилка акту має наслідком визнання його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі № 320/9672/21 та враховуються судом, оскільки попри відмінність предмету спору йдеться про загальний за змістом висновок щодо значення порушень процедури прийняття рішення для правомірності такого рішення, про існування та співвідношення загальних принципі права, які мають загальний характер та застосовуються в усіх правовідносинах. Це підтверджується, зокрема, правозастосуванням Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.12.2019 у справі № 820/3914/17, де аналогічні правові висновки застосовано до сфери правового регулювання законодавства щодо проходження військової служби.

Крім того, колегія суддів уважає доцільним врахувати підходи й висновки Верховного Суду щодо оцінки порушення встановленої законодавством процедури прийняття суб`єктом владних повноважень рішення як підстави для скасування такого рішення (наприклад, постанови від 10.07.2019 у справі № 804/639/18, від 29.11.2019 у справі № 359/7194/16-а, від 11.02.2020 у справі №210/3268/15-а ). У цих постановах Верховний Суд указував на те, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення та неістотне, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення за умови дотримання передбаченої законом процедури.

У цій справі Суд також враховує, що процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком оспорюваність результатів медичного огляду позивача, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його результати.

Застосовуючи указаний підхід до обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що зазначені позивачем процедурні порушення під час прийняття спірного індивідуального акту (довідки ВЛК від 07.08.2025 № 2025-0807-1754-0055-7) не є істотними та не впливають на його правомірність.

Сам індивідуальний акт прийнятий відповідачем 1 на підставі закону, у межах наданих повноважень та у визначений спосіб, що повністю підтверджено матеріалами справи. Зокрема, відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про придатність до військової служби оформлюється довідкою ВЛК у формі електронного документа. Абзацом 11 цього ж пункту чітко передбачено, що паперова копія довідки ВЛК видається особі та підписується нею про ознайомлення виключно за її запитом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідним запитом про видачу паперової копії довідки ВЛК від 07.08.2025, обов`язок щодо її видачі та відібрання підпису про ознайомлення у відповідача не виник, що відповідно виключає факт допущення ним процедурного порушення.

Щодо відсутності особистих підписів членів ВЛК на паперовому носії та відсутності картки медичного огляду в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідно до приписів Положення № 402 документація, яка створюється в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться, зокрема в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Сформована в електронному реєстрі довідка ВЛК від 07.08.2025 із висновком «придатний до військової служби» є електронним примірником акту про проходження позивачем медичного огляду, копія якої відповідає вимогам для визнання її належним та допустимим доказом у справі.

Суд звертає увагу, що Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 установлено, що постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 врегульоване питання діяльності Центральної військово-лікарської комісії, за пп. 2.3.1 якого ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

За положеннями підпункту 2.3.5 розділу І Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пункт 2.4 розділу І Положення № 402 визначає питання діяльності ВЛК регіону, відповідно до підпункту 2.4.3 якого за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.

За приписами підпункту 2.4.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;

контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

Підпунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 установлено, що ВЛК регіону має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункту 2.4.6 розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункту 2.4.10 розділу І Положення № 402).

Згідно з підпунктом 2.5.1 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до підпункту 2.5.3 розділу І цього Положення до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4 розділу І Положення № 402).

Підпунктом 2.8.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (підпункт 2.8.2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.8.3 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (підпункт розділу І 2.8.4 Положення № 402).

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп. 2.8.5 розділу І Положення № 402).

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК регулюється главою 3 розділу І Положення № 402.

Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962 (пункт 3.1 глави 3 розділу I Положення № 402).

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (пункт 3.2).

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402, з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Відповідно до Положенням № 402 ВЛК ТЦК та СП не наділені повноваженнями змінювати своє рішенні.

Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 п. 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Згідно Положення № 402 у разі незгоди із рішеннями ВЛК ТЦК та СП як позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Судом установлено, що позивачем не оскаржено рішення позаштатної ВЛК (ВЛК ТЦК та СП) до регіональної ВЛК, як й не оскаржено рішення до ЦВЛК, доказів протилежного позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а сформулював правовий висновок, за яким перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Отже, враховуючи наведений висновок Верховного Суду, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК. При цьому рішення ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах цієї справи) з приводу придатності позивача до військової служби, яке підлягає судовому оскарженню, не приймалося, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Натомість дискреційні повноваження ВЛК щодо визначення придатності особи до служби у відповідних підрозділах не можуть бути підмінені судовим рішенням, а спірні питання щодо діагнозів мають вирішуватися в порядку підпорядкованості у ВЛК вищого рівня.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, як придатного до військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами пунктів 4-7 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

За змістом пункту 4 частини першої, частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, факт набуття позивачем статусу військовослужбовця підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 № 230, згідно з яким солдата ОСОБА_1 було зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Таким чином, скасування наказу про призов не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові, адже наказ вже реалізований та позивач був зарахований до військової частини, приступив до виконання службових обов`язків за посадою, що вказує на стабільність та визначеність правовідносин.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Пунктом 3 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

З огляду на приписи пункту 3 Порядку № 560, які імперативно встановлюють, що призов громадян на військову службу під час мобілізації проводиться незалежно від місця перебування їх на військовому обліку, факт здійснення мобілізаційних заходів та призову позивача за місцем його фактичного перебування ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідає вимогам чинного законодавства та не є підставою для скасування оскаржуваного наказу про призов.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період шляхом прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 08.08.2025 № 971, якому передувало прийняття рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.08.2025 № 2025-0807-1754-0055-7 про придатність позивача до військової служби.

Отже, аналізуючи наведені доводи апелянта та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що на момент прийняття вищевказаного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації позивач не мав установленого в законному порядку права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, й водночас – визнаний ВЛК придатним до військової служби, а відтак він підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Як констатовано судом вище, зазначені позивачем процедурні порушення під час здійснення стосовно нього мобілізаційних заходів не мають істотного (фундаментального) характеру, оскільки не вплинули на правомірність та зміст прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень по суті, а тому не можуть слугувати підставою для їх скасування.

Оскільки факт перебування позивача 07.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_9 та проходження ним медичного огляду підтверджений наявними у справі документами, а позивачем не надано доказів наявності у нього захворювань, які б давали підстави для визнання його непридатним, спірна постанова ВЛК (довідка) від 07.08.2025 є правомірною по суті. Враховуючи, що оскаржуваний наказ про призов повністю реалізований, позивача у встановленому порядку зараховано до списків особового складу військової частини та ним набуто правовий статус військовослужбовця, виникли нові правовідносини проходження військової служби, які є незворотними. Відтак, підстави для визнання дій ТЦК та СП протиправними відсутні.

Щодо позовних вимог в частині оскарження дій Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280) облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Згідно з пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Колегія суддів зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на ТЦК та СП, разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби – на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Отже, після видання наказу від 08.08.2025 № 230 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008. Цими нормативними актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Видаючи оспорюваний наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, відповідач 2 виходив з того, що перед направленням особи до військової частини ВЛК та РТЦК було здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що дають право на звільнення позивача від призову на військову службу.

Відповідно до абзацу 10 пункту 10 Положення № 154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Крім цього, згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції № 333, підставою для зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Таким чином, за наявності виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) наказу від 08.08.2025 № 971, яким ОСОБА_1 було включено до поіменного списку № 1537/10/5312 військовозобов`язаних та резервістів та наказано призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до Військової частини НОМЕР_3 , Військова частина НОМЕР_1 не мала права не зарахувати позивача до свого особового складу, оскільки надходження зазначеного наказу створювало для командира частини обов`язкові правові підстави для видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 230 про зарахування особи до списків особового складу.

Щодо вимог позивача про зобов`язання військової частини виключити його зі списків особового складу військової частини, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII, визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку наразі відсутні.

Процедура проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентована Положенням № 1153/2008; «Інструкцією про організацію виконання Положення № 1153/2008», затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція № 170); «Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженою наказом Міністра Оборони України від 15.09.2022 № 280 (далі Інструкція № 280).

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу щодо проходження військової служби.

Колегія суддів наголошує, що з 08 серпня 2025 року припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу.

Колегія суддів також звертає увагу, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків.

За змістом пунктом 7 Положення № 1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Так, пункт 2 частини третьої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Відповідно до абзацу 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Колегія суддів зазначає, що з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону № 2232-XII.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу військової частини позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я. Документів, які б підтверджували наявність у нього хвороб під час призову він не надавав.

Також під час проходження ВЛК позивач не звертався до органу ТЦК та СП із заявами та клопотаннями про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, будь яких документів на підтвердження його права на відстрочку від призову не надавав.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових норм, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ військової частини в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини є правомірним.

Суд першої інстанції правильно констатував, що командування військової частини не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу цієї військової частини. Доводи позивача про незаконність оскаржуваного наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не доведені жодними належними і допустимими доказами.

При цьому, якщо позивач на цей час не може проходити військову службу за станом здоров`я, він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби на підставі відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Отже, такий вид військової адміністративної процедури як «виключення зі списків особового складу військової частини» можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (пункт 10 Положення № 1153/2008, абзац 8 підпункту 1 пункту 1.5 розділу І Інструкції № 170, підпункт 1 пункту 33 розділу ІІ Інструкції № 280); звільнення з військової служби (пункти 34-37 Положення № 1153/2008, пункту 14.10 Інструкції №170, підпункт 2 пункту 33 розділу ІІ Інструкції № 280); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (пункту 77 Положення № 1153/2008, абзац 2 пункту 3.22 Інструкції № 170, підпункти 6, 10 пункту 33 розділу ІІ Інструкції № 280); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абзац 6 пункту 144 Положення № 1153/2008, абзац 9 пункту 4.8 Інструкції № 170, підпункт 4 пункту 33 розділу ІІ Інструкції № 280); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (пункти .230, 247 Положення № 1153/2008, підпункти 8, 9 п. 2.9 пункту 33 розділу ІІ Інструкції № 280).

Зазначені вище випадки застосування процедури «виключення зі списків особового складу» вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише у разі: 1) визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання.

Інших підстав, з яких би рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.

Згідно з матеріалами справи, позивач не звертався до командира військової частини з рапортом про звільнення за станом здоров`я чи за сімейними обставинами, передбаченими статтею 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови від 22.05.2023 у справі № 260/1851/22, від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22), право на звільнення або відстрочку має бути реалізоване шляхом вчинення активних дій та оформлене у відповідний спосіб. Наявність у особи певних захворювань без відповідного висновку ВЛК про непридатність не звільняє її від обов`язку проходження служби після видання наказу про призов.

Враховуючи викладене, підстави для виключення позивача із списків особового складу військової частини відсутні.

Також колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується також із постановою Верховного Суду від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24.

У контексті викладеного колегія суддів уважає, що в умовах першочергового пріоритету загальнонаціонального інтересу, обумовленого безпрецедентним масштабом воєнної загрози для суверенітету та незалежності України, спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення обороноздатності країни з метою захисту державності, Українського народу, а тому сам по собі факт допущення окремих процедурних порушень (помилок) під час здійснення мобілізації позивача, з огляду на їх неістотний та формальний характер, не вплинув на правильність прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень по суті, не спростовує правомірності набуття позивачем статусу військовослужбовця та не є підставою для відновлення його попереднього становища.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформації щодо того, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним, є військовослужбовцем і особою, призваною чи прийнятою на військову службу, та у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформації щодо того, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, і не є особою, призваною чи прийнятою на військову службу та відповідно зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформацію щодо того, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним, є військовослужбовцем і особою, призваною чи прийнятою на військову службу, та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та до системи «Оберіг» інформацію про те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, і не є особою, призваною чи прийнятою на військову службу.

За приписами частини третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

За приписами пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII) ведення Реєстру, в тому числі, включає: 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі № 1951-VIII.

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру, зокрема, є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів… (частина перша статті 3 Закону № 1951-VIII).

Стаття 5 Закону № 1951-VIII визначає суб`єкти Реєстру та їх повноваження.

Зокрема, адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина третя статті 5 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII серед органів адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частина перша статті 6 Закону № 1951-VIII).

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством. Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна (абзаци 1,2 частини третьої статті 6 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать:

1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; 4) відомості про участь у бойових діях.

Положення частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII розкривають, що включає в себе військовий обов`язок, а саме: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у розумінні статей 5, 7 Закону № 1951-VIII та Порядку № 1487.

З огляду на це, внесення органом ведення Реєстру відомостей про зміну статусу позивача (зокрема даних про те, що останній є особою, призваною на військову службу під час мобілізації та є військовослужбовцем) є виконанням ним законодавчо визначеного імперативного обов`язку щодо актуалізації та забезпечення повноти даних Реєстру на підставі прийнятих наказів про призов та зарахування до військової частини.

Оскільки за результатами судового розгляду встановлено правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, чинність довідки ВЛК від 07.08.2025 та законність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про його зарахування до списків особового складу, внесені відповідачем до Реєстру відомості повністю відповідають фактичним обставинам та актуальному правовому статусу особи як військовослужбовця.

Суд уважає, що за таких обставин, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення зазначених даних вчинені виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає підстави для визнання таких дій протиправними та їх коригування.

Позовні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу є похідними від основної вимоги щодо визнання протиправними дій з призову. Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання протиправними дій ТЦК та СП та скасування наказу командира військової частини, які стали наслідком правомірного мобілізаційного процесу, зазначені похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Отже, аналізуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, з огляду на норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з підсумковим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також колегія суддів погоджується з частиною висновку суду першої інстанції про те, довідка ВЛК від 07.08.2025 є чинною, позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 і про визнання протиправними та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими. Вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити Військової частини НОМЕР_1 зі списків особового складу, а також вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити його з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є похідними від основної вимоги про визнання протиправними дій щодо призову (скасування наказу про призов). З огляду на правомірність основних мобілізаційних заходів та відсутність підстав для скасування актів індивідуальної дії, зазначені похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Водночас колегія суддів зауважує на помилковості висновку суду першої інстанції про повну відсутність порушень процедури призову позивача, у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні у цій частині.

Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції (з урахуванням уточнень, викладених у цій постанові), а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (абзац перший частини другої статті 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Проте, в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції безпідставно вказав про повну відсутність порушень процедури призову позивача з боку відповідача-1, обмежившись формальною констатацією дотримання мобілізаційного процесу.

Такий підхід суду першої інстанції, хоча й не призвів до неправильного вирішення спору по суті, проте не відповідає встановленим обставинам справи та сталій судовій практиці щодо оцінки істотності процедурних порушень.

Водночас суд апеляційної інстанції, самостійно дослідивши матеріали справи в повному обсязі, виснував про наявність окремих процедурних порушень під час проведення мобілізаційних заходів щодо позивача. Разом з тим, зазначені порушення мають суто неістотний (формальний) характер, не впливають на правильність прийнятих рішень по суті, не спростовують правомірність довідки ВЛК від 07.08.2025 про придатність позивача до військової служби та не є підставою для скасування актів індивідуальної дії.

Отже, хоча мотивування рішення суду першої інстанції потребує зміни та виправлення в частині оцінки дотримання процедури призову позивача, остаточний висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним по суті і ґрунтується на матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Неправильне застосування норм матеріального права у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не вплинуло на правильність резолютивної частини рішення та не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції. Натомість резолютивну частину цього рішення потрібно залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Віри Юріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/519/26 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі 200/519/26 – змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 200/519/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 серпня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко