Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №445/2907/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/2907/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.

Провадження № 22-ц/811/1998/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

секретар судового засідання - Якимчук Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівський елеватор» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Західна Агровиробнича Компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Золочівський елеватор» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди земельної ділянки.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» відмовлено.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року стягнуто з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТОВ «Золочівський елеватор» судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп.

Додаткове рішення суду оскаржило ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», подавши в травні 2026 року через підсистему Електронний суд апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення Золочівсьокого районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року, зменшивши розмір судових витрат за послуги професійної правничої/правової допомоги до 2 500 грн 00 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, заявлений до стягнення, а в подальшому задоволений судом розмір є завищеним. Враховуючи наведене суд мав зменшити розмір цих витрат з власної ініціативи, адже відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої стягуються такі витрати.

Відзив на апеляційні скарги від інших учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду їх заяви та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав стягнення судових витрат на професійну справничу допомогу, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України).

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Так, частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року в справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року в справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Окрім цього, при вирішенні цього питання суд має враховувати також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року в справі № 178/1522/18 та інших.

З матеріалів справи убачається, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Золочівський елеватор» надавав адвокат Талалаєва О. Ю., яка діяла на підставі ордеру серії ВС № 1416003, виданого 14 листопада 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 31 жовтня 2025 року між адвокатським об`єднанням «Юхименко і партнери» та ТОВ «Золочівський елеватор», пунктом 3.2. якого визначено, що за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого визначається: відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги, що підписується обома сторонами; або на підставі рахунку, виставленого адвокатським об`єднанням, якщо йдеться про сплату авансового платежу. В обох зазначених випадках для визначення розміру гонорару сторони використовують один з перелічених способів його обчислення: погодинна оплата згідно з тарифікацією часу, що витрачений адвокатами об`єднання для надання клієнту правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, з розрахунку 2 400 грн 00 коп. за 1 годину роботи адвоката, та/або фіксований гонорар за надану допомогу. В цьому випадку розмір такого гонорару визначається сторонами перед початком надання правової допомоги

У відзиві ТОВ «Золочівський елеватор» на позовну заяву зазначено попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн 00 коп., детальний розрахунок буде надано суду в строк, передбачений ЦПК України.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» відмовлено.

Заява ТОВ «Золочівський елеватор» про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 20 квітня 2026 року, тобто у визначені процесуальним законом строки.

В указаній заяві ТОВ «Золочівський елеватор» підтвердив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15 000 грн 00 коп.

До заяви додано такі докази: копію договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2025 року, додатку № 1 від 31 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 20 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2025 року

Розмір витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Золочівський елеватор» у суді першої інстанції, погоджено клієнтом та адвокатським об`єднанням в указаних вище документах.

Зокрема, у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги сторони погодили розрахунок винагороди адвоката у фіксованому розмірі, а саме розмірі 15 000 грн 00 коп.

В акті прийому-передачі наданих послуг зазначено детальний перелік таких послуг, які адвокат надав, а клієнт прийняв, а також указано їхню загальну вартість 15 000 грн 00 коп. Зокрема, в акті вказано, що надано такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи; опрацювання судової практики; підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка клопотання про доручення доказів.

Заява про ухвалення додаткового рішення та докази були направлені, зокрема позивачу, до зареєстрованого електронного кабінету.

Матеріали справи не містять клопотанням позивача про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Однак, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі №911/2737/17).

З матеріалів справи убачається, що ТОВ «Золочівський елеватор» надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді першої інстанції.

Однак, на думку колегії суддів, такі послуги, як ознайомлення з матеріалами справи та опрацювання судової практики, мають організаційний характер, є складовими (охоплюються) такою послугою, як підготовка відзиву на позовну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Подібний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така послуга як ознайомлення з матеріалами справи не була необхідною процесуальною дією для ТОВ «Золочівський елеватор», адже усі документи по суті справи були подані в електронному вигляді, копії таких були надіслані як безпосередньо товариству через підсистему «Електронний суд», з ними також мав можливість ознайомитись їхній представник, оскільки останній, як і ТОВ «Золочівський елеватор», в обов`язковому порядку реєструють електронний кабінет.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі № 756/8241/20.

Також за обставинами цієї справи не може вважатися окремою послугою, яка оплачується окремо, послуга з підготовки клопотання про долучення доказів, адже за змістом частини п`ятої статті 81 ЦПК України, а також частини третьої статті 83 ЦПК України докази подаються сторонами, а відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, що ним не було зроблено. При цьому колегія суддів враховує, що клопотання про долучення доказів не містить заяви про встановлення додаткового строку на їх подання.

У цьому зв`язку, колегія суддів враховує і те, що адвокатами адвокатського об`єднання «Юхименко і партнери» в межах даної справи не надавались ТОВ «Золочівський елеватор» такі послуг як представництво їхні інтересів в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами цивільної справи.

Надавши оцінку наведеним обставинам, незважаючи на відсутність клопотання позивача про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що до стягненню з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Золочівський елеватор» підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, в розмірі 5 000 грн 00 коп. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, зокрема підготовкою відзиву на позовну заяву.

Тобто, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Поряд з цим, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно застосовано положення статті 246 ЦПК України, оскільки висновок у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2024 року в справі № 756/12382/19, щодо неврахування якого міститься посилання в апеляційній скарзі, оскільки такий зроблено у справі з відмінними від справи, яка переглядається, фактичними обставинами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

З огляду на те, що під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскаржене додаткове рішення підлягає зміні у спосіб зменшення стягнутих сум таких витрат з 15 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, з огляду на те, що додаткове рішення оскаржується лише в частині розподілу (відшкодування) судових витрат, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» задовольнити частково.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівський елеватор» з 15 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 10 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: О. М. Ванівський

Р. П. Цяцяк