Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №943/836/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/836/26 Головуючий у 1 інстанції: Кос І. Б.

Провадження № 33/811/1235/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю адвоката Скоробагатого Миколи Вікторовича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Скоробагатого Миколи Вікторовича на постанову Буського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року,

встановив:

постановою Буського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Відповідно до постанови, 22 квітня 2026 року о 14 год. 05 хв. на вул. Івана Франка, 20 у селі Куткір Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мотоблоком марки «Kentavr», без реєстраційного номера, із явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння шкіри обличчя), а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Скоробагатий Микола Вікторович подав апеляційну скаргу у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову Буського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 під час розмови з поліцейським, на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння, останній дав чітко зрозуміти, що знає, що його зараз спровокують на відмову від проходження огляду, тому просив назвати законну підставу зупинки транспортного засобу, на що отримав відповідь щоб перевірити чи він п`яний. При цьому працівник поліції, вимагаючи пройти відповідний огляд, не назвав ОСОБА_1 жодної ознаки алкогольного сп`яніння, а попросив «дихнути», щоб ніби вловити запах алкоголю, що останній зробив тричі, після чого не почув ствердного висновку поліцейського. За весь час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння за умови, що йому повідомлять законну причину зупинки транспортного засобу, на що він не отримав відповіді, жодної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не висловив.

Заслухавши пояснення адвоката Скоробагатого Миколи Вікторовича на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647230 від 22.04.2026, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння шкіри обличчя) та подальшу його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейського Деркача О.І. від 22.04.2026 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки як об`єктивно слідує із дослідженого судом відеозапису події у ході спілкування із поліцейським та встановлення особи ОСОБА_1 , що у нього було виявлено почервоніння шкіри обличчя (різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), чого він фактично не заперечував, про що безспірно вбачається із дослідженого відеозапису події, яка в силу приписів п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є ознакою алкогольного сп`яніння та згідно п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції була безумовною підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер», що й було виконано поліцейським на місці події.

Крім того, відповідно до відеозапису події, на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», як і в медичному закладі, ОСОБА_1 фактично відмовився, ігноруючи законні пропозиції поліцейського та намагався уникнути такого освідування, внаслідок чого поліцейським складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію якого він відмовився отримувати. Більше того, згідно вищевказаного відеозапису вбачається, що після повідомлення поліцейського про складення протоколу за ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 хотів домовитися з поліцейським, на що йому повідомлено про відповідальність за такі дії, після чого йому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також його відсторонено від права керування через неможливість керування транспортним засобом у стані сп`яніння, проти чого ОСОБА_1 не заперечував.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.

На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи суддею першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП та, відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Скоробагатого Миколи Вікторовича - залишити без задоволення.

Постанову Буського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА