Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №462/4032/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/4032/26 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 33/811/1321/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Антона Сергійовича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2026 року,

з участю захисника правопорушниці ОСОБА_1

– адвоката Шевченка А.С.,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», що проявилося у відсутності належного контролю за його дозвіллям внаслідок такого ухилення 26 квітня 2026 року близько 16 год. 00 хв. дитина спільно з ОСОБА_3 , вчинили дії, що містять ознаки дрібного хуліганства, передбаченого ст. 173 КупАП, а саме облив під`їзд за адресою: м. Львів, вул. Мисливська, 15, білою фарбою, чим спричинив шкоду громадському порядку. Враховуючи те, що дитина на момент вчинення не досягла віку адміністративної відповідальності, тому ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушниці ОСОБА_1 – адвокат Шевченко А.С. покликається на те, що суд першої інстанції не дослідив матеріали справи та повністю проігнорував подані стороною захисту заперечення, чим порушив засади змагальності. На думку апелянта, враховуючи те, що ст. 184 КУпАП містить самостійні склади правопорушень із різними суб`єктами протиправного діяння, фабула протоколу та постанови побудована за логікою частини третьої: дитина вчинила діяння з ознаками ст. 173 КУпАП, не досягла віку адміністративної відповідальності, тому відповідає матір, проте така не може бути застосована, оскільки ОСОБА_4 не виповнилося 14 років, як це передбачено ч. 3 ст. 184 КУпАП. Окрім цього зазначає, що кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 184 КУпАП вимагає доведення власного протиправного діяння або бездіяльності матері, водночас у фабулі викладено посилання виключно на один епізод за вірогідної участі дитини, що не елементом складку частини першої, та (з огляду на вік) підставою частини третьої. Вважає, що діяння за ознаками ст. 173 КУпАП, яке покладено в основу обвинувачення, наявними в матеріалах справи доказами не доведено. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів свідомого нехтування ОСОБА_1 батьківськими обов`язками, а навпаки, дитина забезпечена необхідним харчуванням і медичним доглядом, займається спортом, спілкується з батьками, іншими членами родини та однолітками.

Просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника правопорушниці ОСОБА_1 – адвоката Шевченка А.С., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 140201 від 28 квітня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; долученими до матеріалів справи відеозаписами; рапортами інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» УПП у Львівській області ДПП Гнатишак М. від 28 квітня 2026 року; поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 28 квітня 2026 року, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Апеляційний суд відхилає твердження про відсутність доказів вчинення ОСОБА_2 правопорушення, та такі спростовуються, у тому числі, письмовими поясненнями ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 28 квітня 2026 року, відповідно до яких, речовиною, схожою на гіпс, були обмальовані сходи та двері під`їзду, а також, що ОСОБА_8 , який був біля під`їзду повідомив, що це зробив він разом з ОСОБА_9 . Пояснення свідків не суперечать поясненням ОСОБА_5 та відео, фото доказам у справі.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушницю ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 – адвоката Шевченка А.С. залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп– без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.