Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №464/2771/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2771/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/2899/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Білевич Христини Орестівни на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулися до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги. Просили стягнути з відповідача борг за надані послуги з постачання гарячої води, за період з 01.12.2021 по 28.02.2025, у сумі 21 416,04 грн; 3 % річних у сумі 149,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 701,58 грн, покликаючись на невиконання відповідачами обов`язку щодо сплати житлово-комунальних платежів.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» борг за надані послуги з постачання гарячої води, за період з 01.12.2021 по 28.02.2025, у сумі 21 416,04 грн; 3 % річних у сумі 149,22 грн та інфляційні втрати в сумі 701,58 гривень грн, а також 3 028,00 грн судового збору з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Білевич Христина Орестівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив чи позовні вимоги стосуються обсягу фактично спожитої Відповідачем гарячої води, чи розподіленого на нього небалансу. У позовній заяві та у розрахунках така інформація відсутня.

Також стверджує, що суд не звернув уваги на той факт, що обсяг нарахування за небаланс в рази зменшився з грудня 2024 року, адже саме цього місяця усі мешканці будинку,

включно із Відповідачем, передали відомості про споживання ними гарячої води.

Власне, починаючи з грудня 2024 року, нарахування за небаланс наблизились до

реальних.

Звертає увагу на те, що позивачем не надано інформації про вузол комерційного обліку, а також звітів про використання гарячої води за спірний період, внаслідок чого неможливо встановити чи усі квартири у будинку обладнані квартирними приладами обліку гарячої води.

Також позивачем не надано жодної інформації про загальний обсяг споживання мешканцями цього будинку гарячої води, відсутні відомості отримані позивачем шляхом зняття показів засобів вимірювальної техніки вузлів комерційного обліку гарячої води. Відсутня інформація про те, чи подавалися мешканцями будинку за аналогічній період показники шляхом їх зняття з вузлів розподільного обліку. Відсутні відомості про показники, які подавались за спірний період окремо кожною із квартир у будинку АДРЕСА_1 .

09.03.2026 року від представника Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячої води, сумарний розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу за надані послуги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався послугами, які надає позивач, однак свого обов`язку щодо оплати за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання не виконували, у нього виникла заборгованість. Доказів неправильності розрахунку позивача не надано, власного контррозрахунку не проведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації та відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 28 квітня 2025 року.

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» до будинку відповідача надаються послуги з постачання гарячої води, що підтверджується інформацією про вузол обліку ГВП № 0775, актами № 0775 експлуатаційної перевірки вузла обліку гарячого водопостачання від 12 вересня 2022 року та 20 жовтня 2022 року, свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від за № 35/09386, № 35/09387, чинними до 12 жовтня 2026 року.

Для здійснення оплати за надані послуги відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за період з 01 грудня 2021 по 28 лютого 2025 року, борг відповідача за неналежне виконання обов`язку із оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, складає 21 416,04 грн з гарячого водопостачання, витрати теплової енергії на функціонування системи гарячої води, плати за абонентське обслуговування (послуга з постачання гарячої води), а також 3 % річних у сумі 149,22 грн та інфляційні втрати у сумі 701,58 грн за 2024 рік.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факту надання позивачем послуги з постачання гарячої води, наявності квартирного та комерційного приладу обліку, відповідач оспорює розмір внутрішньобудинкових втрат гарячої води, а також пропорційнійсть та правомірність розподілу небалансу на Відповідача.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з визначеннями, які закріплені в статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузлом комерційного обліку визнається вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

В свою чергу, розподільним обліком комунальних послуг (далі - розподільний облік) є визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Порядок розподілу обсягу спожитої гарячої води визначається ст.. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у відповідності до якої, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі – Методика), якою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно п. 3 розділу ІІ вказаної методики загальний обсяг спожитої гарячої води у будівлі/будинку складається з: сумарного обсягу спожитої гарячої води у j-их приміщеннях, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку, м-3; сумарного обсягу спожитої гарячої води у i-их приміщеннях, які не оснащені вузлами розподільного обліку, м-3; обсягу гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби, визначений за показаннями вузла розподільного обліку або на підставі договору з виконавцем комунальних послуг на ці цілі, м-3; обсяг витоку гарячої води із внутрішньобудинкових мереж ГВП, який стався з вини особи, яку встановлено, м-3. За відсутності витоків приймають Vгвпвит = 0; обсягу небалансу споживання гарячої води, що є різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, усі приміщення якої оснащені вузлами розподільного обліку, м-3.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води здійснюється відповідно до розділу IX цієї Методики.

Згідно пункту 2 розділу IX цієї Методики, обсяги небалансу гарячої води та обсяги спожитої гарячої води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається гаряча вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання.

З матеріалів справи вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 всі квартири оснащені розподільними приладами обліку гарячої води, та надані відповідачем документи підтверджують наявність небалансу споживання гарячої води.

З урахуванням зазначених норм, позивачем правомірно здійснювалися нарахування відповідачу, як споживачу, послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням показників загальнобудинкового вузла обліку води. Чинне законодавство не передбачає підстав для звільнення від плати за небаланс споживання гарячої води.

Не можуть братися до уваги покликання апелянта на те, що він не міг надати контррозрахунок, адже Позивачем не було надано жодної інформації про нарахування, а клопотання про призначення справи до розгляду у загальному провадженні судом розглянуто не було, що позбавило Відповідача можливості витребувати відповідні документи від Позивача, провести їх аналіз та надати свої розрахунки, враховуючи наступне.

Стаття 81 Цивільного-процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. У випадку відсутності у сторони необхідного обсягу інформації для доведення своєї позиції, така сторона не позбавлена можливості отримати вказані докази подавши до Суду клопотання про витребування доказів (ст.. 84ЦПК України).

Водночас сторона має зазначити які заходи нею вживались для отримання цих

доказів самостійно або причини неможливості отримання самостійно цього доказу.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не подавались клопотання про витребування доказів, самостійно до ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідач також не звертався.

Стосовно тверджень скаржника про недоведеність розміру заборгованості слід зазначити, що споживач не позбавлений права здійснювати запити до теплопостачальної організації щодо обсягів наданих послуг, та тарифів, які застосовуються при проведенні нарахувань. Ця інформація відповідачем не витребовувалась, власного розрахунку заборгованості в суді першої інстанції не було надано.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у

справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, доказів його неправильності не

надано.

Також безпідставними є покликання апелянта на невідповідність принципу справедливості, добросовісності та розумності, покладенням на споживача сплату непропорційно великої суми «небалансу води», враховуючи наступне.

Принцип справедливості, добросовісності та розумності судочинства необхідно

застосовувати у випадках, коли спір неможливо вирішити через відсутність чітких правил поведінки за певних обставин. Однак спосіб визначення обсягів спожитої послуги чітко прописаний у Методиці №325 та не потребує додаткового трактування чи варіантів уникнення застосування, вимоги якої є обов`язковими для застосування як надавачем послуги так і її споживачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Білевич Христини Орестівни - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.08.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: С.М. Копняк

Р.П. Цяцяк