Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №464/1403/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1403/25 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2724/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, поданим представником Тараненко А.І., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №695835761 від 03.04.2023 у розмірі 54 201,69 грн., а також судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 03.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №695835761 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути такий та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 03.04.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у розмірі 10 700,00 грн. на банківську картку відповідача НОМЕР_1 , таким чином виконало свої зобов`язання за укладеним кредитним договором. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 та витягу з реєстру прав вимоги №238 від 28.11.2023, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму заборгованості 26 462,61 грн. 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого, а також згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до відповідача на суму заборгованості 54 201,69 грн. 26.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого та згідно з реєстром боржників ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 54 201,69 грн., з яких: 10 699,23 грн. – заборгованість по кредиту, 43 502,46 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Таким чином, у відповідача наявна непогашена заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором кредитним договором №695835761 від 03.04.2023 у розмірі 10 079 (десять тисяч сімдесят дев`ять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень та судовий збір у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», подавши апеляційну скаргу.

З рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату

усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Дані обставини також вставлені судом першої інстанції.

Наголошує на тому, що позичальник добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також боржник своїм підписом засвідчив, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків Кредитодавця та Позичальника та відповідає вільному волевиявленню Сторін (п.14.9. Кредитного договору). Нарахування відсотків за користування Кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору №

695835761 від 03.04.2023.

Звертає увагу Суду, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Балансове списання — це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідальністю за кредитним договором є сплата неустойки (штрафу, пені), у той час як зобов`язанням є повернення грошових коштів наданих у позику та процентів за невиконання зобов`язань користування кредитними коштами.

Отже, у підсумку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 695835761 від 03.04.2023 року на момент подачі позовної заяви становить 54 201,69 грн. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Отже, обов`язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до Цивільного кодексу України.

У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором в межах строку його дії відповідно до ст.1048 ЦК України .

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором за період з 03.04.2023 до 03.05.2023 включно у розмірі, що розрахований за процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування згідно з п. 8.3 договору, у розмірі 2 150,70 грн., відтак нарахування первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» процентів за користування кредитними коштами за період з 04.05.2023 до 03.07.2023 та в подальшому новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» за період з 04.07.2023 до 29.09.2023 є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 03.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №695835761у формі електронного документа відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8ZB29, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі 10 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 5.1 укладеного договору визначено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена платіжна картка НОМЕР_1 , що відбувається протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за цим договором.

Як вбачається з копії платіжного доручення №1010f810-fle0-40ad-87a7-47a38794flff від 03.04.2023, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 03.04.2023 здійснило переказ грошових коштів у розмірі 10 700,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання за укладеним з відповідачем кредитним договором, шляхом надання йому грошових коштів (кредиту) в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, своєчасно не здійснював повернення кредитних коштів та не сплачував процентів згідно з умовами, визначеними кредитним договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого та з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 та витягу з реєстру прав вимоги №238 від 28.11.2023, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №695835761 від 03.04.2023, на суму заборгованості, що становить 26 462,61 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 за період з 04.07.2023 до 29.09.2023 новим кредитором нараховано заборгованість за кредитним договором №695835761 від 03.04.2023 на загальну суму 54 201,69 грн., з яких: 10 699,23 грн. – основний борг, 43 502,46 грн. – заборгованість за процентами.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого, а також згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №695835761 від 03.04.2023, на суму заборгованості, що становить 54 201,69 грн.

26.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого та згідно з реєстром боржників, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №695835761 від 03.04.2023, на суму заборгованості, що становить 54 201,69 грн.

З вказаного слідує, що у зобов`язанні, що виникло щодо договору кредитної лінії №695835761 від 03.04.2023, укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», боржником за яким є відповідач, відбулась заміна кредитора на ТОВ «ФК «ЕЙС».

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 цього Кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 цього Кодексу первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 цього Кодексу встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 639 ЦК України регламентує, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до часини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд першої інстанції, встановивши, що ТзОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору №695835761, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак останній в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 10 079, 70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за процентами у розмірі 2150,70 грн., суд першої інстанції виходив з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором становить 30 днів, доказів, що строк було продовжено позивачем не надано. Таким чином нарахування відсотків на період понад строку кредитування є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з п. 7.1 договору на момент укладення цього договору, сторони погодили, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування – 03.05.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Водночас, пунктом 3.1 договору визначено, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду (30 днів) та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду.

Як вбачається із довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 06.05.2023 внесено грошові кошти на сплату нарахованих процентів у розмірі 2 766,00 грн., тобто вчинено дії, спрямовані на продовження строку користування кредитом, у зв`язку із чим такий строк продовжено на 30 днів, тобто до 02.06.2023.

Разом з тим, з огляду на вищенаведені положення укладеного кредитного договору, дії, спрямовані на продовження строку користування кредитом, повинні бути вчинені позичальником протягом 30 днів з дня отримання ним першого траншу, тобто в даному випадку в період з 03.04.2023 до 03.05.2023, тоді як з матеріалів справи вбачається, що відповідачем внесено кошти 06.05.2023, тобто поза межами встановленого договором строку для продовження дисконтного періоду.

Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на пролонгацію строку дисконтного періоду, а відтак строк кредитування, визначений договором, закінчився 03.05.2023, після настання якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» втратило право нараховувати позичальнику проценти за користування грошовими коштами (кредитом).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.08.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: С.М. Копняк

Р.П. Цяцяк