Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №336/4172/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №336/4172/26

Суддя: Солодовніков Р. С.

Дата документу Справа № 336/4172/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/4172/26 Головуючий в 1 інстанції Савеленко О.А.

Провадження № 33/807/965/26 Доповідач у 2-й інстанції - Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю прокурора Фоміна Г.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Лупінос Євгенії Анатоліївни (обоє в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Лупінос Євгенії Анатоліївни на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, ОСОБА_1 , будучи особою, яка 30.06.2023 припинила виконання обов`язків начальника відділу прийняття рішень управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, тобто діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», п.2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» 28.10.2025 несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні»).

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник Лупінос Є.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що фактичною обставиною неподання ОСОБА_1 декларації після звільнення у 2023 році стало те, що батьки похилого віку перебували в безпорадному стані та померли один за одним впродовж трьох місяців.

Зазначила, що НАЗК повідомило ОСОБА_1 про факт неподання декларації у жовтні 2025 року. 28.10.2025, після отримання повідомлення НАЗК, ОСОБА_1 подано декларацію після звільнення.

Захисник наголошує, що датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата закінчення етапу подання та оприлюднення декларацій, тобто 00 год. 00 хв. 01.02.2024. Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не належить до триваючих, а тому строк давності обчислюється не з моменту виявлення проступку, а з дня його вчинення (закінчення строку подання).

Вважає, що факт того, що особа пізніше подала декларацію лише підтверджує, що вона була подана несвоєчасно і не скасовує самого правопорушення. Тому судом першої інстанції незаконно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності після спливу строку, встановленого ст. 38 КУпАП.

3. Позиції учасників.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її захисник Лупінос Є.А. доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Захисник в судовому засіданні зазначила, що 28.10.2025 є датою припинення правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Прокурор зазначила, що 01.02.2024 не може бути датою вчинення правопорушення, оскільки на цей день правопорушення ще не було вчинене. Датою вчинення є 28.10.2025, тобто день несвоєчасного подання декларації.

4. Мотиви апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність у справі доказів (протокол, пояснення, відомості з особової справи та реєстру декларацій) доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що розпорядженням Запорізького міського голови від 03.06.2015 №984 к/тр ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу прийняття рішень Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району з 10.15.2015.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 27.06.2023 №2219 к/тр ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу прийняття рішень управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району з 30.06.2023 у зв`язку з припиненням шляхом ліквідації управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Таким чином, начальник відділу прийняття рішень Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району ОСОБА_1 , відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно з абз. 2 п. 2 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»: «Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями».

Декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності. Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Таким чином, у ОСОБА_1 , при звільненні з посади начальника відділу прийняття рішень управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району з 30.06.2023, після припинення діяльності, виник обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні») в термін до 30.07.2023, однак, відповідно до п. 2-7 розділу XIII Закону № 1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні») шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 28.10.2025 , що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вимог п. 2-7 прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд в повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Зібрані у справі і досліджені судом першої інстанції докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку. Також сторона захисту не оспорює їх належність та допустимість.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП диспозиція статті передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч.ч. 2 та 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Із суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.

Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного вебсайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою, тощо.

З письмових пояснень та апеляційної скарги встановлено, що фактичною обставиною неподання ОСОБА_1 декларації після звільнення у 2023 році стало те, що батьки похилого віку перебували в безпорадному стані та померли один за одним впродовж трьох місяців, проте зазначені підстави не є такими, що об`єктивно могли завадити в поданні декларації у встановлений законом строк.

Щодо доводів апелянта про закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно з роз`ясненнями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21, виявлення адміністративного правопорушення - це встановлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).

Факт отримання певної інформації про можливе порушення (у тому числі надходження повідомлення, відомостей з реєстрів чи листів) не свідчить про виявлення правопорушення, у розумінні ст.38 КУпАП, оскільки така інформація підлягає перевірці та оцінці.

Як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є день несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 28.10.2025 відповідно.

Датами виявлення правопорушення відповідно до протоколів є 22.04.2026, оскільки в цей день посадовою особою органу Національної поліції надано оцінку зібраним доказам у сукупності та отримано пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у неї поважних причин несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).

На переконання суду апеляційної інстанції не може бути датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, дата закінчення етапу подання та оприлюднення декларацій, тобто 00 год. 00 хв. 01.02.2024, а датою припинення правопорушення дата фактичного подання декларації 28.10.2025, як про це наполягає в апеляційній скарзі захисник, оскільки датою виявлення правопорушення може бути лише день, коли було установлено всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як правильно і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що НАЗК після отримання повідомлення про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, відповідно до вимог законодавства, розпочало відповідну перевірку та після встановлення всіх ознак правопорушення передало матеріали до органу поліції, який є суб`єктом виявлення правопорушення.

Отже, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не сплив, у зв`язку з чим підстав для застосування положень ст. 38 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Будь-яких інших належних, допустимих та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ставили під сумнів правильність встановлених судом фактичних обставин справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни постанови суду відсутні.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лупінос Є.А. залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua