Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №336/10367/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/10367/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/10367/25 Головуючий в 1 інстанції Звєздова Н.С.

Провадження № 33/807/925/26 Доповідач у 2-й інстанції - Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Казановської Анни Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Казановської Анни Олександрівни на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, 16.10.2026 о 08.30 годині в с-ще Комишуваха по вул. Богдана Хмельницького, 1, водій ОСОБА_1 керував моторолером Crosser сr-9 в стані алкогольного сп`яніння. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6810», результат позитивний - 0,43‰, тест № 2264. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі ПДР). Від керування транспортного засобу відсторонений.

2. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Казановська А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Постанову суду вважає незаконною, необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що:

-моторолер, яким керував ОСОБА_1 , не належить до категорії механічних і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ, та відповідно керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого, в тому числі і не віднесенням до суб`єктів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП;

-додані до протоколу матеріали відео фіксації не є повними та безперервними;

-поліцейським формально внесені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 до направлення без їх встановлення;

- ОСОБА_1 не роз`яснено застосування відео фіксації огляду на стан сп`яніння;

-результат огляду на відео не зафіксований і працівник поліції достеменно знаючи про поспіх ОСОБА_1 як військовослужбовця фактично схилив останнього до погодження з результатами огляду;

-направлення, яке міститься в матеріалах справи, не належний доказ, оскільки не оформлювалось і не вручалось ОСОБА_1

-рапорт не є належним і допустимим доказом.

3. Позиції учасників.

В засіданні апеляційного суду захисник Казановська А.О., яка підтримала апеляційну скаргу та не заперечувала проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просила скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

4. Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Казановської А.О., на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване, законне рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено, зокрема, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу серії ЕПР1 № 484670 від 16.10.2025, відповідно до якого підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень, від пояснень відмовився;

-позитивного результату тесту № 2264 від 16.10.2025 - 0,43 ‰, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень;

-направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зафіксовані ознаки сп`яніння ОСОБА_1 , результати огляду за допомогою газоаналізатора, відмова від проходження огляду в медичному закладі;

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей. Результати огляду на стан сп`яніння: 0,43 ‰. Водій ОСОБА_1 з результатами згоден, акт огляду підписав;

-рапорту інспектора поліції від 16.10.2025, відповідно до якого 16.10.2025 о 09 год. 13 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_1 по вул. Богдана Хмельницького, 1 в с-щі Комишуваха Запорізького району керував транспортним засобом моторолер Кросер, будучи позбавленим права керування, в стані алкогольного сп`яніння (висновок газоаналізатора Драгер, результат 0,43‰);

-постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 23.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;

-відеозаписом, на якому зафіксовано зупинення ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме керування транспортним засобом без захисного шолому, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, під час якого водій погодився із результатами проведеного огляду - 0,43 ‰, та не заперечував факту вживання алкоголю. Також ОСОБА_1 ознайомлений із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який він підписав без зауважень, від пояснень відмовився.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо твердження захисника про те, що моторолер, яким керував ОСОБА_1 не належить до категорії механічних і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ, та керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого, в тому числі і не віднесенням до суб`єктів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що підтверджено рішенням адміністративного суду, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Суд не бере до уваги постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026, якою залишено без змін рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2025, оскільки обставини, встановлені в адміністративній справі, не мають преюдиціального значення для вирішення цієї справи про адміністративне правопорушення та стосуються іншого предмета доказування.

Так, адміністративним судом вирішувалося питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. При цьому суд дійшов висновку, що електроскутер Crosser CR-9 потужністю 800 Вт (0,8 кВт) за своїми технічними характеристиками не належить до механічних транспортних засобів категорії «А1», керування якими потребує наявності посвідчення водія відповідної категорії, а тому законодавством не передбачено ні обов`язку отримання права на керування таким транспортним засобом, ні можливості позбавлення особи такого права.

Водночас зазначені висновки адміністративного суду стосуються виключно правової кваліфікації дій особи у межах провадження про адміністративне правопорушення за ст..126 КУпАП та не встановлюють обставин, які мають значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Отже, наведене судове рішення не спростовує встановлених у даній справі обставин, не впливає на оцінку зібраних доказів та не може бути покладене в основу висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.121 КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, моторолери, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що моторолери, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як встановлено з матеріалів справи, транспортний засіб моторолер «Crosser CR-9», яким 16.10.2025 керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна 0,8 кВт, що відноситься до ознак мопеду, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт, тобто відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до низькошвидкісних легких електричних транспортних засобів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , керуючи моторолером «Crosser CR-9», рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про відсутність повного та безперервного відеозапису події, суддя апеляційної інстанції приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, який приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписами бодікамери поліцейського обставини, безумовно стосуються вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги щодо формального внесення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 до направлення без їх встановлення не заслуговують на увагу.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому «Інструкція №1452/735»).

Відповідно до п.2 розділу Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції внаслідок виявлення передбачених п.3 розділу І Інструкції №1452/735 ознак було оголошено ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія. При цьому саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння та жоден із нормативних документів не дає водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Апеляційний суд зважує на те, що на відеозаписі зафіксовано, що працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу (08 год. 30 хв.). Останній погодився, пройшов огляд за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6810», результат позитивний - 0,43‰, тест № 2264, після чого пояснив, що з результатом згоден і напередодні вживав алкоголь.

Працівником поліції складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого поліцейським Бєсєдіним Д.О. зафіксовані такі ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей.

Разом з тим, наведені апелянтом доводи не впливають на правомірність дій працівника поліції та правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до погодження з результатами огляду.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що поліцейський при виконанні свої посадових обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що направлення, яке міститься в матеріалах справи, не відповідає фактичним обставинам справи, апеляційний суд зазначає таке.

Долучене до вказаного протоколу направлення водія ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 16.10.2025 оформлене згідно зі зразком, встановленим Додатком 1 до Інструкції №1452/735. У зазначеному документі містяться всі регламентовані даним підзаконним нормативним актом реквізити, а його зміст відповідає події адміністративного правопорушення та підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 не вручалося письмове направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то і не направлявся він у визначеному порядку на огляд в заклад охорони здоров`я. Натомість, відповідно до чинного законодавства не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 погодився із результатами огляду на стан сп`яніння, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Слід зазначити, що відповідно до пунктом 5 розділу І Порядку № 1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Отже, у разі погодження із результатами огляду на стан сп`яніння проведеного поліцейським на місці, щодо водія складається протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, заперечення апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Відповідаючи на доводи про те, що рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи, апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника відділення поліції про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо зупинки транспортного засобу, встановлення ознак сп`яніння, направлення водія для проходження медичного огляду і оформлення його результатів, складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Будь-яких інших належних, допустимих та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ставили під сумнів правильність встановлених судом фактичних обставин справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Казановської Анни Олександрівни залишити без задоволення

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков