Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №314/3736/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.08.2026 Справа № 314/3736/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3736/26 Головуючий у 1-й інстанції - Капітонов Є. М. Провадження № 33/807/1034/26 Доповідач у 2-й інстанції - Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю захисника Подвезька Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Подвезька Г. М., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу на посаді номера обслуги 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 17.06.2026 солдат ОСОБА_1 о 22 год. 30 хв., перебуваючи в місці тимчасового розташування особового складу, не виконав переміщення в інший населений пункт в межах Запорізької області для подальшого виконання поставленого завдання в складі групи, згідно розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України. Відтак, у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Подвезько Г. М. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на таке.

1. Суд першої інстанції не дослідив об`єктивні медичні обставини та імперативні обмеження щодо військової служби, встановлені ОСОБА_1 , про які останній повідомляв командуванню після розпорядження здійснити переміщенні в інший населений пункт для виконання бойового завдання.

2. Примусове залучення обмежено придатного військовослужбовця з тяжкою травмою до висунення на бойові позиції є завідомо незаконним розпорядженням, виданим із перевищенням службових повноважень, так як прямо суперечить обов`язковому до виконання припису ВЛК (командування військової частини НОМЕР_2 проігнорувало припис ВЛК щодо обмеження придатності ОСОБА_1 і вчасно не перевело останнього у тиловий підрозділ).

3. Солдат (номер обслуги) не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки не наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, відповідно до приписів КУпАП.

4. Розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо сповіщення останнього про час, дату та місце розгляду справи. Таким чином, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості в судовому засіданні викласти свою позицію, спростувати звинувачення, надати докази.

5. Суд повністю поклався на протокол і документи, складені військовою частиною, при цьому дослідивши їх поверхнево та неуважно.

Враховуючи викладене, захисник вважає постанову Вільнянського районного суду Запорізької області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконною, необґрунтованою, ухваленою без належного дослідження усіх обставин справи, з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні захисник Подвезько Г. М. зазначив про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи, заслухавши захисника Подвезька Г. М., дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 283 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги повною мірою дотримані не були, оскільки при прийнятті рішення поза увагою та без належної оцінки суду залишились фактичні обставини, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.

З висновками суду, викладеними в оскаржуваній постанові, апеляційний суд погодитися не може та вважає, що вони ґрунтуються на неправильно з`ясованих обставинах справи, виходячи з такого.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тобто визнав винуватим у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

При цьому суд обґрунтував свої висновки відомостями, зазначеними у: протоколі про військове адміністративне правопорушення; рапорті; письмових поясненнях свідків.

На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатні докази в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання апелянта на медичні обставини та обмеження у військовій службі, встановлені ОСОБА_1 .

Дослідженням матеріалів справи апеляційний суд встановив, що до протоколу про військове адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , долучено медичну характеристику на останнього, підписану начальником медичного пункту 20.06.2026.

Зі змісту пункту 12 вказаної медичної характеристики вбачається, що ОСОБА_1 рішенням ВЛК визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що останні були присутні при відмові солдата ОСОБА_1 від виконання усного розпорядження тимчасово-виконуючого обов`язки командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , яке доводив тимчасово-виконуючий обов`язки командира роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 щодо переміщення в інший населений пункт для подальшого виконання поставленого завдання в складі групи. При цьому, солдат ОСОБА_1 пояснив, що він не може виконати це розпорядження, посилаючись на стан здоров`я і те, що він придатний до служби в тилових підрозділах і не може носити бронежилет.

Суд першої інстанції, послався на докази винуватості ОСОБА_1 , вказавши лише протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та письмові пояснення свідків.

Зазначений факт свідчить на користь доводів захисника про те, що суддя першої інстанції не дослідив усі надані матеріали, а саме: медичні документи та встановлені обмеження щодо військової служби ОСОБА_1 , які на думку судді апеляційної інстанції мають важливе значення в даному випадку.

Щодо суб`єкту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП

Нормами статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа.

В примітці до статті 172-13 КУпАП вказано, що військова службова особа - це військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

До протоколу про військове адміністративне правопорушення уповноваженою особою не долучено документу, де були б зазначені службові обов`язки ОСОБА_1 .

Як вказано в протоколі про військове адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді номера обслуги 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Докази того, що ОСОБА_1 обіймає постійно чи тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконує такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування, в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд погоджується зі стороною захисту стосовно того, що ОСОБА_1 не є військовою службовою особою, а відтак не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідженням матеріалів справи, апеляційний суд встановив, що розгляд даної справи в суді першої інстанції відбувався за відсутності ОСОБА_1 через два дні після надходження матеріалів до суду. При цьому, взагалі відсутні докази сповіщення особи, стосовно якої складено протокол про військове адміністративне правопорушення, про дату, час та місце його розгляду.

Розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , суд першої інстанції, за вказаних обставин, не повною мірою виконав вимоги КУпАП щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо поверхневого дослідження судом першої інстанції доказів

В оскаржуваній постанові перелічені досліджені докази, але не здійснено їх змістовного аналізу та не наведено переконливого обґрунтування, чому суд прийняв одні докази та відкинув інші.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є такими, що суперечать фактичним обставинам.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності розпорядження примусового залучення обмежено придатного військовослужбовця до висунення на бойові позиції не є предметом розгляду в даному судовому провадженні, а тому не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.

Сукупність вказаних обставин свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суддя апеляційної інстанції дійшов до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Подвезька Г. М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод