Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №333/10629/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/10629/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/10629/25 Головуючий в 1 інстанції - Кулик В.Б.

Провадження № 33/807/861/26 Доповідач у 2-й інстанції - Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кулика Петра Любомировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кулика Петра Любомировича на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, 26.10.2025 року о 01 год. 05 хв. в м. Запоріжжі, по вул. Сергія Серікова, буд. 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «OPEL ANTARA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою «Драгер» та в медичному закладі відмовився на місці зупинки транспортного засобу під час безперервної відеофіксації на боді-камери № 474997/470279. Від керування транспортним засобом відсторонений. Про повторність попереджений. ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Кулик П.Л., подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанову суду вважає винесеною з порушенням норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі адвокат Кулик П.Л. зазначив, що ОСОБА_1 не згодний з оскарженою постановою та стверджує, що:

- працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та відповідно безпідставно вимагали пред`явлення документів на право керування, а суд самоусунувся від перевірки первинної законності дій поліцейських;

- працівники поліції не роз`яснили процедуру огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або у закладах охорони здоров`я, а особливо не повідомили наслідки відмови від такого огляду, а суд підмінив перевірку повноти роз`яснення формальним посиланням на наявність відеозапису;

- ОСОБА_1 не вручалося жодного направлення для огляду в медичному закладі, що свідчить про те, що його не направляли у встановленому порядку на огляд в медичний заклад і направлення не виписували, а суд прийняв цей документ формально, але не перевірив законність його походження та реальність процедури направлення;

- суд не перевірив чи застосовувалася до ОСОБА_1 спеціальна процедура огляду, передбачена ст. 266-1 КУпАП, та не надав належної оцінки статусу військовослужбовця, факту виконання службового завдання, довідці військової частини та обставинам руху під час комендантської години;

- суд у постанові не перевірив, у чому саме полягало відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, чи було складено акт тимчасового затримання транспортного засобу, чи блокувався автомобіль, чи евакуйовувався він і чи реально виключена можливість подальшого керування, натомість фактично обмежився загальними посиланнями на протокол та відеозапис;

- суд не оцінив вплив позбавлення права керування на виконання військових обов`язків і не навів мотивів, чому ці обставини не мають значення для справи. Натомість позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, як військовослужбовця, є таким, що шкодить інтересам держави та національної безпеки;

- справа була розглянута без повноцінної участі захисту, а в постанові було зазначено як звичайна неявка представника, що є грубим порушенням права на захист та окремою підставою для скасування постанови.

3. Позиції сторін.

В засіданні апеляційного суду захисник Кулик П.Л., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просив скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

4. Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Кулика П.Л., на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Приписами ч. 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване, законне рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу ЕПР1 №494220 від 26.10.2025 про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, від керування відсторонений, про повторність попереджений;

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно з якими при наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук) огляд його на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв`язку із відмовою від проходження такого огляду. ОСОБА_1 від підписання акту відмовився. Фіксація здійснювалась відеореєстраторами Motorola Solution VB400 474997, 470279;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.10.2025, згідно з яким у зв`язку виявленими ознаками алкогольного сп`яніння і відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням поліцейським спеціальних технічних засобів його було направлено для проходження медичного огляду у КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану сп`яніння. Огляд у медичному закладі не проводився у зв`язку з відмовою;

-рапорту працівника поліції від 26.10.2025, відповідно до якого під час несення служби 26.10.2025 о 01 год. 05 хв. було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , виявлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився. Відносно ОСОБА_1 складено протокол, від керування відсторонено, про повторність попереджено. Проводилася відеофіксація на нагрудні камери Motorola Solution VB400 474997, 470279 та відеореєстратор Xiaomi DashCam 70mai;

-відеозапису, на якому зафіксовано, що 26.10.2025 о 01 год. 05 хв. в м.Запоріжжі, по вул. Сергія Серікова, буд. 11, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «OPEL ANTARA», автомобіль зупинений працівниками поліції (01:06). Останніми встановлено особу водія, оголошено причину зупинки з посиланням на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (комендантська година). ОСОБА_1 повідомлено, що у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах з порожнини рота, порушення мови (01:08) та запропоновано неодноразово пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального приладу «Драгер» та у медичному закладі (запис 01:09). Водію роз`яснено, що у випадку відмови проїхати у медичний заклад відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП (запис 01:10). ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі, пояснив, що їхати не буде, наслідки відмови йому зрозумілі. Поліцейським роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (запис 01:12), складено протокол та інші процесуальні документи. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 підписав протокол, написав свої пояснення. Окрім того, двоє пасажирів постійно просили «вирішити питання», «зробити вигляд, що їх зупиняли», «бути людьми», телефонували своїм побратимам.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Що стосується доводів захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу марки «OPEL ANTARA», під його керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає про те, що згідно із п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху, тому враховуючи те, що на території м.Запоріжжя з 00 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. діє комендантська година, працівники поліції правомірно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 о 01 год. 06 хв.

Крім того, з огляду на предмет дослідження в рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу дотримання останнім вимог п. 2.5 ПДР.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 не вручалося письмове направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то і не направлявся він у визначеному порядку на огляд в заклад охорони здоров`я. Натомість, відповідно до чинного законодавства не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Твердження сторони захисту про недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час направлення та проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в межах даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10, 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Разом з тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

До того ж, вимогами п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Отже, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Також апелянт не погоджується з видом накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Надаючи правову оцінку заявленим доводам, апеляційний суд виходить з такого.

Зокрема, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Наведені апелянтом доводи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, а посвідчення водія необхідне для виконання обов`язків військової служби, а його позбавлення зашкодить інтересам держави та національної безпеки, також не можуть слугувати підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесене до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Більш того, накладене на ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається апелянт.

Доводи захисника про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Крім того дотримання процедури відсторонення працівниками поліції водія від керування автомобілем, не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння і не впливає на обґрунтованість та правильність складеного поліцейськими стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідаючи на твердження апеляційної скарги щодо порушення судом права на захист та розгляд справи без повноцінної участі сторони захисту, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності клопотання про його відкладення.

Згідно із ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом розгляду справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та належним чином виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства.

Із матеріалів справи випливає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 неодноразово призначалася до судового розгляду та відкладалася, зокрема за клопотаннями сторони захисту.

При цьому захисник Кулик П.Л. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, особисто ознайомився з матеріалами справи ще 18 листопада 2025 року, був обізнаний зі змістом протоколу, доказами у справі, подав заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, обґрунтувавши свою позицію.

Суд враховує, що участь захисника у цій справі про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, справа також може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є не лише захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до відповідальності, а й забезпечення публічного інтересу, що полягає у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи, правильному застосуванні закону, запобіганні вчиненню нових правопорушень та зміцненні правопорядку.

З огляду на це суд під час розгляду справи зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на захист та суспільним інтересом у своєчасному й ефективному здійсненні правосуддя.

Слід врахувати, що 18.02.2026 захисником подавалася заява щодо можливості розгляду справи без участі захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.50).

Сам по собі факт розгляду справи за відсутності захисника не свідчить про порушення права особи на захист. Вирішальним є те, чи було особі забезпечено реальну можливість користуватися правовою допомогою та належним чином підготуватися до захисту своїх інтересів. Матеріали справи свідчать, що такі можливості ОСОБА_1 та його захиснику надавалися судом, зокрема можливість ознайомлення із матеріалами справи, подання доказів та заяви про закриття провадження в справі, в якій захисник обґрунтував позицію захисту.

Між тим, в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення в межах встановленого законом строку.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі заявляти клопотання та подавати докази. Проте жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано.

Під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представлені захисником - адвокатом Куликом П.Л., а тому за наведених захисником обставин не можна вважати порушеним право на захист ОСОБА_1 .

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Призначене судом адміністративне стягнення є законним, обґрунтованим, відповідає характеру вчиненого правопорушення та накладене в межах санкції, встановленої законом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кулика П.Л., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков