Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №676/6343/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6343/26

Номер провадження 3/676/1894/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., захисника Мерінової Н.В., розглянувши протокол та матеріали справи у відкритому судовому засіданні, в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), за ч.2 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП, надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №723022 від 18 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 22:44 год. 18 липня 2026 року по вул. Лесі Українки, 47/1 в м. Кам`янець-Подільський, керував електричним транспортним засобом VEVI ES400V потужністю до 3 кВт в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager ARMF-0328, тест №1116, результат - 1,22‰, із результатом згідний, чим вчинив правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.9.а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності за участі захисника Мерінової Н.В. та зазначив, що вину в інкримінованому правопорушенні не визнає.

Суд, заслухавши захисника Мерінову Н.В., вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №723022 від 18 липня 2026 року та додані до нього матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, тому провадження слід закрити, зважаючи на таке.

В судовому засіданні захисник Мерінова Н.В. пояснила, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме у час та за обставин, зазначених у протоколі. Зокрема, наданий органом поліції відеозапис, на якому зафіксовано рух транспортного засобу, не містить відомостей, за якими можливо достовірно встановити дату та час такого руху, а тому не підтверджує, що зафіксована подія безпосередньо стосується обставин, викладених у протоколі. Крім того, звернула увагу на відсутність у матеріалах справи належних документів, які б підтверджували технічні характеристики транспортного засобу, що саме VEVI ES 400 V, а не інший механічний самокат, його потужність, у зв`язку з чим, на її думку, не доведено належним чином обставини, необхідні для встановлення складу адміністративного правопорушення.

Також, вказала на істотні порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510. ОСОБА_1 продував прилад двічі, однак після першого продування мундштук не було замінено на новий, у зв`язку з чим результат повторного продування отриманий із використанням одного й того самого мундштука. На думку захисту, така обставина безпосередньо впливає на достовірність результату огляду, оскільки мундштук призначений для одноразового використання. Крім того, поставила під сумнів належність до використання самого газоаналізатора Drager Alcotest 7510, зазначивши, що для підтвердження допустимості результату вимірювання необхідно встановити не лише наявність свідоцтва про повірку приладу, а й чинність уповноваження установи, яка здійснювала таку повірку. При цьому послалася на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі №669/84/23, у якій суд звернув увагу на вимоги ДСТУ EN 15964:2014 щодо використання мундштуків під час тестування алкоголю у видихуваному повітрі. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що мундштук є гігієнічно запакованою частиною, призначеною для одноразового використання, через яку особа подає пробу видихуваного повітря, а його використання має забезпечувати належний відбір проби та запобігати змішуванню її з навколишнім повітрям і впливу забрудненого повітря від попередніх користувачів. У зв`язку з цим вважає, що проведення ОСОБА_1 двох продувань без підтвердження заміни мундштука між ними ставить під сумнів достовірність отриманого результату. Крім того, просила врахувати правову позицію Хмельницького апеляційного суду, викладену у постанові від 25 травня 2026 року у справі №676/7008/25, відповідно до якої саме по собі свідоцтво про повірку газоаналізатора не може підтверджувати належність результату вимірювання, якщо його видано установою, яка на момент проведення повірки не мала відповідного уповноваження. З огляду на наведене захисник просила закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність відповідної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а кожен із них повинен бути перевірений судом на предмет належності, допустимості, достовірності, а всі докази в їх сукупності - на предмет достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає, зокрема, у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані, згідно з ознаками сп`яніння, встановленими Міністерством внутрішніх справ України і Міністерством охорони здоров`я України. Частиною другою цієї статті передбачено, що огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною п`ятою ст.266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Отже, дотримання встановленої законом процедури проведення огляду є не формальністю, а необхідною умовою допустимості його результату як доказу у справі про адміністративне правопорушення.

З переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час проведення огляду здійснив продування газоаналізатора двічі. Разом із тим після першого продування мундштук, через який здійснювався відбір проби видихуваного повітря, зафіксовано без заміни на інший, у зв`язку з чим перед другим продуванням не було забезпечено використання нового одноразового мундштука. Матеріали справи також не містять окремого належного доказу, який би підтверджував, що між двома продуваннями мундштук було знято та замінено на новий, герметично запакований одноразовий мундштук. Вказана обставина має істотне значення для оцінки достовірності результату огляду, оскільки другий результат був отриманий після повторного використання того самого елемента, призначеного для одноразового контакту із пробою видихуваного повітря.

Суд при цьому враховує правову позицію Хмельницького апеляційного суду, викладену у постанові від 09 листопада 2023 року у справі №669/84/23, відповідно до якої при оцінці результатів огляду із застосуванням газоаналізатора необхідно враховувати вимоги ДСТУ EN 15964:2014 щодо використання мундштуків. Зокрема, апеляційний суд звернув увагу на те, що мундштук є гігієнічно запакованою частиною, призначеною для одноразового використання, яка приєднується до приладу для виявлення алкоголю у видихуваному повітрі та через яку особа, що проходить перевірку, подає пробу видихуваного повітря. Також суд звернув увагу на те, що призначення такого мундштука полягає у забезпеченні належного відбору проби та недопущенні її змішування із навколишнім повітрям, а прилад має унеможливлювати вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів.

Окремо суд оцінює доводи захисту щодо належності до використання газоаналізатора Drager Alcotest 7510. Вирішуючи питання про доказове значення результату, отриманого за допомогою спеціального технічного засобу, суд повинен встановити не тільки факт наявності певного документа про повірку приладу, а й те, чи був цей документ виданий належним суб`єктом, який на відповідний момент мав передбачене законом уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Саме тому обставини щодо чинності уповноваження відповідної установи мають безпосереднє значення для оцінки допустимості результатів вимірювання.

У цьому контексті суд бере до уваги правову позицію Хмельницького апеляційного суду, викладену у постанові від 25 травня 2026 року у справі №676/7008/25, де апеляційний суд встановив, що дія свідоцтва про уповноваження ДП «Київоблстандартметрологія» на повірку газоаналізатора Drager Alcotest 7510 OIML №ARMF0328 закінчилася, а тому видане цим підприємством свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51 ОМ1503 103 24 від 03.10.2024 не є чинним, оскільки було оформлене установою, яка на той час не мала уповноваження на здійснення діяльності з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Наведена правова позиція має значення для цієї справи, оскільки підтверджує необхідність перевірки не формальної наявності свідоцтва про повірку, а законності його видачі та наявності відповідних повноважень у суб`єкта, який проводив повірку.

Крім того, суд враховує доводи захисту щодо відсутності належних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у час, зазначений у протоколі. З дослідженого судом відеозапису, на який посилається сторона обвинувачення, неможливо достовірно встановити дату та час здійснення зафіксованого руху та особу, яка керує даним транспортним засобом. За таких обставин суд не має можливості без припущень пов`язати зазначений відеозапис із конкретною подією, яка стала підставою для складання протоколу, а тому такий доказ сам по собі не може підтверджувати факт керування транспортним засобом у конкретний час, зазначений у протоколі.

Також, суд не знайшов достатнього підтвердження щодо технічних характеристик транспортного засобу VEVI ES 400 V, який інкримінується ОСОБА_1 . Зазначення у протоколі моделі транспортного засобу не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку надати суду докази, на підставі яких можливо встановити його марку та технічні характеристики. За відсутності відповідних документів суд позбавлений можливості самостійно припускати, якими саме є технічні характеристики транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та чи відповідає він ознакам транспортного засобу, щодо якого може наставати відповідальність за ст.130 КУпАП.

Наявність відеозапису без можливості достовірно встановити дату та час події, відсутність належного підтвердження технічних характеристик транспортного засобу, проведення двох продувань із відсутністю доказів заміни одноразового мундштука, а також наявність обґрунтованих питань щодо належності до використання газоаналізатора Drager Alcotest 7510 у своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності та допустимості доказів, покладених органом поліції в основу протоколу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, натомість обов`язок доведення обставин, що становлять склад адміністративного правопорушення, покладається на орган, який порушив провадження у справі. Суд, у свою чергу, не вправі самостійно усувати недоліки доказової бази, збирати докази замість органу, який склав протокол, або робити висновки про винуватість на підставі припущень.

Згідно з вимогами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому принцип презумпції невинуватості передбачає, що особа вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Вказаний принцип поширюється також на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки такі провадження за своїм характером та наслідками для особи мають відповідати основоположним гарантіям справедливого судового розгляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року (п.146) зазначено, що принцип презумпції невинуватості, серед іншого, вимагає, щоб судді не починали розгляд справи з упередженої думки про винуватість особи, а обов`язок доведення вини покладався на сторону обвинувачення. Усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи. При цьому докази, покладені в основу висновку про винуватість, повинні відповідати вимогам достатності та переконливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 визначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, зумовлених визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 також наголошено на існуванні системи правових механізмів, спрямованих на забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та запобігання її безпідставному притягненню до відповідальності.

Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року та «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року звертав увагу на необхідність дотримання принципу змагальності та рівності сторін у справах про адміністративні правопорушення. Суд не може самостійно змінювати чи доповнювати фабулу правопорушення, викладену органом, який склав протокол, а також самостійно відшукувати докази на підтвердження обвинувачення, оскільки це може призвести до порушення права особи на захист та принципу рівності сторін.

Практика Європейського суду з прав людини також виходить із того, що при оцінці доказів має застосовуватися критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак або неспростовних презумпцій.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість, тоді як обов`язок доведення обставин, що свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, покладається на орган, який склав протокол. Недоведена вина особи за своїми правовими наслідками прирівнюється до доведеної невинуватості, а висновок про винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях, неперевірених фактах або доказах, щодо належності, допустимості чи достовірності яких існують обґрунтовані сумніви.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості ОСОБА_1 , доповнювати наведене у протоколі обвинувачення чи перебирати на себе функції сторони обвинувачення, оскільки це суперечило б вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу безсторонності суду.

Оскільки ОСОБА_1 притягується до відповідальності саме за ч.2 ст.130 КУпАП, суд також враховує, що обов`язковою ознакою цього складу є повторність протягом року. Відтак навіть за наявності відомостей про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, сама по собі така обставина не може замінити необхідності доведення нового факту правопорушення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, належними, допустимими та достатніми доказами не доведена. Встановлені судом недоліки доказової бази не є формальними, оскільки безпосередньо стосуються обставин, які мають істотне значення для встановлення події адміністративного правопорушення та достовірності результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин суд не має правових підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , а всі сумніви щодо доведеності такої вини відповідно до вимог законодавства підлягають тлумаченню на його користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст.266, 283, 284, 287, ч.2 ст.294, КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницької апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Я.І. Воєвідко