Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №676/2399/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/2399/26

Номер провадження 2/676/3011/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області впорядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося доКам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» укладений кредитний договір про споживчий кредит №197202 на суму 10859 грн. Відповідач приєдналася до публічної частини договору, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 . На виконання умов кредитного договору від 20.08.2025 року первісний кредитор здійснив переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. 10.10.2025 року первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач порушила умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 11 892,41 грн, яка складається з: 10 589,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,41 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії; 900,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним №197202 від 20.08.2025 року у розмірі 10992,41 грн, яка складається з: 10 589,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,41 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії, а також судові витрати пов`язані із розглядом справи.

УхвалоюКам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01квітня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.

УхвалоюКам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, зокрема з банка-емітента АТ КБ «Приватбанк» інформацію: чи було емітувано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 платіжну картку(платіжні карти): маска карти № НОМЕР_3 - про факт зарахування коштів; зарахування на платіжну карту (маска карти) № НОМЕР_3 за період з 20.08.2025 року по 25.08.2025 року у сумі 9,85 грн.; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за платіжною карткою(платіжними картками).

04.05.2026 року за вх.№15484/26 до суду надійшли витребувані докази (інформація) від АТ КБ «Приватбанк» з яких слідує, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в Банку емітовано банківську платіжку карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші карти. Відповідно до виписку про рух грошових коштів за період з 20.08.2025 року по 25.08.2025 року було зарахування коштів на суму 9,85 грн. від 20.08.2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток від 23.04.2026 року та 04.06.2026 року за мімцем її реєстрації місця проживання ; в тому числі через оголошення на веб-сайті.

Відзиву на позов суду не надано.

Будь-яких інших клопотань щодо розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №197202 від 20.08.2025 року за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

Пунктом 2.2.1 - 2.3 кредитного договору передбачено, що типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10589.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8990.80 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №171626 від 16.02.2025 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9.85 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 1588.35 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пункту 2.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту складає 1 588,35 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно пункту 2.6 кредитного договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 184 днів з 20.08.2025 р. (дата надання кредиту) по 20.02.2026 р.

Пунктами 2.7.1-2.8 кредитного договору визначено, що денна процентна ставка складає: 1597.45 грн. / 10589.00 грн. / 184 днів * 100% = 0,0820%/день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 76,42% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 12186.45 грн.

За графіком платежів відповідач станом на 20.02.2026 року мала сплатити на користь кредитодавця 10598,10 грн суму кредиту, 3,10 грн. проценти за користування кредитом, 6,00 грн. за обслуговування кредитної заборгованості, 1588,35 грн. комісію. Загальна вартість кредиту становить 12186,45 грн.

Відповідно до заяви на видачу кредиту №100917639 від 20.08.2025 року ОСОБА_1 просила ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» на підставі договору видати їй кредит у розмірі 10589 грн.

Тобто сторонами було погоджено розмір тіла кредиту 8990.80 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №171626 від 16.02.2025 укладеним з кредитодавцем; кредит у розмірі 9.85 грн., який зараховується на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , комісію та процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування, та порядок її нарахування.

Вищевказаний правочин підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: d89d3d17 20.08.2025 року о 19:55:23.

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором ае3аа310 20.08.2025 року, сума/ліміту кредиту 10589 грн, строк кредитування 184 календарних дні, мета отримання кредиту погасити інший кредит, сплата комісії. Спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом на рахунок позичальника, здійснення платежів на рахунок кредитодавця. Кредит надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8990.80 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №171626 від 16.02.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9.85 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 1588.35 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» про проведення взаємозаліку від 09.03.2026 року, товариство на підтвердження проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитного договору засвідчило, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку за кредитним договором №197202 від 20.08.2025 року, зокрема сума наданого кредиту 10589 грн. з яких: сума, яка перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку №171626 від 16.02.2025 року становить 8990,80 грн., сума, яка перерахована на картковий рахунок позичальника становить 9,85 грн., комісія 1588,35 грн.

20 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» в рахунок проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов даного кредитного договоруперерахувало на погашення заборгованості за договором взаємозаліку №171626 від 16.02.2025 року 8990,80 грн., а також перерахувало залишок грошових коштів в сумі 9,85 грн. на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1 .

З відповіді та виписки рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 04.05.2026 року, витребуваної за ухвалою суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в Банку емітовано банківську платіжку карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші карти. Відповідно до виписку про рух грошових коштів за період з 20.08.2025 року по 25.08.2025 року було зарахування коштів на суму 9,85 грн. від 20.08.2025 року.

Факт належності цієї картки ОСОБА_1 , належності їй номеру телефону НОМЕР_4 , на який надсилався одноразовий персональний ідентифікатор, і зарахування коштів підтверджується відповіддю банка - емітента АТ КБ «Приватбанк», що надана на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.04.2026 року про витребування відповідної інформації.

10.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс»та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №10102025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс»передає (відступає) ТОВ "Юніт Капітал" за плату належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Юніт Капітал" зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

Відповідно до п.4.1 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами відповідного акту прийому передачі реєстру прав вимог.

Відповідно до реєстру боржників за договором №10102025 від 10 жовтня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 11892,41 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102025.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини, щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Як вбачається із матеріалів справи договір про споживчий кредит №197202 від 20.08.2025 року укладено між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 і підписано останньою одноразовим ідентифікатором d89d3d17, який було надіслано на номер відповідача 0963119541.

У договорі зазначені всі необхідні дані про особу ОСОБА_1 для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

Пунктом 2.2.1 - 2.3 кредитного договору №197202 від 20.08.2025 року передбачено, що типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10589.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8990.80 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №171626 від 16.02.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9.85 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 1588.35 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.

20 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» в рахунок проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов даного кредитного договоруперерахувало на погашення заборгованості за договором взаємозаліку №171626 від 16.02.2025 року 8990,80 грн., а також перерахувало залишок грошових коштів в сумі 9,85 грн. на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1 .

З відповіді та виписки рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 04.05.2026 року, витребуваної за ухвалою суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в Банку емітовано банківську платіжку карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші карти. Відповідно до виписку про рух грошових коштів за період з 20.08.2025 року по 25.08.2025 року було зарахування коштів на суму 9,85 грн. від 20.08.2025 року.

Таким чином, позивач на підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язань за Договором щодо передачі коштів надав: довідку про проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов даного кредитного та виписку про рух коштів АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 .

Дані докази в сукупності підтверджують, що на виконання умов кредитного договору №197202 від 20.08.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс», відповідач отримала 10589 грн. з яких товариством було перерахувало на погашення заборгованості за договором взаємозаліку №171626 від 16.02.2025 року 8990,80 грн., а також перерахувало залишок грошових коштів в сумі 9,85 грн. на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 20.08.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі договору про споживчий кредит №197202 за умовами якого відповідач отримала 10589 грн. кредитних коштів.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №197202 від 20.08.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» заборгованість ОСОБА_1 становить 10992,41 грн., з яких: 10589 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 2,41 грн. заборгованість за відсотками, 401 грн. сума заборгованості за комісіями.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 410 грн., то суд виходить з наступного.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що пунктом 2.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту складає 1 588,35 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 410 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти та нараховані відсотки не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10591,41 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 10589 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 2,41 грн. Отже вимога позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по тілу кредиту, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами є доведеною.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено частково.

Представником позивача ТОВ ««ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №36839 від 26.03.2026 р., оскільки позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково, то із відповідача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2565,27 грн. (2662,40 грн * 10591,41 / 10992,41).

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу у суді представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, що укладений між адвокатським бюро «Тимощзенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року на суму 7 000,00 грн., що включає складання позовної заяви (5000,00 грн.); вивчення матеріалів справи: 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту (500,00 грн); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів (500,00) грн., всього 6 годин - 7000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволені частково, то при вирішенні питання розподілу судових витрат суд ураховує принцип пропорційності (стаття 141 ЦПК України).

Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт - Капітал» необхідно стягнути 6744,64 грн. (7000 грн * 10591,41 / 10992,41).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» ( ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором №172029 від 20.08.2025 року у розмірі 10591,41 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» ( ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 2565,27 грн., а також витрати за надання правничої допомоги у розмірі 6744,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку , встановленим цим Кодексом . У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПО 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.О. Пилипенко