Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №607/22120/24 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 Справа №607/22120/24 Провадження №2/607/93/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Трача В.І.

представника відповідача адвоката Тришака О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельні ділянки, площею 0,07 га, площею 0,10 га, площею 0,02 га, які знаходяться на території Білецької сільської ради по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,19 га, яка знаходиться на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та незавершене будівництво по встановленню фундаменту, загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, що розташований на території Білецької сільської ради по АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що прийняв спадщину після смерті матері шляхом подання нотаріусу відповідної заяви та 26.03.2021 йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходяться по АДРЕСА_1 . Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, площею 0,07 га, площею 0,10 га, площею 0,02 га, які знаходяться на території Білецької сільської ради по АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,19 га, яка знаходиться на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та на незавершене будівництво по встановленню фундаменту, загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, що розташований на території Білецької сільської ради по АДРЕСА_1 постановами нотаріуса йому відмовлено, з підстав відсутності правовстановлюючих документів про належність вказаного майна спадкодавцю.

На підставі викладеного позивач просить суд: визнати за ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право власності на: земельну ділянку, площею 0,10 га, яка розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,07 га, яка розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,19 га, що розташована на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній, Тернопільського району, Тернопільської області; земельну ділянку площею 0,02 га, розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 ; незавершене будівництво по встановленню фундаменту загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, що розташований на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.11.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Витребувано від Тернопільської районної державної нотаріальної контори завірену копію спадкової справи № 371/2014 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.11.2024 судом зареєстровано копію матеріалів спадкової справи № 371/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надану Тернопільською районною державною нотаріальною конторою на запит суду.

02.12.2024 представник відповідача Білецької сільської ради – сільський голова Малик Д. подав відзив на позов, у якому зазначив, що рішення Тернопільської районної ради від 26.05.1987 за № 121 стосується надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та видачі забудовникам будівельних паспортів на забудову, що в свою чергу жодним чином не стосується передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки. Водночас, на території села Івачів Долішній Тернопільського району, Тернопільської області за ОСОБА_2 числиться лише дві земельні ділянки площею – 0,07 га присадибна ділянка та площею – 0,19 га особисте селянське господарство, які були передані їй у власність рішенням Івачеводолішнівської сільської ради від 28.12.1999 № 46. Вказане також підтверджується витягом із земельно-кадастрової книги Івачеводолішнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. При цьому на земельній ділянці загальною площею – 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами об`єкт житлової нерухомості загальною площею 207,5 кв.м. який належить ОСОБА_1 . З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.

16.12.2024 судом зареєстровано відповідь на відзив подану представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Трач В.І., відповідно до якої позивач вважає, що обставини наведені у відзиві на позов не відповідають дійсності. Так, позивач зауважує, що представник відповідача зазначаючи у відзиві на позов про те, що рішення Тернопільської районної ради від 26.05.1987 за № 121 не стосується передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки вводить суд в оману, оскільки рішенням № 19 виконавчого комітету Нижньо-Іванівської сільської Ради народних депутатів було вирішено погодити рішення загальних зборів уповноважених колгоспу імені Леніна № 2 від 04.04.1987 про виділення земельної ділянки площею 0,10 га за рахунок земель колгоспу для будівництва житлового будинку громадянці ОСОБА_2 в селі Н.-Іванів між сусідами з одного боку ОСОБА_4 , з другого боку дорога. З приводу рішення Івачеводолішнівської сільської ради від 28.12.1999, то позивач вказує, що дане рішення дійсно є кінцевим та остаточним щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,07 га – присадибна, 0,19 га – город, після ліквідації КП, проте таке ніякого відношення не має до рішення № 19 виконавчого комітету Нижньо- Іванівської сільської Ради народних депутатів. Доводи відповідача на думку позивача спростовується копією виписки з погосподарської книги за № 93, відповідно до якої на земельній ділянці загальною площею 0,07 га розміщувався старий будинок з надвірними будівлями, що і було передано згідно рішення №? 46 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності згідно якого новозбудований житловий будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,10 га, наданій у відповідності до рішення виконкому № 19. Відтак, у спадкодавця ОСОБА_2 було в наявності два житлових будинки, які були розміщені на двох різних земельних ділянках. На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити.

20.12.2024 представник відповідача Білецької сільської ради – сільський голова Малик Д. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких окрім доводів викладених у відзиві на позові вказує, що на земельній ділянці загальною площею – 0,07 га присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться один єдиний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами об`єкт житлової нерухомості загальною площею 207,5 кв.м., який належить відповідно ОСОБА_1 , а не як зазначено у відповіді на відзив, що наявні два будинки.

Ухвалою суду від 13.02.2025 у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

10.11.2025 судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , у якій останній просить витребувати матеріали справи з Тернопільського КНДІСЕ, оскільки у нього відсутні кошти для оплати експертизи.

17.11.2025 судом направлено до Тернопільського КНДІСЕ лист про відкликання з експертизи цивільної справи № 607/22120/24 за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, для продовження розгляду даної справи судом.

01.01.2026 до суду надійшли матеріали цивільної справи № 607/22120/24, у зв`язку із чим ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.02.2026 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.03.2026, у прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у даній цивільній справі відмовлено та повернуто її позивачу.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2026, прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову.

Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2026 постановленою в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову. Так, позивач вказує, що згідно рішення Івачеводолішнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 28.12.1999 за № 46 ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, площею 0,07 га, в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва. Також згідно рішення Тернопільської районної ради від 26.05.1987 за № 121 ОСОБА_2 було надано дозвіл на індивідуальне будівництво на земельній ділянці площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області. Факт належності земельних ділянок його матері ОСОБА_2 підтверджується витягом з по господарської книги Івачеводолішнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та Кадастровим планом даних земельних ділянок. Разом з тим, правовстановлюючі документи на дані земельні ділянки його мати не виготовила. Позивач вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що його матері ОСОБА_2 було передано у власність лише дві земельні ділянки площею 0,07 га – присадибна та 0,19 га – город, оскільки окрім вказаних земельних ділянок його матері також було виділено земельну ділянку площею 0,10 га. за рахунок земель колгоспу для будівництва житлового будинку в селі Нижній-Іванів між сусідами з одного боку ОСОБА_4 , з другого боку дорога, що слідує із рішення № 19 виконавчого комітету Нижньо-Іванівської сільської Ради народних депутатів яким погоджено рішення загальних зборів уповноважених колгоспу імені Леніна №? 2 від 04.04.1987. Позивач зауважує, що на земельній ділянці загальною площею 0,07 га розміщувався старий будинок з надвірними будівлями та спорудами, натомість на земельній ділянці загальною площею 0,10 га знаходиться новозбудований житловий будинок. Відтак у його матері ОСОБА_2 було в наявності два житлових будинки, які були розміщені на двох різних земельних ділянках. Щодо земельної ділянки загальною площею 0,02 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , то позивач зазначає, що така була передана його матері рішенням Івачеводолішнівської сільської ради від 10.06.1992 та цим же рішенням було надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво на цій земельній ділянці магазину. На вказаній земельній ділянці магазин зведено фундамент магазину загальною площею 43,3 кв.м., а тому переведення цієї земельної ділянки відповідачем у землі комунальної власності позивач вважає протиправним та незаконним. При цьому позивач підтвердив, що фундамент магазину зведено на земельній ділянці площею 0,0283 га, яка зареєстрована за Білецькою сільською радою.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Трач В.І. в судовому засіданні позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування підтримав в частині земельних ділянок, які перебувають у фактичному користуванні позивача.

Представник відповідача Білецької сільської ради адвокат Тришак О.Г. в судовому засіданні заперечив з приводу позову частково та зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування після смерті матері на земельні ділянки площею 0,07 га та 0,19 га, оскільки саме ці земельні ділянки були передані ОСОБА_2 та належали їй на час смерті. З приводу вимог в частині земельної ділянки площею 0,10 га відповідач категорично заперечив, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передання у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки. При цьому, рішення Тернопільської районної ради від 26.05.1987 за № 121 на яке посилається позивач стосується лише надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та видачі забудовникам будівельних паспортів на забудову. Представник відповідач зауважує, що у власність ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку, а інші суміжні земельні ділянки приватизовано сусідами. Щодо земельної ділянки площею 0,02 га, то представник відповідача вказує, що така належить сільській раді та є комунальною власністю. Водночас будівництво магазину на ньому є незаконним і самочинним. Представник звертає, що ОСОБА_2 дійсно було виділено земельну ділянку та надано довіз на будівництво магазину, однак земельна ділянка не була виділена в натурі та дозвільні документи на будівництво ОСОБА_2 не виготовила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі та витребувану судом копію спадкової справи № 371/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:

Судом встановлено, що відповідно до виписки з рішення № 19 від 08.04.1987 «Про дозвіл будівництва індивідуального житлового і господарського будинків», виконкомом Н-Іванівської сільської Ради народних депутатів погоджено рішення загальних зборів уповноважених колгоспу ім. Леніна № 2 від 04.04.1987 про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,10 га за рахунок земель колгоспу, для будівництв житлового будинку громадян ім. Леніна в селі Н-Іванів між сусідами з одного боку ОСОБА_4 , з другого боку – дорога.

Вказане також вбачається із виписки із протоколу № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна Тернопільського району Тернопільської області від 04.04.1987.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської районної Ради Народних Депутатів Тернопільської області № 121 від 26.05.1987, дозволено ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку по типових проектах та господарських будівель на земельній ділянці, площею 0,10 га в селі Н-Іванів відведеній рішенням загальних зборів колгоспників/зборів уповноважених.

Рішенням Івачеводолішнівської сільської ради № 46 від 28.12.1999, надано дозвіл ОСОБА_2 на безоплатну передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, для ведення особистого підсобного господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради, зокрема, площею 0,07 га – присадибна та площею 0,19 га – город.

Відповідно до погосподарських книг № 2 за 1986-1990 роки, № 2 за 2011-2015 роки та земельно – кадастрової книги Івачеводолішнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_2 числиться дві земельні ділянки, зокрема, площею 0,07 га, з цільовим призначенням – присадибна ділянка та площею 0,19 га – для ведення особисто селянського господарства. Загальна площа земельних ділянок 0,26 га.

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, який виготовлений 20.07.2020 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1988 році та має загальну площу 207,5 кв.м, житлова площа – 71,1 кв.м. Усього під забудовою 304 кв.м., з яких під основною будівлею 123 кв.м., під господарськими, допоміжними будівлями і спорудами 181 кв.м.

Як вбачається з Інформаційної довідки №944 про технічний стан нерухомого майна від 22.07.2020 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , раніше будинковолодіння рахувалося по АДРЕСА_2 .

Згідно з Інформаційної довідки №954 від 30.07.2020 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_3 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30.06.1990 та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 114.

Рішенням Івачеводолішнівської сільської ради Народних Депутатів від 10.06.1992, виділено земельну ділянку в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на відкриття магазину ОСОБА_2 . Попереджено ОСОБА_2 , що до одержання в районного архітектора свідоцтва та виділення земельної ділянки в натурі представником районного архітектора розпочинати будь – які роботи заборонено.

Згідно технічного паспорта на незавершений будівництвом магазин в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, який виготовлений 09.10.2021 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , на земельній ділянці в АДРЕСА_1 закладено фундамент незавершеного будівництвом магазину, площа основи 43,6 кв.м.

Відповідно до Інформаційної довідки №957 від 12.10.2023 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на незавершений будівництвом магазин в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області в бюро не проведена.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 04.02.2014.

21.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою за № 1044 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, ОСОБА_1 26.03.2021 подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву за № 307 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. 26.03.2021 видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 273 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №250138418 від 26.03.2021, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

30.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою за № 974 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом магазин, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,02 га в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та земельну ділянку площею 0,02 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 2160/02-31 від 30.10.2023, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на незавершений будівництвом магазин, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,02 га в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та на земельну ділянку площею 0,02 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність даного майна спадкодавцеві.

19.02.2024 ОСОБА_1 подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву за № 162 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,07 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 362/02-31 від 19.02.2024, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 0,07 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність даного майна спадкодавцеві.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 279/02-31 від 25.03.2026, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 0,19 га, яка розташована на території с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа про належність даного майна спадкодавцеві.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 від 31.01.2025, комісією Білецької сільської ради з питань земельних відносин, архітектури, будівництва, екології та охорони навколишнього природного середовища в присутності ОСОБА_1 проведено обстеження земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено площу земельної ділянки 0,1100 га відповідно до фактичного користування ОСОБА_1

02.02.2021 до Білецької сільської ради надійшло колективне звернення від жителів с. Івачів Долішній щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 частини проїжджої дороги, чим спричиняє незручності для проїзду.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 361921102 від 15.01.2024, земельна ділянка, площею 0,0283 га, з кадастровим номером 6125286000:02:001:0185 зареєстрована за Білецькою сільською радою, код ЄДРПОУ 14029160.

Долученим до матеріалів справи документам зокрема: копії витягу з Державного реєстру речових прав; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6125286000:02:001:0185; копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.01.2005; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6125286000:02:001:0082; копії договору купівлі - продажу житлового будинку і земельної ділянки від 27.10.2022; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6125286000:02:001:0030; технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 суд оцінку не надає, оскільки такі не стосуються предмету спору у даній справі, а саме визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті матері.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті матері шляхом подання 21.08.2014 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У частині першій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Стаття 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який був чинний на час виникнення спірний правовідносин передбачала, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу (ст. 17 ЗК України 1990 року).

Стаття 22 ЗК України 1990 року передбачала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України 1990 року).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з п. 3.1. Роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2019 у справі №723/1061/17 провадження №61-26091св18, зазначено, що «ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано – право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Пунктом І перехідних положень Земельного кодексу України, встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку».

Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15/92 «Про приватизацію земельних ділянок» було встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Статтею шостою цього ж Декрету було зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), якими передбачалося, що право власності виникає лише з дня видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Однак дія цих статей Земельного кодексу (в редакції 1992 року) зупинялася лише для громадян України при передачі їм безоплатно у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених цим Кодексом.

Отже, якщо у громадянина була у користуванні земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва і рішенням місцевої ради така земельна ділянка була передана йому у приватну власність, то з дня прийняття цього рішення радою у такого громадянина вже по-суті виникло право власності на земельну ділянку. І якщо такий громадянин помер, не отримавши державного акта на право власності на земельну ділянку, його спадкоємці мають право виготовити вже на себе державний акт.

Судом встановлено, що рішенням Івачеводолішнівської сільської ради № 46 від 28.12.1999 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 0,26 га, зокрема, площею 0,07 га – присадибна та площею 0,19 га – город.

Вказане також підтверджується витягами із погосподарських книг № 2 за 1986-1990 роки, № 2 за 2011-2015 роки та земельно – кадастрової книги Івачеводолішнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Доводи позивача про належність ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки площею 0,10 га суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували належність ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності земельної ділянки площею 0,10 га в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області.

Суд не бере до уваги посилання позивача на рішення № 19 виконавчого комітету Нижньо-Іванівської сільської Ради народних депутатів яким погоджено рішення загальних зборів уповноважених колгоспу імені Леніна №? 2 від 04.04.1987 та рішення Тернопільської районної ради від 26.05.1987 за № 121 як на підставу набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, оскілки вказаними рішеннями судячи з їх змісту лише надано дозвіл ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,10 га.

Водночас жодних відомостей про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га вказані рішення не містять.

Більше того, як слідує із долучених до матеріалів справи доказів земельна ділянка площею 0,10 га в АДРЕСА_1 на яку претендує позивач уже зареєстрована на праві власності за його сусідкою ОСОБА_5 .

Натомість безоплатно у власність ОСОБА_2 передано лише дві земельні ділянки, площею 0,07 га – для обслуговування житлового будинку та площею 0,19 га – для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується рішенням Івачеводолішнівської сільської ради № 46 від 28.12.1999.

Доводам позивача щодо того, що ОСОБА_5 незаконно отримала у власність земельну частину належної йому земельної ділянки, суд оцінки не надає, оскільки законність чи незаконність отримання ОСОБА_6 у власність земельної ділянки не є предметом спору в даній справі, так як спір у даній справі виник з приводу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Щодо земельної ділянки площею 0,02 га, яка знаходиться в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та незавершеного будівництва по встановленню фундаменту, загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, яке знаходиться на вказаній земельної ділянці суд зазначає наступне.

Рішенням Івачеводолішнівської сільської ради Народних Депутатів від 10.06.1992, виділено земельну ділянку в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на відкриття магазину ОСОБА_2 . Попереджено ОСОБА_2 , що до одержання в районного архітектора свідоцтва та виділення земельної ділянки в натурі представником районного архітектора розпочинати будь – які роботи заборонено.

Однак, як встановлено судом після прийняття Івачеводолішнівської сільської ради рішення від 10.06.1992 ОСОБА_2 не реалізувала наданий їй дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були та із суміжними землекористувачами погоджувались.

Натомість без отримання відповідних довільних документів на будівництво ОСОБА_2 було здійснено будівництво по встановленню фундаменту загальною площею 43,3 кв.м. під магазин на земельній ділянці площею 0,02 га в с. Івачів Долішній, Тернопільського району Тернопільської області

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

10.10.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09.10.2023 виготовленої ДП «Тернопільський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,0283га, яка знаходиться у межах населеного пункту с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області та присвоєно їй кадастровий номер 6125286000:02:001:0185.

Також було встановлено межі земельної ділянки 6125286000:02:001:0185, що слідує із кадастрового плану земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 361921102 від 15.01.2024, земельна ділянка, площею 0,0283 га, з кадастровим номером 6125286000:02:001:0185 зареєстрована за Білецькою сільською радою, код ЄДРПОУ 14029160.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що незавершене будівництво по встановленню фундаменту загальною площею 43,3 кв.м. під магазин здійснено на земельній ділянці 6125286000:02:001:0185, площею 0,0283 га, яка належить Білецькій сільській раді.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не дотрималась вимог необхідних набуття права власності на земельну ділянку, яка була виділена їй рішенням Івачеводолішнівської сільської ради Народних Депутатів від 10.06.1992 та без дозвільних документів здійснила будівництво по встановленню фундаменту загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 за життя не набула права власності на земельну ділянку, площею 0,02 га та самочинне збудоване незавершене будівництво по встановленню фундаменту загальною площею 43,3 кв.м. під магазин, а тому воно не може бути предметом спадкування та переходити до інших осіб - спадкоємців у розумінні ст. 1216 ЦК України.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Відтак судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на спадкування земельної ділянки, площею 0,07 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,19 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній, Тернопільського району, Тернопільської області, проте позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на вказані земельні ділянки у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність даного майна спадкодавцеві.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця майна після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають захисту в судовому порядку, а тому позов підлягає до задоволення частково, шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,19 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього, в силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 226,80 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (151 696,06 (вартість земельних ділянок, площею 0,07 га та 0,19 га) / 249 037,55 (вартість заявлених позовних вимог) *3 655,70 (сплачений судовий збір) = 2 226,80).

При цьому суд звертає увагу, що під час виготовлення вступної та резолютивної частини судового рішення судом допущено описку у резолютивній частині рішення, зокрема у другому абзаці резолютивної частини рішення суду помилково зазначено площу земельної ділянки право власності на яку визнається за позивачем «0,7 га», замість правильного «0,07 га».

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 269 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність внесення змін до другого абзацу резолютивної частини рішення, зазначивши правильно площу земельної ділянки право власності на яку визнається за позивачем ОСОБА_1 - «0,07 га».

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 247, 259, 263, 265-268, 328, 293, 315, 354, 355, ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст. ст. 81, 125, 126 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована на території Білецької сільської ради в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,19 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білецької сільської ради в с. Івачів Долішній, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання АДРЕСА_5

Відповідач: Білецька сільська рада, код ЄДРПОУ 14029160, адреса місцезнаходження вул. Молодіжна, 19 с. Біла, Тернопільський район Тернопільська область.

Повне судове рішення складене 10.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець