Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №599/827/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2026 р. Справа № 599/827/26

Провадження № 2-о/596/64/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Лисюк І.О.,

за участю: секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Кметика В.Я.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи

Міністерства оборони України Тіщенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Кметик Віталій Ярославович, заінтересовані особи: Зборівська міська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Кметик В.Я. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з січня 2021 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , За час спільного проживання між нами склалися сталі сімейні відносини, характерні саме для подружжя, а не для тимчасового співжиття чи дружніх стосунків. Спільно проживали, вели спільний побут, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на утримання житла, придбання продуктів харчування, оплату комунальних послуг, утримання господарства та забезпечення повсякденних потреб сім`ї.

Протягом усього періоду спільного проживання вони сприймались оточуючими як сім`я, разом брали участь у сімейних та побутових заходах, підтримували один одного матеріально та морально, спільно вирішували питання ведення домашнього господарства. ОСОБА_4 постійно проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , хоча був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, за час спільного проживання ОСОБА_4 фактично виконував обов`язки батька щодо дитини заявниці від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту початку спільного проживання дитина постійно перебувала на його утриманні та вихованні, а сам ОСОБА_4 брав активну участь у забезпеченні її повсякденних потреб, піклувався про стан здоров`я, розвиток та належні умови проживання дитини. Такі обставини додатково підтверджують існування між сторонами саме сімейних відносин, характерних для подружжя, а не формального чи тимчасового співжиття.

В грудні 2025 року ОСОБА_4 було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період. ОСОБА_1 відвідувала ОСОБА_4 у навчальному центрі.

23.03.2026 року ОСОБА_1 отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що її цивільний чоловік, гранатометник 1 десанти о-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 17.03.2026 року поблизу н.п. Березове Синельниківського району Дніпропетровської області.

Того ж дня 23.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Відділення поліції №3 (м. Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_4 зник безвісти під час проведення бойових дій біля населеного пункту Березове, Синельниківського району Дніпропетровської області і місце знаходження його не відоме, про що їй надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211140000045 від 27.03.2026 року.

Станом на час подання заяви зв`язку із ОСОБА_4 немає, інформація про можливе місце його перебування невідома.

Подання даної заяви та встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зумовлене необхідністю реалізації прав, передбачених Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", як члену сім`ї особи, зниклої безвісти, а саме як дружини, а також потрібно з метоїд можливості звернення до відповідних державних органів та громадських організацій для отримання відомостей щодо долі зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Тому просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з січня 2021 року по 23 березня 2026 року.

16.07.2026 року від представника Міністерства оборони України Тіщенка А.В. через систему «Електронний суд» надійшли пояснення у справі, згідно яких представник посилається на те, що за правилами статей 13, 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Беззаперечних доказів, які б однозначно і без припущень вказували на наявність у заявника та ОСОБА_4 спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин до суду не надано.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) зазначила, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для отримання грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця, а також для можливості звернення до відповідних державних органів та громадських організацій для отримання відомостей щодо долі зниклого безвісти.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , зниклий безвісти) не загинув (помер), а зник безвісти 17.03.2026 року поблизу н.п. Березове Синельниківського району Дніпропетровської області.

Заявник не належить до чітко визначеного переліку осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця, тобто при встановленні даного факту, заявник не буде мати право на згадану допомогу, а зазначена заявницею правова мета не є належним чином обґрунтованою та не підтверджена належними і допустимими доказами. Зокрема, до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення заявниці до державних органів чи громадських організацій щодо розшуку ОСОБА_4 та отримання відповідних відмов, а також доказів існування будь-яких обмежень чи перешкод, які б унеможливлювали здійснення такого розшуку.

Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності батьків, дружини та дітей у зниклого безвісти військовослужбовця (доказів заявником не долучено).

Вказані особи також входять до кола осіб, яким виплачується грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки.

Належних, допустимих і достатніх доказів про проживання заявника з зниклим безвісти однією сім`єю, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.

З урахуванням принципу диспозитивності процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких заявник зобов`язана довести обставини, на які посилається на підтвердження заяви, у зв`язку з чим слід дійти обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заявниця ОСОБА_1 , представник заявниці адвокат Кметик В.Я. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенко А.В. вважав заяву необгрунтованою з підстав, зазначених в письмових поясненнях, поданих суду.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечували факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та підтвердили обставини, які в ній зазначено. Додатково вказали, що ОСОБА_4 , який приходиться їх рідним братом дійсно проживав з ОСОБА_6 як як одна сім`я з січня 2021 року, вони разом вели побут та виховували дитину.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Згідно рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року шлюб, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 14 жовтня 2011 року у Малобірківській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, актовий запис №3, розірвано. Рішення суду набрало законної сили.(а.с.124)

Згідно Акту №67 від 23.03.2026 року обстеження місця спільного проживання, в результат обстеження виявлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 з січня 2021 року разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 та спільно вели господарство. Той факт, що гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 дійсно проживають за вищезазначеною адресою також підтверджують опитані сусіди: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.23)

Відповідно до сповіщення від 23 березня 2026 р. за № 1/1068, направленого ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_1 (цивільної дружини), солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок, в бою за Україну, зник безвісти 17.03.2026 року поблизу н.п. Березове Синельниківського району Дніпропетровської області. (а.с.21)

23.03.2026 року зареєстроване кримінальне провадження №12026211140000045 за ч.1 ст.115 КК України за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьками ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 були ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 повторно видане 31 березня 2026 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.(а.с.149)

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.150), ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .(а.с.150 на зворт.)

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , підтвердили факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2021 року. Додатково вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом вели спільне господарство, спільний побут, спільно займалися вихованням дитини, оскільки ОСОБА_4 фактично виконував обов`язки батька відносно малолітньої дочки заявниці від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , яка його дуже полюбила.

Аналогічні обставини підтвердили в судовому засіднні допитані в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України регламентовано, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.

Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення заявницею факту її проживання із ОСОБА_17 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки вони разом проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період часу з з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 . Вказана обставина підтверджується дослідженими у ході розгляду справи доказами та показаннями свідків.

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаний у заяві період.

Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки це є підставою для проведення дій юридичного характеру.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи заяву у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні вимог за заявою.

Керуючись ст. 2, 10, 11, 247, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи: Зборівська міська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК