Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №620/5978/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/5978/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорта ОСОБА_1 про звільнення останнього з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та неприйняття рішення за результатами розгляду у встановлений законом строк;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення останнього з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, однак відповідач, в порушення вимог законодавства України не розглядає його рапорт та не приймає рішення по суті.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що усі без виключення рапорти військовослужбовця ОСОБА_2 , а також адвокатські запити його представника, було розглянуто, і на них своєчасно надано аргументовані письмові відповіді. Рапорти ОСОБА_2 були опрацьовані з чітким дотриманням вимог та строків відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом МОУ № 531 від 06.08.2024 року. Цей факт підтверджується наступним: Рапорт позивача від 09.02.2026 року (вх. № 6190/93) щодо звільнення за сімейними обставинами був розглянутий по суті командуванням військової частини НОМЕР_1 . За результатами його розгляду військовою частиною надано обґрунтовану відповідь № 1636/94 від 18.02.2026 року про відсутність підстав для звільнення. Рапорт позивача від 30.04.2026 року, який надійшов на електронну пошту 01.05.2026 року за вх. № 169ЕП щодо звільнення у зв`язку зі здійсненням опіки над недієздатним батьком, також був вчасно розглянутий. За результатами розгляду військова частина надала аргументовану відповідь № 4143/94 від 05.05.2026 року, у якій позивача було поінформовано про відсутність правових підстав для його звільнення за заявленою у рапорті підставою. Таким чином, військова частина діяла в межах своїх повноважень, розглянула всі звернення позивача у встановленому законодавством порядку та надала на них мотивовані відповіді. Відповідно, жодної "бездіяльності" з боку суб`єкта владних повноважень допущено не було. Вказує, що для процедури звільнення військовослужбовця його фізична присутність є обґрунтованою та викликана необхідністю виконання вказаних обов`язкових норм права. Реалізація права на звільнення можлива виключно за умови перебування військовослужбовця у розташуванні підрозділу. Оскільки позивач самовільно залишив військову частину і не перебуває у її розташуванні, проведення процедури звільнення є об`єктивно та юридично неможливим.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2025 №353 позивача відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 07.12.2025 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2026 №42 у відповідності до абзацу 16 пункту 15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 та абзацу 9 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), солдата ОСОБА_3 , водія 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , знято зі всіх видів забезпечення (в тому числі призупинити виплату грошового забезпечення) з 08 лютого 2026 року, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 . Знято з котлового забезпечення зі сніданку 09.02.2026 року. Підстава: рапорт підполковника Костянтина ПОВОЗНИКА, командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вх.№5929/93 від 08.02.2026 року.

30.04.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо його звільнення на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійсненням опіки над особою, визнаною судом недієздатною за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами, а саме: зв`язку з визнанням батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, та призначення позивача його опікуном. Інших осіб які, здійснюють опіку над батьком - немає. До вказаного рапорту надано: копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 17.10.2024; нотаріально завірена копія свідоцтва про укладення шлюбу від 03.05.1985; нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_4 від 27.01.2005; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 12.03.1986; нотаріально завірена копія довідки МСЕК ОСОБА_1 від 30.11.2010; нотаріально завірена копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.12.2025; копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 ; копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копія рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02.03.2026; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.01.2026.

Листом від 04.05.2026 №4143/94 відповідач зазначив: «Розглянувши рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 15 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, повідомлено про відсутність підстав для звільнення з огляду на наступне.

Командування військової частини НОМЕР_1 бере до уваги додані до рапорту підтверджуючі документи. Зокрема, рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02.03.2026 року у справі № 747/444/24 про визнання батька позивача, ОСОБА_7 , недієздатним та призначення позивача його опікуном. Також враховано надані копії свідоцтва про смерть матері позивача, ОСОБА_8 (від 17.10.2024 року), та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.01.2026 року, які засвідчують відсутність інших осіб, що здійснюють піклування.

Зазначені документи підтверджують факт виникнення у позивача сімейних обставин, які за законом дають право на звільнення з військової служби за заявленою підставою.

Водночас наголошено, що наявність законних підстав для звільнення не скасовує встановленого порядку проходження військової служби та обов`язкової процедури оформлення самого звільнення. Реалізація цього права можлива виключно за умови перебування військовослужбовця у розташуванні підрозділу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №42, від 08.02.2026 року (по стройовій частині), у відповідності до абзацу 16 пункту 15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 та абзацу 9 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), солдата ОСОБА_3 , знято зі всіх видів з 08 лютого 2026 року, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 .

Тобто, для процедури звільнення військовослужбовця його присутність обґрунтована та викликана необхідністю виконання вказаним норм права.

На підставі викладеного, керуючись статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (в чинній редакції), повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення позивача з військової служби за заявленою у рапорті підставою.».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закону №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію, яка триває по даний час.

Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положеннями пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В даному випадку, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи.

Приписами ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).

Згідно з п. 12 розділу І Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008.

Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.229 Положення № 1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

В п. 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з п.260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).

В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).

В п. 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

При цьому, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок № 531).

В п. 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Судом встановлено, що 30.04.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо його звільнення на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійсненням опіки над особою, визнаною судом недієздатною за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами, а саме: зв`язку з визнанням батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, та призначення позивача його опікуном. Інших осіб які, здійснюють опіку над батьком - немає. До вказаного рапорту надано: копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 17.10.2024; нотаріально завірена копія свідоцтва про укладення шлюбу від 03.05.1985; нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_4 від 27.01.2005; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 12.03.1986; нотаріально завірена копія довідки МСЕК ОСОБА_1 від 30.11.2010; нотаріально завірена копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.12.2025; копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 ; копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копія рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02.03.2026; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.01.2026.

В п.6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

В розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. …. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).

Відповідно до п. 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Положеннями п.п. 1 п. 9 Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Розділом ІV Порядку №531 передбачені особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі.

В свою чергу, відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 30.04.2026 уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою, адже за наслідками розгляду рапорту позивача про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорта про звільнення, однак аналіз відповіді на рапорт позивача, дає суду підстави вважати, що відповідачем у справі не прийнято рішення у формі наказу по особовому складу про звільнення позивача з військової служби у запас Збройних Сил України чи надано обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади (постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а, від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18).

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , то суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Аналізуючи доводи відповідача та матеріали справи суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2026 №42 позивача знято з усіх видів забезпечення (в тому числі призупинено виплату грошового забезпечення) з 08 лютого 2026 року, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 , знято з котлового забезпечення зі сніданку 09.02.2026, однак суд вважає, що вказані обставини відповідача не спростовують правових підстав заявленого позову та наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо не розгляду вказаного рапорту від 30.04.2026 про звільнення з військової служби.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30.04.2026 з урахуванням висновків суду.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30.04.2026 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 07.08.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО