Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №560/1987/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1987/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправними дії керівництва військової частини НОМЕР_1 , які проявилися у відмові у звільненні із ЗСУ на підставі вимог ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме відповідно до ст.26 п.12 пп.3 абз.4.

2. Зобов`язати керівництво В/Ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення та прийняти рішення про звільнення із ЗСУ відповідно до норми зазначеної вище.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту, оскільки ним був наданий весь пакет необхідних документів.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду відзиву не надходило.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

15.12.2025 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Листом від 21.01.2026 за №1/423 військова частина НОМЕР_1 у задоволенні вищезазначеного рапорту відмовила.

Зокрема у вказаному листі відповідач зазначив, що абзацом 3 підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, визначено перелік документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби за абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме:

- копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем;

- або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем;

або копія письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.

Оскільки позивачем не долучено до рапорту про звільнення з військової служби жоден із перелічених вище документів відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , рапорт не задоволено.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно із абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Додатком 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, які подаються військовослужбовцем для звільнення за сімейними обставинами.

У разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), цей перелік передбачав, зокрема: копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи; один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину; довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Отже, суд вказує на те, що цей перелік деталізує, які саме документи підтверджують існування сімейних обставин військовослужбовця, але не може змінювати чи звужувати саму підставу звільнення з військової служби, встановлену Законом №2232-XII.

Суд звертає увагу, що підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби слугувало саме відсутність документів стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , а саме:

- копії рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем;

- або копії рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем;

- або копії письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.

Позивач на підтвердження утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 посилається на нотаріально засвідчену заяву першої дружини ОСОБА_3 , про те що позивач утримує сина, а також довідку із Полонської міської ради.

У вказаному контексті, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_3 , про те, що позивач приймає безпосередню участь у вихованні та повністю фінансово та матеріально забезпечує дитину ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Водночас позивачем до позовної заяви долучено копію письмового договору між батьками про участь у вихованні та утриманні дитини, а саме ОСОБА_2 , однак до рапорту вказаний договір не був долучений.

При цьому, суд зазначає, що ці документи можуть бути використані позивачем у майбутньому при новому зверненні до військової частини, якщо вони будуть належними, актуальними та подані у порядку, передбаченому законодавством.

Однак вони не спростовують правомірності дій відповідача, вчинених на підставі документів, які були подані та існували на момент розгляду рапорту позивача.

Вимоги позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_4 з військової служби є похідними від основної вимоги - визнати протиправними дії військової частини щодо відмови в задоволенні рапорту позивача.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні основної позовної вимоги, - відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.

З огляду на вказане, відповідачем доведено правомірність дій щодо розгляду рапорту позивача, відтак позов не є обґрунтований та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.О. Михайлов