Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №464/5703/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5703/26

пр.№ 2-о/464/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі судді – Шашуріної Г.О., розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в :

На розгляд Сихівського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просила видати обмежувальний припис відносно її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, а саме: заборони наближатися на відстань менше ніж 500 м. до місця проживання (перебування) та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою від 06 серпня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження. Призначено справу до розгляду на 12.15 год 07 серпня 2026 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого. Заявник ОСОБА_1 та її представник просять розгляд заяви проводити у їх відсутності, таку підтримують та просять задоволити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється за вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною.

Місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Зважаючи на викладене, суд враховує наступне.

Відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Серед діянь, шо підпадають під визначення домашнього насильства, законодавець виокремлює психологічне насильство, економічне та фізичне насильство.

Так, під психологічним насильством розуміється– форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічним насильством законодавець визнав - форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Пунктом 1, ч.2 ст. 3 вищевказаного закону передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, як подружжя.

При цьому п. 12. ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону є оцінюванням вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої осо-би.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Позивач, покликається на те, що відповідно до довідки про консультацію психіатра ТОВ «Львів Медікал Центр Хірургія» від 30.07.2026 року (лікар ОСОБА_3 ), їй встановлено діагноз: генералізований тривожний розлад (шифр за МКХ-10: F41.1).

Згідно з вищезазначеним висновком спеціаліста психічний стан позивачки характеризується депресивною та тривожною симптоматикою, ангедонією, зниженням мотивації, відчуттям безнадійності та втрати життєвої перспективи, що є прямим наслідком тривалого психотравмуючого чинника (аб?юзивних сімейних відносин). Наразі, вона змушена проходити тривалий курс медикаментозного лікування сертраліном та курси транскраніальної магнітної стимуляції високочастотної на ділянку дорсолатеральної префронтальної кори зліва.

Крім позивач надає суду:

Талон-повідомлення єдиного обліку N? 15942 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровану в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Відділу поліції № 1 (Залізничного) Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області за № 15942 від 28.07.2026 року;

Талон-повідомлення Єдиного обліку № 19882 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровану в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Відділу поліції № 2 (Сихівського) Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області за № 19882;

Талон-повідомлення єдиного обліку N?19899 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровану в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Відділу поліції N?2 (Сихівського) Львівського районного управління поліції N?2 ГУНП у Львівській області за № 19899 від 28.07.2026 року.

Як вбачається з форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 26.07.2026 року, рівень небезпеки вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства характеризується як низький, заборонний припис відносно ОСОБА_2 не виносився

З огляду на вищевикладене, суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності, перевірячи наявність підстав для видачі обмежувального припису встановив, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінив ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його про-яві.

З огляду на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), суд погоджується, що видача обмежу-вального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Крім того, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на від-міну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Аналогічного висновку дійшов ВС в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19).

Судом встановлено що щодо ОСОБА_2 не складалися протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 173-2 КУпАП

Таким чином, суд, встановивши, що заявник можливо могла піддаватися домашньому насильству зі сторони ОСОБА_2 у формі психологічного насильства, котрий міг нецензурно висловлюватися, однак останнього до відповідальності не притягнуто, тому відсутні підстави стверджувати, що було вчинено домашнє насильство, оцінивши ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, приходить до переконання про недоведеність необхідності обмеження прав заінтересованої особи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до переконання щодо відсутності підстав для задоволення заяви про застосування обмежувального припису.

Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

На підставі ст. ст. 294, 350-1, 350-2, 350-5, 350-6 ЦПК України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА