Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №335/8756/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8756/26 2-а/335/181/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю

представників позивача - Бордюг О.О., Бежанової А.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява УДМС України в Запорізькій області з вимогою затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, Державної міграційної служби України, з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, строком на шість місяців.

Адміністративний позов обґрунтований посиланням на таке.

10.08.2026 під час проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» працівниками УСР в Запорізькій області ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запрошений до УДМС у Запорізькій області для з`ясування законності його перебування в Україні.

Під час здійснення перевірки щодо законності перебування в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з його пояснень встановлено, що він прибув в Україну у лютому 2011 року по національному паспорту громадянина російської федерації НОМЕР_1 виданому Першоуральським УВС Свердловської області 14.03.2005, у приватних справах.

Паспортний документ в 2015 році був втрачений, наявна лише його копія, будь який інший документ, що дає право на виїзд з України відсутній. Документи, що дають право законно перебувати в Україні відсутні. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та не має достатнього фінансового забезпечення в Україні.

Впродовж тимчасового перебування на території України, ОСОБА_1 за межі України не виїжджав, до ДМС із заявами щодо легалізації свого проживання в Україні, продовження строку перебування на території країни не звертався. Законні підстави для подальшого перебування в Україні у іноземця відсутні.

Під час неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у період з 2022 по 2025 роки, посадовими особами міграційної служби в Запорізькій області останньому систематично надавались роз`яснення щодо обов`язку отримання паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон або іншого документа, що надає право на виїзд з України.

Дозволений строк перебування на території України у громадянина російської федерації закінчився у травні 2011 році, з цього часу громадянин ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, без документа, який дає право на виїзд з України, ухиляється від виїзду з України до країни походження або третьої країни після закінчення встановленого терміну перебування в Україні.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебуває на території України без належних правових підстав, не має дійсного паспортного документа чи іншого документа, що дає право на виїзд з України, а також документів, які підтверджують законність його проживання в Україні. У зв`язку з відсутністю легального статусу, останній позбавлений можливості офіційного працевлаштування та отримання законного постійного доходу згідно із законодавством України. Зазначені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 законних засобів для існування та фінансового забезпечення власних потреб, що створює передумови для вчинення правопорушень проти власності, становить загрозу громадському порядку, а також охоронюваним інтересам держави та її громадян

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які підтверджували б обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першою статті 31 Закону №3773-VI, отже не має жодної з обставин, на підставі яких, він не може бути примусово видворений за межі України.

На підставі вищевикладеного, за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України та у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 паспортного документа для виїзду за кордон, або документа, який дає право на виїзд з України, 10.08.2026 УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ураховуючи, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 протягом тривалого часу систематично порушує міграційне та адміністративне законодавство України й перебуває на території держави у статусі нелегального мігранта, стосовно нього прийнято рішення про примусове видворення за межі України. Проте, останній свідомо не вживає заходів щодо добровільного залишення території держави або виїзду до країни походження чи третьої країни.

Водночас у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 дійсного паспортного документа чи іншого документа, що дає право на виїзд з України, а також зважаючи на повну відсутність легальних засобів для існування, його самостійний виїзд вже є технічно та юридично неможливим. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованого ризику втечі та високу ймовірність переховування іноземця від органів державної влади, що унеможливлює забезпечення виконання рішення про примусове видворення без застосування заходу у вигляді затримання із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Остаточна ідентифікація іноземця можлива лише країною його громадянської належності, після документування особи.

Належна ідентифікація особи захищає права та свободи інших осіб, які вступають з такою особою в правові відносини.

Отже, наявно достатньо підстав для затримання громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Ухвалою суду від 10.08.2026 було відкрите провадження у справі за вказаним позовом.

В судовому засіданні 10.08.2026 представники позивача позовні вимоги підтримали, пославшись на факти і норми права, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову не заперечував, достовірність і точність викладених в позовній заяві не заперечував. Підтвердив, що розуміє, що тривалий час перебуває на території України без належних правових підстав, порушував міграційне законодавство України, і тому з рішенням про його видворення згоден. Також відповідач підтвердив, у разі видворення з території України у країні громадянства (Російській Федерації) йому не загрожує небезпека для життя та здоров`я, як не загрожує й переслідування з боку держави Російська Федерація, в тому числі з політичних мотивів.

Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення учасників справи, що з`явились в судове засідання, суд встановив такі обставини.

10.08.2026 під час проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» працівниками УСР в Запорізькій області ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запрошений до УДМС у Запорізькій області для з`ясування законності його перебування в Україні.

Під час здійснення перевірки щодо законності перебування в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з його пояснень встановлено, що він прибув в Україну у лютому 2011 року по національному паспорту громадянина російської федерації НОМЕР_1 виданому Першоуральським УВС Свердловської області 14.03.2005, у приватних справах.

Паспортний документ в 2015 році був втрачений, наявна лише його копія, будь який інший документ, що дає право на виїзд з України відсутній. Документи, що дають право законно перебувати в Україні відсутні. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та не має достатнього фінансового забезпечення в Україні.

З метою встановлення законності перебування в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , Управлінням ДМС у Запорізькій області проведено перевірку за наступними обліками і встановлено, що:

ОСОБА_1 посвідками на тимчасове або постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України не документувався, інформація про звернення громадянина ОСОБА_1 за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, продовження строку перебування на території України - відсутня;

ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання без документів на право проживання в Україні: 07.06.2022, 16.06.2023, 12.10.2024 18.12.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 203 КУпАП України;

за обліками інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан"), - інформація про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_1 відсутня;

- за обліками Державного реєстру актів цивільного стану громадян,- інформація про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, тощо відсутня;

- за обліками Єдиного реєстру боржників,- інформація відсутня.

Приписами статті 9 Закону №3773-VI передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

На момент скоєння громадянином російської федерації ОСОБА_1 порушення про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, порядок перебування іноземних громадян на території України визначався постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074 "Про правила в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію " (далі - постанова № 1074).

Відповідно до вимог пункту 19 постанови № 1074, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в`їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в`їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Нормою пункту 1 наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду» (далі - Наказ № 884) передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Впродовж тимчасового перебування на території України, ОСОБА_1 за межі України не виїжджав, до ДМС із заявами щодо легалізації свого проживання в Україні, продовження строку перебування на території країни не звертався. Законні підстави для подальшого перебування в Україні у іноземця відсутні.

Частиною двадцять другою статті 4 Закону №3773-VI, встановлений прямий обов`язок для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Під час неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у період з 2022 по 2025 роки, посадовими особами міграційної служби в Запорізькій області останньому систематично надавались роз`яснення щодо обов`язку отримання паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон або іншого документа, що надає право на виїзд з України.

З наданих ОСОБА_1 пояснень вбачається, що лише у серпні 2025 року останній звернувся до Міжнародного Комітету Червоного Хреста з метою отримання документа, що дає право на виїзд з України для подальшого звернення до посольства російської федерації в Республіці Молдова та оформлення паспортного документа. Проте у зв`язку із сімейними обставинами та відсутністю достатнього фінансового забезпечення вказану процедуру отримання документа ним не завершено. Як наслідок, ОСОБА_1 продовжив проживати на території України без документів, що посвідчують особу, дають право на виїзд та підтверджують законність його перебування в Україні.

Починаючи з 2025 року, належних заходів, спрямованих на отримання паспорта громадянина Російської Федерації та залишення території України ОСОБА_1 не вживав.

Дозволений строк перебування на території України у громадянина Російської Федерації закінчився у травні 2011 році, з цього часу громадянин ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, без документа, який дає право на виїзд з України, ухиляється від виїзду з України до країни походження або третьої країни після закінчення встановленого терміну перебування в Україні.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №3773-VI, в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебуває на території України без належних правових підстав, не має дійсного паспортного документа чи іншого документа, що дає право на виїзд з України, а також документів, які підтверджують законність його проживання в Україні. У зв`язку з відсутністю легального статусу, останній позбавлений можливості офіційного працевлаштування та отримання законного постійного доходу згідно із законодавством України. Зазначені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 законних засобів для існування та фінансового забезпечення власних потреб, що створює передумови для вчинення правопорушень проти власності, становить загрозу громадському порядку, а також охоронюваним інтересам держави та її громадян

Частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Статтею 31 Закону №3773-VI, зазначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які підтверджували б обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першою статті 31 Закону №3773-VI, отже не має жодної з обставин, на підставі яких, він не може бути примусово видворений за межі України.

За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України та у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 паспортного документа для виїзду за кордон, або документа, який дає право на виїзд з України, 10.08.2026 УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини підтверджується письмовими доказами, доданими до позовної заяви, і відповідачем не оспорюються.

Відповідно до частини третьої статті 30 Закону №3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Частиною четвертою Закону №3773-VI, передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до Положень «Про Державну міграційну службу України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидій нелегальній (незаконній) міграції.

Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ розглядаються з дотриманням статей 268, 269, 271, 272, 289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи щодо затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України.

Частиною першою статті 289 КАСУ передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 дійсного паспортного документа чи іншого документа, що дає право на виїзд з України, а також зважаючи на повну відсутність легальних засобів для існування, його самостійний виїзд вже є технічно та юридично неможливим. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованого ризику втечі та високу ймовірність переховування іноземця від органів державної влади, що унеможливлює забезпечення виконання рішення про примусове видворення без застосування заходу у вигляді затримання із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 242-246, 289 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, - задовольнити повністю.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на шість місяців, починаючи з 10.08.2026 і до 10.02.2027 включно.

Рішення суду в частині затримання та поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допустити до негайного виконання. Оскарження рішення не зупиняє його негайне виконання.

Рішення суду відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Мінаєв