Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №299/2655/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/2655/26

Номер провадження 3-зв/299/7/26

П О С Т А Н О В А

10.08.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду в м.Виноградів заяву ОСОБА_1 про відвід у справі про адміністративне правопорушення №299/2655/26, провадження №3/299/787/26,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2026 ОСОБА_1 , особа, що притягається до адмінвідповідальності, подав до суду заяву про відвід судді Дочинця С.І. у справі про адміністративне правопорушення №299/2655/26 за ознаками ч.3 ст.173-2 КУпАП. Запроваджено судову справу про відвід, яку передано на розгляд судді Кашуба А.В. протоколом автоматизованого розподілу від 07.08.2026.

Заява про відвід судді обґрунтована тим, що є обставини, які можуть викликати сумнів в неупередженості судді Дочинець С.І. при розгляді справи про адмінправопорушення №299/2655/26. Так, суддя Дочинець С.І. вже розглядав іншу справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 про адмінвідповідальності за ч.3 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності безпідставно, без доказів винуватості. Тому ОСОБА_1 вважає, що суддя Дочинець С.І. може проявити неупередженість і у даній справі.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

Суд встановив, що 15.06.2026 із відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області до Виноградівського районного суду Закарпатської області надійшла справа про адміністративне правопорушення, запроваджена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ВАД№769830 від 04.06.2026, складеного відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.173-2 КУпАП.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи від 15.06.2026 справу передано на розгляд судді Дочинцю С.І.

Справу прийнято суддею до розгляду, призначено судове засідання.

31.07.2026 особі, що притягається до адмінвідповідальності, ОСОБА_1 31.07.2026 вручено Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки.

Дійсно, як стверджує ОСОБА_1 , Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі суддя Дочинець С.І. раніше розглядав справу про адміністративне правопорушення про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності: справа №299/384/26, у якій суд ухвалив постанову про визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, накладено адміністративне стягнення.

ОСОБА_1 не згідний із прийнятим судом рішенням у справі №299/384/26 і вважає, що суд, який вже раніше притягував його до адмінвідповідальності, буде упередженим у іншій справі – справі № 299/2655/26.

Проаналізувавши встановлене, суд вирішив наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.с т. 126, 129 Конституції України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Беручи до уваги, практику Європейського суду з прав людини, у зв`язку з відсутністю у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення процедури вирішення питання про відвід судді, судом застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України за аналогією закону.

Так, відповідно до ст. 75 КПК України обставинами, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є: 1) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. 2) у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.75 та ст.76 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу.

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Якщо у позивача по справі виникли сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді, то у нього, відповідно до наведеного, виникає право заявити судді відвід.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними Киретівим В.В., що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя є упередженим. Із заяви про відвід судді не вбачається, що суддя Дочинець С.І. є упередженим або не об`єктивним під час судового провадження щодо ОСОБА_1

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді Дочинця С.І. не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, заявником не наведено.

Суд враховує правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях у справах «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, пункт 43, та «Білуха проти України» (Bilukha v. Ukraine), заява № 33949/02, пункт 50, відповідно до яких особиста безсторонність судді презюмується, доки не надано доказів протилежного.

Керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 75, 80, 81 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Виноградівського районного суду Закарпатської області Дочинця Сергія Івановича у справі про адміністративне правопорушення №299/2655/26, провадження №3/299/787/26 - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

СуддяКашуба А. В.