Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №400/828/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р. № 400/828/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" від 30.06.2025 року № 797826-24/14-03,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» за № 797826-24/14-03 від 30.06.2025р.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що в жовтні 2025 позивач дізналася про наявність спірного податкового повідомлення-рішення, яким відповідач визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 22196,01 грн за належні позивачу земельні ділянки. Позивач вважає спірне податкове-повідомлення рішення протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що дві земельні ділянки, які належать позивачу перебували у користуванні юридичної особи відповідно до договору оренди у період з 01.01.2024 до 05.09.2024, а одна земельна ділянка – впродовж всього 2024 року.

Представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що твердження позивача щодо перебування зазначених земельних ділянок в користуванні іншого суб`єкта господарювання не підтверджується доказів. Таким чином, власник земельних ділянок сільськогосподарського призначення зобов`язаний сплатити суму мінімального податкового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, якщо СГ користується такими ділянками без укладання договору оренди та без державної реєстрації переходу такого права користування. Таким чином, нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами за податковим повідомленням - рішенням від 30.06.2025 №797826-24/14-03 на суму 22 196,01 гривень, проведено ОСОБА_1 , як власнику земельних ділянок у відповідності до норм Кодексу. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зауважила, що відповідач помилково вважає, що при переході права власності на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді, оплата МПЗ покладається на нового власника. Позивач вважає, що плата МПЗ повинна бути перерозподілена таким чином: з 01.01.2024р. по 09.05.2024р. земельна ділянка, кадастровий номер 4825783900:07:000:0013, знаходилась у користуванні ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», а тому за період з 01.01.2024р. по 31.04.2024р. МПЗ оплачує ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», з 01.05.2024р. по 31.12.2024р. ОСОБА_1 (7705.52грн); з 01.01.2024р. по 09.05.2024р. земельна ділянка кадастровий номер 4825783900:21:000:0130, знаходилась у користуванні ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», а тому за період з 01.01.2024р. по 31.04.2024р. МПЗ оплачує ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», з 01.05.2024р. по 31.12.2024р. ОСОБА_1 (9843,92 грн); земельна ділянка кадастровий номер 4825783900:06:000:0028 з 28.01.2015р. до 28.01.2025р. знаходилась в оренді у ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», а тому платником МПЗ за 2024р. є ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське».

ІІІ. Рух справи

Ухвалою від 30.01.2026 адміністративний позов залишено без руху, запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На виконання ухвали від 30.01.2026 представник позивача 03.02.2026 подав заяву, в якій просив поновити строк звернення до суду з тих підстав, що спірне податкове повідомлення- рішення позивачка отримала лише 03.12.2025. При цьому, можливістю досудового оскарження вона не скористалася.

Ухвалою суду від 04.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

28.01.2015 між ОСОБА_2 (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське»» (як орендарем) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Першотравневої сільської ради Снігурівського району району, загальною площею 1.000 га, кадастровий номер 4825783900:06:000:0028. Строк дії договору оренди – до 28.01.2025. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 40415603 від 10.07.2015. Дата державної реєстрації права оренди – 04.07.2015.

01.05.2014 між ОСОБА_2 (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське»» (як орендарем) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Першотравневої сільської ради Снігурівського району , загальною площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:07:000:0013. Строк дії договору оренди – десять років. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 378159274 від 13.05.2024. Дата державної реєстрації права – 13.09.2014.

05.05.2014 між ОСОБА_2 (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське»» (як орендарем) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Першотравневої сільської ради Снігурівського району , загальною площею 0,3923 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130. Строк дії договору оренди – десять років. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 378164715 від 13.05.2024. Дата державної реєстрації права – 04.09.2014.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом (спадкова справа №269/2020), виданих Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 , як дочка ОСОБА_2 , є спадкоємцем права на земельні ділянки:

площею 1,0 га, кадастровий номер 4825783900:06:000:0028, місце розташування: Миколаївська обл., Снігурівський район Снігурівська міська рада(Першотравнева сільська рада), цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:07:000:0013, місце розташування: Миколаївська обл., Снігурівський район Першотравнева сільська рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

площею 10,3923 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130, Миколаївська обл., Снігурівський район Снігурівська міська рада(Першотравнева сільська рада), цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09.05.2024 було припинено інше речове право (договори оренди) щодо земельних ділянок:

- договір оренди б/н від 05.05.2014р. земельної ділянки площею 10,3923 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130; державна реєстрація рішення про припинення - індексний номер рішення 73082224;

- договір оренди б/н від 01.05.2014р. земельної ділянки площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:07:000:0013; державна реєстрація рішення про припинення - індексний номер рішення 73081691.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 797826-24/14-03 від 30.06.2025р., яким контролюючий орган визначив суму податкового зобов`язання позивачки з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання( надалі – МПЗ) за 2024 рік у розмірі 22196,01 грн. за належні позивачу земельні ділянки: кадастровий номер 4825783900:07:000:0013 площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130 площею 10,3923 га та кадастровий номер 4825783900:06:000:0028 площею 1,0 га.

Згідно Додатка до ППР від 30.06.2025р. загальна сума нарахованого МПЗ складається з:

- МПЗ за земельну ділянку площею 8,1348 га в сумі 11558,31 грн.;

- МПЗ за земельну ділянку площею 10,3923 га в сумі 14765,,87 грн.;

- МПЗ за земельну ділянку площею 1,0 га в сумі 1420,85 грн.

Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно зі статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об`єктами оподаткування відповідно до статті 270 ПК України є земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки, державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Базою оподаткування платою за землю відповідно до статті 271 ПК України є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України.

- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі слати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Згідно з пунктом 281.3 статті 281 ПК України від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток ( паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що Законом України від 30.11.2021 №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків фізичних осіб, у яких у власності та/або у користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі МПЗ).

Відповідно до підпункту 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Пунктом 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Порядок розрахунку мінімального податкового зобов`язання визначено статтею 38-1 ПК України та обчислюється за відповідними формулами для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до підпункту 38-1.3 статті 38-1 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 38-1.4. статті 38-1 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 ПК України, у разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.

У підпункті 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом власникам земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, лише в тому разі, коли такі земельні ділянки не передані власниками в оренду чи інше користування. Водночас, право користування відповідною земельною ділянки має бути зареєстровано у встановленому законом порядку, інакше мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника (користувача) на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 148-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування на земельні ділянки кадастровий номер 4825783900:07:000:0013 площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130 площею 10,3923 га та кадастровий номер 4825783900:06:000:0028 площею 1,0 га, які вже перебували в оренді ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» (орендар).

Суд зазначає, що смерть орендодавця, за загальним правилом, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємця (спадкоємців), який (які) зобов`язаний (зобов`язані) продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.12.2018 у справі №514/136/17.

Таким чином, з урахуванням положень частини першої статті 148-1 ЗК України, до позивача перейшли права та обов`язки сторони орендодавця за договорами оренди землі, укладеним з ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське».

Отже, станом на 2024 рік платником мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 4825783900:06:000:0028 площею 1,0 га (договір оренди б/н від 28.01.2015; строк дії договору – 28.01.2025) мав бути орендар - ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське».

Що стосується земельних ділянок кадастровий номер 4825783900:07:000:0013 площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130 площею 10,3923 га, то орендні відносини щодо них припинені між позивачкою як орендодавцем і ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» як орендарем 09.05.2024.

Суд зауважує, що факт державної реєстрація речових прав оренди земельних ділянок і припинення цього права відносно двох земельних ділянко, належних позивачці, підтверджується відповідними витягами.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що у 2024 році, тобто у податковому періоді, за який позивачу нараховано суму податкового зобов`язання, належна позивачу на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 4825783900:06:000:0028 площею 1,0 га, перебувала в оренді ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» тому нарахування позивачу мінімального податкового зобов`язання у 2024 за цю земельну ділянку в розмірі 1420,85 грн є неправомірним.

Що стосується земельної ділянки площею 8,1348 га, кадастровий номер 4825783900:07:000:0013, то право оренди у ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» припинилось 09.05.2024, відтак, обов`язок щодо сплати МГЗ за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 покладається на останнього як орендаря, а з 01.05.2024 по 31.12.2024 – на позивачку як власника. Тобто, зобов`язання позивача складають 7705.52 грн.

Аналогічно, право оренди земельною ділянкою площею 10,3923 га, кадастровий номер 4825783900:21:000:0130 припинилось у ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» 09.05.2024, відтак, обов`язок щодо сплати МГЗ за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 покладається на останнього як орендаря, а з 01.05.2024 по 31.12.2024 – на позивачку як власника. Тобто, зобов`язання позивача складають 9843,92 грн.

Такий розрахунок містить і відповідь на відзив позивача.

Отже, суд доходить висновку, що визначаючи мінімальні податкові зобов`язання позивачки за 2024 рік відповідач не врахував актуальні в 2024 році правовідносини оренди позивачки з орендарем, що призвело до невірного розрахунку зобов`язань.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд приходить до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Отже, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Беручи до уваги проведений вище розрахунок, у даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов`язання від тих, що визначені помилково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 797826-24/14-03 від 30.06.2025 є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання на суму 12000,42 грн., а отже підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов`язання на суму 10195,58 грн.

VІ. Висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 10195,58 грн.

Сума судових витрат, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується за формулою: грошова оцінка задоволених позовних вимог х понесені позивачем судові витрати/ціна позову (10195,58 х 1064,96 / 22196,00= 489,18 грн.).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, в даному випадку складає 489,18 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 30 червня 2025 року № 797826-24/14-03 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік у сумі 10195,58 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 489,18 (чотириста вісімдесят дев`ять гривень 18 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко