Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №400/7211/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р. № 400/7211/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, за результатом розгляду його рапорту;

зобов`язання відповідача прийняти нове рішення, яким звільнити позивача з військової служби у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 09.11.2022 він уклав свій другий строковий контракт із відповідачем, відповідно до пункту 3 якого строк його дії становить 3 роки, і він закінчився 09.11.2025. Цей контракт не містить умов щодо його автоматичної пролонгації. 03.04.2026 позивач подав рапорт від 27.03.2026 до відповідача про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Станом на 19.05.2026 відповідач не розглянув вищенаведений рапорт. На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, і він зобов`язаний задовольнити рапорт позивача про його звільнення з військової служби.

У відзиві на позовну заяву від 05.07.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що після завершення трирічного строку контракту подальше проходження військової служби позивачем оформлено наказом командира військової частини за місцем проходження служби як продовження дії чинного контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації. Продовження строку дії контракту за своїм правовим змістом не є укладенням нового контракту після 09.11.2025, а є реалізацією командиром відповідача визначеного законодавством правового режиму продовження дії чинного контракту понад установлений строк у відповідності до приписів Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідач наголосив на тому, що відповідь на рапорт позивача про звільнення його з військової служби була надана йому листом від 20.04.2026 № 2162/р. Реальний предмет спору – це виключно незгода позивача з мотивованою відмовою відповідача (дії), а не нерозгляд рапорту (бездіяльність) з боку відповідача. На думку відповідача, умову підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану, слід розуміти як таку, що контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі – Закон № 3633-ІХ), тобто після 18.05.2024, але у межах тривалості правового режиму воєнного стану.

13.07.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якому він підтримав свої позовні вимоги. У відповіді на відзив він закцентував увагу на тому, що лист відповідача від 20.04.2026 № 2162/р ним отриманий не був. Про її наявність позивач дізнався лише з відзиву на позовну заяву. Підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, на який Позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не вимагає від військовослужбовця, строк контракту якого закінчився, подання рапорту для звільнення. Жоден нормативно-правовий акт не ототожнює неподання рапорту про звільнення за три місяці до спливу строку контракту із бажанням продовжувати військову службу. А усі сумніви щодо тлумачення законодавства повинні тлумачитись на користь громадян.

У запереченнях (на відповідь на відзив) від 21.07.2026 відповідач вказав на те, що до часу скасування у встановленому законом порядку наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 № 319 є чинним індивідуальним актом, яким оформлено правовий статус позивача після 09.11.2025, і який підлягає оцінці як доказ у межах заявлених позовних вимог, а не як окремо пред`явлена позовна вимога. Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти нове рішення, яким звільнити позивача з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ задоволенню не підлягають, оскільки відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19.06.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, про витребування у відповідача доказів, а також про рекомендування позивачу подати деякі докази.

24.06.2026 позивач і 05.07.2026 відповідач надали суду відповідні докази.

25.06.2026 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке аргументував тим, що він підписаний представником позивача, який не надав документи щодо підтвердження його повноважень для подання цього позову саме до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Представник позивача подав 28.06.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копію адвокатського ордеру серія ВН № 1665292 від 24.02.2026, а 21.07.2026 – клопотання про повернення без розгляду поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, оскільки він підписаний особою, яка не мала права її підписувати.

21.07.2026 представник відповідача заявив клопотання про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, а також про долучення до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження повноважень представника відповідача.

25.07.2026 відповідач і 03.08.2026 позивач подали до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про постановлення на підставі статті 249 КАС України окремі ухвали щодо правопорушень відповідно з боку позивача і відповідача.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2026:

відмовлено у задоволенні клопотань позивача від 21.07.2026 про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву і від 03.08.2026 про постановлення окремої ухвали, а також клопотань відповідача від 25.06.2026 про залишення позову без розгляду і від 25.07.2026 про постановлення окремої ухвали;

задоволено клопотання позивача від 28.06.2026 і клопотання відповідача від 21.07.2026 про приєднання до матеріалів справи відповідних доказів.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2021 № 243 позивача зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача з 29.11.2021.

09.11.2022 позивач уклав з Міністерством оборони України в особі тво командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу (далі – Контракт від 09.11.2022).

Згідно з пунктом 3 Контракту від 09.11.2022 цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами (пункт 4 Контракту від 09.11.2022).

Відповідно до пункту 2.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.11.2022 № 120-РС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки з дати наказу.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2025 № 319 позивачу продовжено термін дії контракту з 09.11.2025 до оголошення демобілізації.

27.03.2026 позивач подав своєму керівнику рапорт про клопотання перед вищим командуванням про звільнення його в запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, який був зареєстрований у відповідача 13.04.2026 за вх. № 85.

Листом від 20.04.2026 № 2162/р відповідач відмовив у задоволенні цього рапорту у зв`язку неповідомленням командування військової частини НОМЕР_1 про своє небажання продовжувати контракт не пізніше ніж за три місяці до його завершення.

Вважаючи дії відповідача щодо його незвільнення з військової служби протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Законом № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, було внесено зміни до деяких законів України, зокрема викладено статтю 26 Закону № 2232-ХІІ в новій редакції.

Так, підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) було встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Згідно з абзацом четвертим підпунктом 1 пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації – на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до абзацу першого пункту 2.12 розділу ІІ Інструкції про організацію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі – Інструкція № 170), контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.

Абзацом п`ятим пункту 2.12 розділу ІІ Інструкції № 170 встановлено, що про припинення (розірвання) Контракту про проходження військової служби за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к», «л», «п», «р» пункту 1, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й», «к», «н», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д», «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець повідомляє командування військової частини рапортом на звільнення з військової служби.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026 і від 13.07.2026 № 596/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.

Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 31.10.2026.

Таким чином, військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби у період з 24.02.2022 по 31.10.2026, підлягають звільненню з військової служби у разі закінчення строку відповідного контракту, і якщо вони повідомили командування військової частини рапортом на звільнення з військової служби. Не подання такого рапорту є конклюдентними діями військовослужбовцями про висловлення ним бажання продовжувати військову службу.

У такому разі відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Суд встановив, що у період дії в Україні воєнного стану позивач уклав з Міністерством оборони України Контракт від 09.11.2022, згідно з пунктом 3 якого цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Згідно з пунктом 4 Контракту від 09.11.2022 сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Отже, у разі небажання позивачем продовжувати дію Контракту від 09.11.2022 понад встановлені строки на період дії воєнного стану він повинен був відповідно до пункту 4 Контракту від 09.11.2022 і абзацу п`ятого пункту 2.12 розділу ІІ Інструкції № 170 повідомити не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку цього контракту (до 09.08.2025) командування відповідача рапортом на звільнення з військової служби.

У вказані строки він не подав рапорт командуванню відповідача на звільнення з військової служби, що є конклюдентними діями позивача про висловлення ним бажання продовжувати військову службу понад встановлені Контрактом від 09.11.2022 строки.

Однак, такий рапорт позивач подав 27.03.2026, тобто після спливу строку для його подання більш ніж на 7 місяців, а також більш чим через чотири місяці після прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2025 № 319 про продовження дії контракту з 09.11.2025 до оголошення демобілізації.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення рапорту позивача про його звільнення в запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

6. Повний текст рішення суду складений 10.08.2026.

Суддя В.Г.Ярощук