Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №380/11304/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11304/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026;

- зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є ветераном органів внутрішніх справ і пенсіонером МВС України, з 1996 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі – Закон №203/98-ВР) він і члени його сім`ї мають право на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом, комунальні послуги, а також паливо. Вказує, що 13.05.2026 звернувся до відповідача із заявою про поновлення з 01.01.2026 нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, проте листом від 28.05.2026 №29277-30254/У-02/8-1300/26 відповідач повідомив про відсутність у нього права на отримання пільг з огляду на перевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Стверджує, що ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР, якою для пільг, передбачених п.6 ст.6 цього Закону, було встановлено умову щодо розміру доходу, втратила чинність згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, а встановлення такої умови законом про Державний бюджет України та постановою Кабінету Міністрів України суперечить Конституції України, оскільки звужує обсяг наданого і набутого права на соціальний захист. Зазначає, що зміна правового регулювання у спірних правовідносинах можлива лише шляхом внесення змін до спеціального Закону №203/98-ВР, який і підлягає застосуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що нарахування та виплата пільг на оплату житлово-комунальних послуг позивачу здійснювались відповідно до Закону №203/98-ВР до 30.04.2025 на дві особи. Зазначає, що п.7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що пільги у 2025 та 2026 роках, передбачені Законом №203/98-ВР, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Вказує, що на виконання цих положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 №269, якою доповнив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389. Зазначає, що розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга, у 2026 році становить 4660,00 грн, а середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 13784,88 грн і перевищує цю величину. Стверджує, що Законом №4059-IX та Законом №4695-IX пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, не зупинено та не скасовано. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , є ветераном органів внутрішніх справ України та пенсіонером МВС України, який з 1996 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області й отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 з відміткою про статус ветерана органів внутрішніх справ.

Електронну особову справу позивача як ветерана органів внутрішніх справ передано від органу соціального захисту до органу Пенсійного фонду України з кількістю осіб, на яких надається пільга – дві особи. Нарахування та виплата пільг на оплату житлово-комунальних послуг позивачу здійснювались відповідачем відповідно до Закону №203/98-ВР до 30.04.2025 на дві особи.

13.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення з 01.01.2026 нарахування та виплати щомісячних сум соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до п.6 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Листом від 28.05.2026 №29277-30254/У-02/8-1300/26 відповідач повідомив позивача, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 13784,88 грн і перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у зв`язку з чим, відповідно до Закону №203/98-ВР, Закону №4059-IX, Закону №4695-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, у позивача відсутнє право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з приписами ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей, є Закон України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі – Закон №203/98-ВР).

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (п.82 розділу ІІ) ст.7 Закону №203/98-ВР було доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі про предмет та зміст закону про Державний бюджет України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі п.82 розділу ІІ, яким внесено зазначені зміни до ст.7 Закону №203/98-ВР, визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» затверджено порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі. Із січня 2023 року виплата таких пільг здійснюється у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 (далі – Порядок №389).

Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР.

На виконання положень п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 №269 «Деякі питання реалізації пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Постанова №269), якою Порядок №389 доповнено новим пунктом, що встановлює надання у 2026 році пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Таким чином, Кабінет Міністрів України на виконання п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX установив додаткову умову для отримання пільги, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР – неперевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право ветеранів органів внутрішніх справ на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та плати за комунальні послуги встановлене спеціальним Законом №203/98-ВР і не поставлене цим Законом у залежність від розміру доходу пільговика чи його сім`ї. Умову про неперевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, було встановлено ч.4 ст.7 цього Закону. Проте відповідні зміни, внесені п.82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 і втратили чинність. Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин, Закон №203/98-ВР не містив умови про залежність права на пільгу, передбачену п.6 ч.1 ст.6 цього Закону, від розміру доходу сім`ї пільговика.

Запровадження умови про неперевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, як підстави для надання пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, відбулося шляхом прийняття п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX та прийнятої на його виконання Постанови №269, якою внесено зміни до Порядку №389, а не шляхом внесення змін до самого Закону №203/98-ВР.

Згідно з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008, законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, а Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів. Отже, закон про Державний бюджет України на 2026 рік не міг встановлювати інше, додаткове порівняно із Законом №203/98-ВР правове регулювання умов надання передбачених цим спеціальним законом пільг.

Між положеннями Закону №203/98-ВР, з одного боку, та положеннями Закону №4695-IX і Постанови №389, з іншого боку, наявна колізія, яку слід вирішувати із застосуванням загального принципу права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). За таким підходом до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №203/98-ВР як спеціального закону, а положення Закону №4695-IX слід вважати загальними нормами (lex generalis). Наявність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок надання пільг не наділяє його правом установлювати підзаконним актом інші, ніж передбачені спеціальним законом, умови виникнення самого права на пільгу та у такий спосіб звужувати обсяг гарантованого законом права на соціальний захист.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. Зокрема, у рішенні від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскільки зміни порядку призначення пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, які фактично встановлюють додаткову умову – вимогу щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, були введені не у спеціальному Законі №203/98-ВР, а через положення закону про Державний бюджет та підзаконний нормативно-правовий акт, то застосуванню підлягають положення спеціального закону – Закону №203/98-ВР, а отже, відмова органу Пенсійного фонду України у поновленні виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг є протиправною. Верховний Суд також констатував, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які підпадають під дію, зокрема, Закону №203/98-ВР, можлива лише у випадках внесення змін до цього ж закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а та від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що право позивача на пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, не залежить від розміру середньомісячного сукупного доходу його сім`ї, а тому невчинення відповідачем дій з поновлення позивачу виплати таких пільг з 01.01.2026 є протиправною бездіяльністю, що не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям поведінки суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо поновлення позивачу виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити позивачу з 01.01.2026 виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Як наслідок, похідна вимога про спонукання до вчинення дій також підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з ч.1 ст.139 КАС України такий підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі сплаченого судового збору 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 01.01.2026 виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.