Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №747/126/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/126/26

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1649/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Стельмаха А. П.,

учасники справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилались на те, що 03.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05454-07/2025, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Вказували, що 25.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 405грн, з яких 5 990,00грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 415,29грн – сума заборгованості за відсотками, 5 000,00грн – сума заборгованості за штрафом.

Проте, як зазначав позивач, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення відповідач не виконав свого зобов`язання, а також після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора і з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, за твердженням позивача, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 05454-07/ 2025 у розмірі 17 405, 29грн, з яких 5990,00грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 415, 29грн – сума заборгованості за відсотками, 5 000,00грн – сума заборгованості за штрафом.

Також за доводами позову, 25.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8663995 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства або відповідний мобільний додаток. Умовами договору передбачено, що кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Як зазначав позивач, 24.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24112025, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до боржників, вказані в Реєстрі боржників, зокрема ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 075,00грн, з яких 3 000,00грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 3066,00грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6 000,00грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Проте, як вказував позивач, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора, а з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24.11.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. За твердженням позивача, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8663995 в розмірі 12 075,00грн, з яких 3 000,00грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9, 00грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 3066,00грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6 000,00грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

У позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 05454-07/2025 у розмірі 17 405,29грн, з яких 5990,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 6415,29грн – сума заборгованості за відсотками, 5 000,00грн – сума заборгованості за штрафом та суму заборгованості за кредитним договором № 8663995 у розмірі 12 075,00грн, з яких 3 000,00грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 3066,00грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6 000,00грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня); а всього 29 480, 29грн.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22.05.2026 в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що надані позивачем докази перерахування кредитних коштів первісними кредиторами відповідачу ОСОБА_1 на виконання умов договорів не є належними доказами такого перерахування відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, а також не містять відмітки банку про проведення переказу та повного номеру картки, інформації належності зазначеної картки саме відповідачу.

Також за висновком суду, надані позивачем розрахунки заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05454-07/ 2025 та за договором про споживчий кредит № 8663995 не є безспірними доказами існування заборгованості та її розміру, проте позивачем не заявлялись перед судом клопотання про витребування даної інформації, яка є банківською таємницею.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Макарова Л. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22.05.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не дослідив в повній мірі матеріали справи, необґрунтовано та помилково дійшов хибних висновків, оскільки позивачем до суду першої інстанції було надано всі докази, що підтверджують перерахування/надання коштів згідно укладених договорів та детальні розрахунки заборгованості, що підтверджує розмір боргу за укладеними договорами.

В обґрунтування заявник посилається на те, що підписавши договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ними, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Вказує, що позивачем разом з позовною заявою надано отримані від первісних кредиторів докази по справі, а саме: підтвердження перерахування/надання коштів та детальні розрахункизаборгованості ОСОБА_1 за укладеними договорами, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, всі нараховані відсотки, нараховувались виключно первісними кредиторами відповідно до умов укладених договорів.

Також заявник зазначає, що відповідач (позичальник) здійснював часткове погашення заборгованості по картці банку, проте не в повному обсязі, що свідчить про те, що Відповідач здійснював дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що відповідач усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився з його умовами (строком та відсотками).

За доводами скарги, відповідно до умов укладених договорів кошти були перераховані па картку банку вказану відповідачем (позичальником) при укладанні договорів, послуги про перерахування коштів надаються через платіжну систему на договірних засадах, проте надати договір не можливо, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною договору.

Як стверджує заявник, перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Посилається також, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Заявник повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, оскільки не є первісним кредитором (позикодавцем) та не є банківською установою, а ці документи відповідно до п. 35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку та відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, тому отримати інформацію про зарахування на рахунок відповідача коштів за кредитними договорами від банківської установи, в якій відкрито рахунок відповідача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має можливості.

Заявник наголошує, що відповідач можете отримати виписку з банківського рахунку через онлайн-банкінг, мобільні додатки або запросивши паперову копію у своєму банку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведеному договору, проте таких доказів відповідачем надано не було.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на постанову Київського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі № 381/1311/23.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали, проте відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного провадження), надіслана за зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 63), повернулась до апеляційного суду не врученою із зазначенням причини повернення «адресат відсутній» (а.с. 117-118), що відповідно до положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічноз`ясованихобставин, на якісторонипосилаються як на підставусвоїхвимог і заперечень, підтвердженихтимидоказами, якібулидосліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 03.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 05454-07/2025, за умовами якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги. (а.с.7-11).

Кредитний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Y948 та W695(а.с.11, 12, 13-14).

Згідно повідомлення директора ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 30.12.2025 відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/-2-3 від 22.02.2022, укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 03.07.2025 в 10:35:03 на суму 10 000грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу : зарахування 10 000грн на карту НОМЕР_1 (а.с.15).

За матеріалами справи, 25.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.16-18).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 25112025 від 25.11.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 405,29грн, з яких 5 990,00грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 415,29грн – сума заборгованості за відсотками, 5 000,00грн – сума заборгованості за штрафом (а.с. 20).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 05454-07/2025, станом на 25.11.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 17 405,29грн, з яких 5 990,00грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 415,29грн – сума заборгованості за відсотками, 5 000,00грн – сума заборгованості за штрафом (а.с. 21-21 зворот).

Також судом встановлено, що 25.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8663995, за умовами якого сума кредиту складає 3 000,00грн, кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 25.07.2025. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Згідно умов договору кредит вважається наданим в день перерахування грошових коштів у визначеній сумі (а.с. 26-31).

Додатком до договору є Графік платежів (а.с. 32).

Кредит ОСОБА_1 видавався на підставі заяви на отримання кредиту від 25.07.2025 (а.с. 33).

ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені основні умови кредитування (а.с. 34-35).

Згідно платіжного доручення № 158549344 від 25.07.2025 платник ТОВ «Мілоан», отримувач ОСОБА_1 , картка НОМЕР_1 , сума – 3 000,00грн, призначення платежу - кошти згідно договору 8663995 (а.с. 38).

Як убачається з матеріалів справи, 24.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24112025, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до боржників, вказані в Реєстрі боржників (а.с. 40-43).

Відповідно до Реєстру боржників від 24.11.2025 до Договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 12 075,00грн, з яких 3 000,00грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 3 066,00грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6 000,00грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.45)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази перерахування кредитних коштів первісними кредиторами відповідачу ОСОБА_1 на виконання умов договорів не є належними доказами такого перерахування відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, а також не містять відмітки банку про проведення переказу та повного номеру картки, інформації належності зазначеної картки саме відповідачу.

Також за висновком суду, надані позивачем розрахунки заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05454-07/ 2025 та за договором про споживчий кредит № 8663995 не є безспірними доказами існування заборгованості та її розміру, проте позивачем не заявлялись перед судом клопотання про витребування даної інформації, яка є банківською таємницею.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

За матеріалами справи, 03.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 05454-07/2025, а 25.07.2025 між ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 8663995 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, підписаний в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту, в тому числі і шляхом перерахування відповідної суми коштів на картковий рахунок відповідача.

Апеляційний суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, та повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 09.11.2018 у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 у справі №910/10254/18.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало суду копію кредитного договору № 05454-07/2025 від 03.07.2025 (а.с. 7-11), копію заяви-анкети позичальника від 17.07.2021 року (а.с. 9), копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025 (а.с. 15), копію кредитного договору № 8663995 від 25.07.2025 (а.с. 26-31), копію заяви на отримання кредиту № 8663995 (а.с. 33), копію анкети-заяви на кредит (а.с. 37), копії договорів про відступлення права вимоги (а.с. 16-17, 40-42), копії витягів з реєстру боржників до договір відступлення прав вимоги (а.с. 20, 45), акти прийому-передачі реєстру прав вимоги за договорами відступлення прав вимоги (а.с. 18, 43), розрахунок заборгованості (а.с. 21)

Разом з тим, вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попередніми кредиторами за вказаними кредитними договорами останньому кредитору - ТОВ «ФК «ЄАПБ», проте вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за кредитними договорами.

Надані позивачем докази не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документам, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 зазначений в кредитних договорах та користування ним відповідачем, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитних договорах саме відповідачу.

З наданої позивачем інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025 убачається, що 03.07.2025 успішно прийнято платіж на суму 10 000,00грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 791333549, призначення платежі: Зарахування 10 000,00грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 15).

Також з наданого позивачем копії платіжного доручення № 158549344 від 25.07.2025 убачається, що на картковий рахунок НОМЕР_1 перераховано кошти у сумі 3 000,00грн згідно договору 8663995 (а.с. 38).

Проте, зі змісту інформаційної довідки та платіжного доручення не вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_1 , а кошти переведені за умовами укладених кредитних договорів, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Мілоан» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

З огляду на викладене, зазначена інформаційна довідка не є належним доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за кредитним договором, а свідчить лише про проведення Банком платежу в системі на підставі договору з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Крім того, надана позивачем копія платіжного доручення на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», зокрема підпису уповноваженої особи банку, печатки та відмітки про зарахування коштів на рахунок.

Жодних інших письмових доказів щодо зарахування на картку відповідача грошових коштів у матеріали справи не містять та позивачем не надано.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Однак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаних кредитних договорів матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що товариство не є банківською установою і не має можливості отримати первинні бухгалтерські документи, які містять банківську таємницю, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів чи витребування доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин під час розгляду справи судом першої інстанії.

Крім того, в позовній заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів у зв`язку з відсутністю можливості отримати їх самостійно не заявляв.

Таким чином, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій відповідно до положень ст. 12 ЦПК України.

З огляду на викладене та враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 499/895/19 від 12.10.2023, за змістом якої інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами з огляду на відсутність доказів переказу грошових коштів відповідачу за кредитними договорами.

Посилання в апеляційній скарзі в обґрунтування її доводів на постанову Київського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі № 381311/23 не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах лише Верховного Суду, що передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

А. П. Стельмах