Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №734/2127/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2127/26 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/665/26

Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю захисника Задорожньої О.І.

розглянувши апеляційну скаргу захисника Задорожньої Олесі Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладений штраф у розмірі 40800 грн, а також стягнутий судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 09 травня 2026 о 23:09 год на 12 км автодороги Т-25-35 Козелець-Карпилівка-Сорокошичі в с. Любечанинів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (мотоциклом) LX250-15, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Зазначене правопорушення ОСОБА_1 учинив повторно протягом року, що підтверджується постановою серії ЕНА № 5859493 від 03 жовтня 2025 року.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі захисник Задорожня О.І. просила скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначила, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом були порушені права ОСОБА_1 на безпосереднє подання заперечень та висловлення своєї позиції під час судового розгляду, так як судовий розгляд відбувся без його особистої участі.

Окрім цього, вказала, що під час складання протоколу тривала повітряна тривога, однак працівники поліції не забезпечили безпеку ОСОБА_1 .

На думку захисника, долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, а тому не може вважатися належним і допустимим доказом.

Крім того, захисник вказала на необхідність призначення технічної експертизи відеозаписів з метою з`ясування його оригінальності, відсутості ознак змін, а також для ідентифікації особи, зафіксованої на ньому. Наголосила, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначений в протоколі час, а наявні у справі докази не дають можливості достовірно встановити цю обставину.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду захисник Задорожня О.І., яка підтримала апеляційну скаргу та не заперечувала проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просила скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Приписами п. 2.1а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ( ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 661841 від 09.05.2026, згідно з яким 09 травня 2026 о 23:09:50 год на 12 км автодороги Т-25-35 Козелець-Карпилівка-Сорокошичі в с. Любечанинів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LX250-15, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою серії ЕНА № 5859493 від 03 жовтня 2025;

- відеозаписом, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (23:08:50), зупинка працівниками поліції (23:09:50), роз`яснення йому прав та складання адміністративних матеріалів (23:33:32, 23:40:30);

- копією постанови серії ЕНА № ЕНА № 5859493 від 03 жовтня 2025, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки 03 жовтня 2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21043-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами;

- довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 11травня 2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 05 березня 2026 (категорія «В»).

4.1 Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист.

Як вказала захисник Задорожня О.І., вона подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 , зазначивши, що він бажає особисто брати участь у судовому розгляді та надати пояснення щодо обставин справи, але суд першої інстанції не задовольнив її клопотання.

Разом із тим саме по собі відхилення такого клопотання, не свідчить про порушення судом права особи на захист. Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 23 червня 2026 року, ОСОБА_1 не долучив жодного доказу на підтвердження свого стану здоров`я та неможливості з цієї причини взяти участь у судовому засіданні. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості користуватися правовою допомогою захисника, подавати докази, заявляти клопотання чи заперечення, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом. Його інтереси під час розгляду справи представляв професійний адвокат, який мав можливість викласти правову позицію, заявити необхідні клопотання та надати суду відповідні доводи.

Крім того, в апеляційній скарзі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, які саме пояснення чи заперечення ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду першої інстанції та яким чином це могло вплинути на правильність вирішення справи. Саме по собі посилання сторони захисту на бажання особи особисто надати пояснення не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

4.2 Щодо тверджень про відсутність доказів керування транспортним засобом.

Посилання апелянта на те, що подія відбувалася у темну пору доби, а на відеозаписі неможливо встановити особу водія, не відповідають фактичним обставинам справи.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що після зупинки мотоцикла працівниками поліції зафіксовано особу водія, який надалі спілкувався з поліцейськими, а також чітко видно його обличчя (23:36:31, 23:40:48), що дає можливість ідентифікувати цю особу як ОСОБА_1 .

Окрім того, ОСОБА_1 , спілкуючись із працівниками поліції, пред`явив документи, що посвідчують його особу, та пояснив, що дійсно не має посвідчення водія відповідної категорії, а також, що раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі зафіксована інша особа, мають характер припущень та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Натомість досліджений відеозапис у сукупності з матеріалами справи підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

4.3 Щодо вказівку на порушення принципу безперервності фіксації

Апеляційний суд зазначає, що положення ст. 251 КУпАП не містять вимоги щодо обов`язкової безперервності відеофіксації як умови допустимості доказу. Вирішальним є те, чи дає наявний відеозапис у сукупності з іншими матеріалами справи можливість встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Посилання апелянта на те, що відеозапис містить окремі перерви, не є безперервним, має ознаки монтажу та стороннього втручання, є необґрунтованими, оскільки жодними належними і допустимими доказами не підтверджені.

Посилання апелянта на те, що у певні проміжки часу поліцейський перебував поза межами спілкування із ОСОБА_1 , а тому неможливо встановити, що відбувалося у цей час, також є припущенням. Апеляційна скарга не містить відомостей про те, які саме процесуальні порушення були допущені в цей період та яким чином вони могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що ним зафіксовано зупинку мотоцикла (23:09:50), особу водія, подальше спілкування останнього з працівниками поліції, оформлення адміністративних матеріалів, при цьому після зупинки транспортного засобу чітко видно обличчя ОСОБА_1 , особи в момент коли працівник поліції йому його права (23:40:48), що дає можливість ідентифікувати його як особу, яка керувала мотоциклом.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним і допустимим доказом та правильно поклав його в основу своїх висновків.

4.4 Щодо посилань на оформлення матеріалів під час повітряної тривоги.

Посилання захисника на те, що під час складання адміністративних матеріалів оголошувалася повітряна тривога, однак працівники поліції не припинили відповідні процесуальні дії та не забезпечили переміщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до безпечного місця, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Зазначені обставини стосуються порядку та умов оформлення адміністративних матеріалів і самі по собі не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, не ставлять під сумнів належність та допустимість доказів, на підставі яких суд першої інстанції встановив його вину, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

4.5 Щодо тверджень про необхідність призначення експертизи

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, лише у разі виникнення потреби у спеціальних знаннях. Необхідність призначення експертизи визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи та наявності питань, для з`ясування яких потрібні спеціальні знання.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлене захисником клопотання про призначення технічної експертизи відеозапису мотивоване припущеннями про можливе втручання у відеофайли, їх монтаж, зміну метаданих, а також сумнівами щодо належності голосу, зафіксованого на відеозаписі саме ОСОБА_1 .

Разом із тим жодних об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки монтажу, редагування чи іншого втручання у відеозапис, стороною захисту не наведено. Самі лише припущення про можливість внесення змін до відеозапису або невідповідність номера технічного засобу, зазначеного у протоколі, не є достатньою підставою для призначення судової експертизи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відеозапис було безпосередньо досліджено, при цьому будь-яких ознак його пошкодження, технічного втручання чи невідповідності зафіксованих на ньому подій матеріалам справи не встановлено. Зміст відеозапису є логічним, послідовним та узгоджується з іншими матеріалами справи.

Крім того, питання, які сторона захисту просила поставити на вирішення експерта, зокрема щодо належності особи, зафіксованої на відеозаписі, фактично стосуються оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП належить до повноважень суду, а не експерта.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення судової технічної експертизи, оскільки необхідність у застосуванні спеціальних знань для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, була відсутня, а наявні у матеріалах справи докази є достатніми для прийняття законного й обґрунтованого рішення. При цьому апеляційний суд також не вбачає підстав для призначення такої експертизи на стадії апеляційного перегляду, оскільки наведені стороною захисту обставини не свідчать про необхідність застосування спеціальних знань, а матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б зумовлювали проведення відповідного експертного дослідження.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП, всебічно, повно й об`єктивно з`ясував обставини справи, дослідив усі наявні докази та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам закону, характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Задорожньої Олесі Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник