Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №487/2361/26 — Миколаївський апеляційний суд

10.08.26

22-ц/812/1883/26

Провадження №22-ц/812/1883/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/2361/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Сухаревич З.М., 13 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 13 липня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав кваліфікованим електронним підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (АТ «Акцент-Банк»).

На підставі вказаної Анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

АТ «Акцент-Банк» свій обов`язок виконало повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. Однак відповідач не виконав умови договору, в зв`язку з чим станом на 27 березня 2026 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 39894 грн 62 коп, яка складається з:

заборгованості за тілом кредиту - 25982 грн 66 коп.

заборгованості по процентам - 13911 грн 96 коп.

Посилаючись на викладене АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену кредитну заборгованість.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року станом на 27 березня 2026 у розмірі 6 739 грн 82 коп. (тіло кредиту).

В іншій частині позову, відмовлено. Розподілено судові витрати.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем хибно розрахована заборгованість по тілу кредиту за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом, які не є погодженими сторонами.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення процентів. Позивач посилався на положення ч.1 ст.1048 ЦК України, згідно яких позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, якщо суд першої інстанції і вважає проценти не погодженими, то фактичне прийняття пропозиції до укладання договору і є підставою для сплати процентів. Крім того, паспорт споживчого кредиту, який підписав позичальник містить відомості про процентну ставку, з якою ОСОБА_1 погодився.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав кваліфікованим електронним підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (АТ «Акцент-Банк»).

На підставі вказаної Анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

В анкеті-заяві від 21 жовтня 2021 року зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового роз`яснення (а.с. 14). До позовної заяви Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» з посиланням на ресурс: розміщеного на сайті: https://a-bank.com.ua/terms (а.с. 34-40).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за підрахунками позивача, в зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань, у ОСОБА_1 виникла заборгованість станом на 27 березня 2026 в розмірі 39894 грн 62 коп., яка складається з:

заборгованості за тілом кредиту - 25982 грн 66 коп.

заборгованості по процентам - 13911 грн 96 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено узгодження з відповідачем у належній письмовій формі умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, а тому, враховуючи розмір отриманих відповідачем кредитних коштів та фактично сплачених на погашення кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 739 грн 82 коп (тіло кредиту) .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову АТ «Акцент-Банк» з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, тим більш враховуючи, що за змістом Анкети-заяви відповідача він був згоден з умовами обслуговування і кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, зміст якого щодо умов кредитування вказана анкета-заява не містить.

Анкета-заява ОСОБА_1 не містить умов кредитування, зокрема щодо строку кредитування, розміру відсоткової ставки.

Надані АТ «Акцент-Банк» разом із позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг відповідачем не підписані.

За таких обставин надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом, а тому суд обґрунтовано вважав такі позовні вимоги необґрунтованими у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Аргументи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду про відмову у стягненні процентів, оскільки дії відповідача з користування кредитними коштами, на думку Банку, свідчать про обізнаність та згоду ОСОБА_1 з умовами кредитування, зазначеними в Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифах по картці «Зелена», доданих позивачем до позовної заяви, - суперечать встановленим обставинам справи, вищевикладеним положенням закону та наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК, якою закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, розрахованих виходячи з рівня облікової ставки НБУ відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позивач не заявляв, висновків про безпроцентні умови кредитування ОСОБА_1 мотивувальна частина судового рішення не містить, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Як вбачається з виписки по картці, за весь період відповідачем витрачено 211 273 грн 57 коп, сума комісій 4039 грн 41 коп. При цьому, до витрат включено проценти у сумі 39 211 грн 55 коп. Сума зарахувань - 169 361 грн 61 коп. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума заборгованості, без урахування неправомірно нарахованих процентів складає 6 739 грн 82 коп.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст.367, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.