Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №133/1065/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/1065/26

Провадження № 33/801/787/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Пилипчука В.О.,

розглянув у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621575 від 22 березня 2026 року, цього ж дня о 19:35 год у селі Козятин Хмільницького району Вінницької області по вул. Миколи Леонтовича, 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя та поведінку, що не відповідала обстановці. На законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу так і медичному закладі. Під час оформлення адміністративних матеріалів здійснювалася безперервна відеофіксація за допомогою портативних відеореєстраторів № 476589 та № 475438. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Пилипчук В.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, прийнятої з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не міг бути суб`єктом даного адміністративного правопорушення, а протокол не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Також вказує, що всупереч вимогам п.7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів на проведення огляду щодо виявлення стану під алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість зниження, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, процедура огляду та складання протоколу відбулось за відсутності свідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621575 від 22 березня 2026 року, цього ж дня о 19:35 год у селі Козятин Хмільницького району Вінницької області по вул. Миколи Леонтовича, 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя та поведінку, що не відповідала обстановці. На законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу так і медичному закладі. Під час оформлення адміністративних матеріалів здійснювалася безперервна відеофіксація за допомогою портативних відеореєстраторів № 476589 та № 475438. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621575 від 22 березня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції від 22 березня 2026 року;

- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Апеляційний суд вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621575 від 22 березня 2026 року, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Також, до матеріалів справи долучений відеозапис портативного відеореєстратора поліцейського, яким зафіксована хронологія подій 22 березня 2026 року.

Зокрема, зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який знаходиться за кермом заведеного автомобіля. Поліцейський з`ясовує причини зупинки транспортного засобу, на що водій відповідає, що розвертається. На відеозаписі зафіксовано повідомлення поліцейським про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, від якого він відмовився. Поліцейським роз`яснено права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. В подальшому ОСОБА_1 було усунуто від права керування транспортним засобом. Також поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 , що буде винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП (серії ЕНА №6887307).

Отже, вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка виразилася у його відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина водія цілком доведена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.

За фактичних обставин, що дійсно мають місце у цій адміністративній справі, у діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 01 липня 2026 року, слід погодитися, вони є правильними, об`єктивними, справедливими, підтвердженими сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом.

Крім того, матеріали даної справи не містять відомостей про скасування постанови серії ЕНА №6887307 за ч.3 ст.122 КУпАП чи оскарження дій поліцейських з приводу винесення вказаної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

У п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів на проведення огляду щодо виявлення стану під алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість зниження, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність свідків на місці зупинки та під час складання протоколу, є безпідставними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд проводиться у присутності двох свідків лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Отже, долучений відеозапис є самостійним засобом доказування події адміністративного правопорушення.

В рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий