Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №749/982/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/982/26

Номер провадження 2/749/636/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.,

з участю секретаря Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сновську в порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/982/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Сновського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 139/4 від 11.06.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником 13/25 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача виникло на підставі договору купівлі-продажу 13/25 часток у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель і споруд від 10 лютого 2026 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 10.02.2026 року.

Іншим співвласником 12/25 частки у праві власності на зазначений житловий будинок є відповідач ОСОБА_2 , яка набула право власності на підставі свідоцтва про право власності від 09.02.2026 року № 69 (6/25 частки) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2026 року № 71 (6/25 частки).

Позивач зазначає, що на даний час між співвласниками виникли складнощі у здійсненні прав власника належного їй майна. Зокрема, без згоди іншого співвласника (відповідача) позивач позбавлена можливості зареєструвати місце проживання членів своєї сім`ї за адресою будинку, а також стикається зі складнощами в оформленні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Позивач вказує, що фактично між співвласниками вже склався порядок користування будинком: кожен із них користується окремою, фізично відокремленою частиною будинку, яка є ізольованою квартирою з власними комунікаціями та окремим входом. Як вбачається з технічного паспорту житлового будинку, позивач користується групою приміщень № 2, що складає ізольовану квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 76,0 кв.м.

Позивач посилається на висновок щодо технічної можливості поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 139/4 від 11.06.2026 року, складений ФОП ОСОБА_3 , яким підтверджено, що за технічними показниками будинок може бути поділений на два самостійні об`єкти нерухомого майна без проведення реконструкції, оскільки кожна частина будинку є конструктивно відокремленою, забезпечена окремим входом, окремими житловими та підсобними приміщеннями, окремою системою опалення та підведеними інженерними комунікаціями.

Вартість будинку визначена у звіті про оцінку майна від 13.06.2026 року, складеному ФОП ОСОБА_4 , і становить 251 806,00 грн, у зв`язку з чим ціна позову (вартість 13/25 часток) визначена позивачем у розмірі 130 939,12 грн.

Оскільки згоди відповідача на укладення договору про поділ будинку в добровільному (нотаріальному) порядку досягнути не вдалося, а без такої згоди позивач позбавлена можливості оформити свою частку як окремий об`єкт нерухомості та повноцінно розпоряджатися належним їй майном, позивач вимушена звернутися до суду з вимогою про поділ будинку в натурі в судовому порядку.

Позивач у підготовче засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач у підготовче засідання не з`явилася, надала заяву про визнання позову та розгляду справи без її участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як вбачається з позицій Верховного Суду, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

При обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, є всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, внаслідок чого визнання відповідачем позову слід прийняти і задовольнити позов.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Суд, враховуючи вищенаведене, вважає за можливе обмежитися у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи та поділити житловий будинок відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності припиняється. Така особа набуває право на виділене майно, і у випадку встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності, і після здійснення якого право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу, і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.

В тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі, і таке право підлягає судовому захисту.

Такі висновки ґрунтуються на положенні ст. ст. 15, 16, 367 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновком щодо технічної можливості поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , № 139/4 від 11.06.2026 року, підтверджується, що за технічними показниками житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами може бути поділено на самостійні об`єкти нерухомого майна відповідно до часток кожного із співвласників у праві власності з урахуванням встановленого порядку користування, у два самостійні об`єкти нерухомого майна, без проведення реконструкції, оскільки кожна частина житлового будинку забезпечена окремим входом (виходом), окремими житловими кімнатами, окремою кухнею, кожна частина забезпечена системою опалення, до кожної частини підведені інженерні комунікації, що відповідає вимогам ДБН, тобто фактично частини житлового будинку відокремлені в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивач як власник частини нерухомого майна обмежена у можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

З наведеного слідує, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 665,60 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце проживання і листування: АДРЕСА_4 ), на праві приватної власності 13/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в окремий об`єкт нерухомості, який підлягає державній реєстрації, визнавши за нею право власності на зазначене майно, що складається з приміщень у житловому будинку: коридору 2-1 площею 3,5 кв.м., шафи 2-2 площею 0,4 кв.м., кухні 2-3 площею 11,0 кв.м., житлової кімнати 2-4 площею 9,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 площею 18,6 кв.м., житлової кімнати 2-6 площею 8,0 кв.м., житлової кімнати 2-7 площею 3,1 кв.м., санвузла 2-8 площею 2,9 кв.м., коридору 2-I площею 5,3 кв.м., веранди 2-II площею 10,7 кв.м., тамбуру 2-III площею 2,9 кв.м., що складає загальну площу приміщень 76,0 кв.м., в тому числі житлову площу 36,2 кв.м., господарські будівлі і споруди: сарай літ.Б-1, погріб літ.б1-1, гараж літ.Е-1, вбиральня літ.Д-1, припинивши її право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ), на праві приватної власності 12/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в окремий об`єкт нерухомості, який підлягає державній реєстрації, визнавши за нею право власності на зазначене майно, що складається з приміщень у житловому будинку: коридору 1-1 площею 5,4 кв.м., кухні 1-2 площею 13,8 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 8,2 кв.м., житлової кімнати 1-4 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати 1-5 площею 23,5 кв.м., коридору 1-6 площею 3,2 кв.м., котельні 1-7 площею 1,7 кв.м., санвузла 1-8 площею 5,2 кв.м., котельні 1-9 площею 3,5 кв.м., шафи 1-10 площею 0,3 кв.м., тамбуру 1-I площею 6,7 кв.м., літнього приміщення 1-II площею 14,3 кв.м., літнього приміщення 1-III площею 19,2 кв.м., літнього приміщення 1-IV площею 16,7 кв.м., коридору 1-V площею 3,6 кв.м., комори 1-VI площею 3,2 кв.м., що складає загальну площу приміщень 145,6 кв.м., в тому числі житлову площу 48,8 кв.м., господарські будівлі і споруди: гараж літ.В-1, вбиральня літ.в-1, навіс літ.в1-1, літня кухня літ.Б1-1, погріб літ.б-1, припинивши її право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання і листування: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання і листування: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету України 50% сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Дата складення повного рішення суду - 10 серпня 2026 року.

Суддя М.С. Чигвінцев