Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №750/1894/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1894/26

Провадження № 2/750/1742/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань Суконнова В.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Похилька С.М., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача адвоката Слєпченка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення фактів проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та про перебування на утриманні,

в с т а н о в и в:

16 лютого 2026 року адвокат Похилько С.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Третя особа 1), Військова частина НОМЕР_1 (далі - Третя особа 2), Міністерство оборони України (далі - Третя особа 3) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та про перебування Позивача на утриманні ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач з червня 2013 року проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: садове товариство «Рижики», 2 лінія, 44 дача Чернігівського району Чернігівської області, а з лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, між ними склались усталені відносини, характерні для чоловіка та дружини. 19 квітня 2023 року ОСОБА_4 було мобілізовано до лав ЗСУ. ОСОБА_4 як до так і після мобілізації матеріально забезпечував Позивача, вони робили спільні покупки, Позивач сплачувала комунальні послуги, у тому числі по квартирі за адресою реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 . Позивач власних доходів не мала, кошти, які надавав, а пізніше надсилав їй ОСОБА_4 були єдиним джерелом її існування. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув, про що 03.03.2025 був складений відповідний акт органом РАЦС. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ті жінки без шлюбу необхідно заявниці для отримання виплат, пільг та компенсацій та у подальшому отримання права на спадкування.

Також у позові вказано, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.11.2024 по справі № 748/4022/24 задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, подану в порядку окремого провадження, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Чернігівським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.11.2024 скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Сторона Позивача просить суд встановити факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з червня 2013 року по 30 серпня 2024 року, а також встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24.02.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника третьої особи 2 - Військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Від третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло до суду письмове пояснення, у якому третя особа просить закрити провадження у справі відповідно до статті 255 ЦПК України. Зазначає, що ОСОБА_1 зверталася до Чернігівського районного суду Чернігівської області в порядку окремого провадження. Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу рішенням від 26 листопада 2024 року по справі № 748/4022/24 задоволено. Натомість Чернігівським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення Чернігівського районного суду скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Фактично Чернігівським районним судом та Чернігівським апеляційним судом розглянуто аналогічні позовні вимоги та ухвалено рішення. Розгляд справи просить провести без участі представника.

Від третьої особи 3 - Міністерства оборони України надійшло письмове пояснення у справі, за змістом якого проти задоволення позовних вимог третя особа заперечує з тих підстав, що будь-яких доказів того, що Позивач та загиблий набули за час спільного проживання майно за спільні кошти суду не надано. Доводи Позивача обмежуються лише констатацією факту щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2013 року по 30 серпня 2024 року. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у близьких стосунках, які також не підтверджені, не може свідчити про те, що особи проживали у зазначений період однією сім`єю, оскільки Позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, фотографії та роздруківки з месенджерів, довідки органів місцевого самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання. Як вбачається з доданих до позовної заяви документів та не заперечується Позивачем, на момент загибелі ОСОБА_4 30.08.2024 Позивач із загиблим не перебували у шлюбі. Факт перебування ОСОБА_1 на утриманні не підтверджено, так як вона не надала документи, що була непрацездатною особою і перебувала на повному утриманні загиблого ОСОБА_4 і ці кошти були єдиним засобом до існування, як про це зазначено в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розгляд справи МОУ просить провести за участі представника.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 02.04.2026, підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Треті особи 1, 2 у судові засідання не з`явилися, просили провести розгляд справи без участі представника.

У судове засідання представник Міністерства оборони України, будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв і клопотань з приводу участі у розгляді справи від МОУ не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні змісту позову, крім того пояснила, що вона народилася та виросла в одному селі із ОСОБА_4 - Новосілки Чернігівського району, тому вони давно були знайомі. З червня 2013 року, коли ані Позивач ані ОСОБА_4 уже не перебували у попередніх шлюбах, вони почали проживати разом, спочатку у належній Позивачу квартирі по АДРЕСА_3 , з 2014 року у будинку в Садовому кооперативі «Рижики» в Чернігівському районі Чернігівської області, який належав батькам ОСОБА_4 , а після початку вторгнення військ рф в Україну з лютого 2022 року в будинку в с. Рижики Чернігівського району Чернігівської області, власником якого на той час вже була Позивач. За увесь період спільного господарства вони мали відносини, характерні для відносин подружжя, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, надавали один одному допомогу, разом проводили увесь вільний від роботи ОСОБА_4 час та вирішували усі побутові питання. ОСОБА_4 заробляв гроші для сім`ї, працював неофіційно на будівництві, а Позивач займалася домашнім господарством, обробляла земельну ділянку, готувала їжу та виконувала інші побутові обов`язки. Після звільнення з останньої роботи Позивач не працевлаштовувалася, оскільки проти цього заперечував ОСОБА_4 , який заробляв достатньо для забезпечення потреб сім`ї і хотів, що цивільна дружина була вдома та займалася домашнім побутом. До них на дачний будинок часто приїздили племінники ОСОБА_4 , проживали у них у будинку на період шкільних канікул. Також приїздили в гості Відповідачі - батько ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_4 займався вихованням доньки Позивача від першого шлюбу Дарії, підвозив її до школи, забезпечував усім необхідним для навчання і побуту. Заробіток ОСОБА_4 був єдиним джерелом доходу сім`ї. Він також робив Позивачу подарунки, зокрема під час проходження служби в ЗСУ подарував автомобіль «Chery QQ». Позивач та ОСОБА_4 планували укласти шлюб, але не встигли, оскільки ОСОБА_4 у квітні 2023 року був призваний за мобілізацією до лав ЗСУ, пізніше зник безвісти, а потім надійшло сповіщення про його смерть при виконанні обов`язку із захисту Батьківщини.

Після мобілізації Позивач постійно підтримувала контакт із ОСОБА_4 , направляла йому посилки, в свою чергу ОСОБА_4 робив грошові перекази, які були єдиним і основним джерелом існування Позивача. Позивач самостійно займалася пошуком ОСОБА_4 після отримання інформації про його безвісне зникнення, а після отримання сповіщення про його смерть та пізніше після обміну тілами загиблих воїнів, здійснювала його впізнання та поховання, організовувала поминальні заходи.

Представник позивача адвокат Похилько С.М. у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні змісту позову. Пояснив, що встановлення факту перебування Позивача на утриманні ОСОБА_4 необхідно для отримання від держави соціальних пільг та виплат, передбачених законодавством у зв`язку зі смертю військовослужбовця ЗСУ, зокрема одноразової грошової допомоги. Звернув увагу суду, що свідки сторони Відповідача, здебільшого, перебувають у неприязних відносинах з Позивачем, або є родичами відповідача ОСОБА_3 , а тому до їхніх свідчень слід ставитися критично. Натомість ніхто з них не заперечує факт існування відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідач 1 ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги. Вказав, що ОСОБА_4 є його старшим сином. Також Відповідач 1 зазначив, що надані у судовому засіданні пояснення Позивача щодо обставин спільного проживання її з сином Відповідача ОСОБА_4 відповідають дійсності. Дачний будинок в Садівничому кооперативі «Рижики» належить їхній сім`ї. Там протягом тривалого часу проживали його син ОСОБА_4 разом з Позивачем. Відповідач з дружиною до початку повномасштабного вторгнення часто приїздили туди, спільно обробляли город. Сам Відповідач постійно проживає у м. Чернігові, зареєстрований у квартирі по АДРЕСА_2 разом з іншим своїм сином та його дітьми. Відповідач 1 підтвердив, що його син ОСОБА_4 разом з Позивачем у період спільного проживання в будинку в Садівничому кооперативі «Рижики» купували меблі та побутову техніку, зокрема, телевізор, холодильник, інші домашні речі. Відповідач 1 прийняв спадщину після смерті сина - ОСОБА_4 . Також зазначив, що на даний час Позивач надає йому необхідну допомогу.

Представник Відповідача 2 адвокат Слєпченко С.А. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Пояснив суду, що ОСОБА_4 , який є батьком Відповідача 2 - ОСОБА_3 , з квітня 2023 року проходив військову службу у ЗСУ, куди був призваний по мобілізації. В подальшому він зник безвісти під час виконання бойового завдання. Його батько ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 здавали біологічні матеріали для генетичної експертизи та через деякий час підтвердилося співпадіння ДНК із зразком, отриманим при обміні тілами загиблих воїнів. Тривалий час донька сподівалася, що її батько перебуває в полоні і повернеться після обміну полоненими. Про смерть батька, Відповідач 2 дізналася після видачі свідоцтва про його смерть у березні 2025 року. Відповідач постійно проживає за кордоном у Польщі. За час перебування ОСОБА_3 за кордоном, Позивач ОСОБА_1 , яка вважає себе цивільною дружиною її батька ОСОБА_4 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 і такий факт 26.11.2024 було встановлено рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області. Після отримання вказаного рішення суду за заявою ОСОБА_1 , як спадкоємця 5 черги за законом, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бірюковою О.В. була заведена спадкова справа. Дізнавшись про рішення суду І інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його до Чернігівського апеляційного суду, постановою якого було задоволено апеляційну скаргу, а рішення Чернігівського районного суду скасовано. Внаслідок винесення вказаного рішення Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_1 , вибула із кола спадкоємців після смерті загиблого ОСОБА_4 . Наразі зверненням із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні в межах даної справи Позивач намагається отримати законні підстави для подання заяви до ІНФОРМАЦІЯ_5 про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_4 .

Представник Відповідача 2 наголошує, що Позивач при зверненні до Чернігівського районного суду свідомо приховала факт наявності у ОСОБА_4 доньки з метою усунути її від отримання грошової виплати за загиблого військовослужбовця у розмірі 15 млн. грн. Суд з власної ініціативи залучив ОСОБА_3 до участі у справі в якості заінтересованої особи, проте перебуваючи за межами України Відповідач 2 не отримувала кореспонденцію суду, яка направлялася за місцем її реєстрації, а тому на знала про судовий розгляд і не змогла прийняти у ньому участь.

Представник ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_1 не мала сталих відносин з її батьком ОСОБА_4 . Так, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існував лише певний формат особистого спілкування, який за своєю суттю так і не переріс у створення міцного соціального союзу з притаманними йому ознаками родини. Характер їхніх взаємовідносин носив фрагментарний характер, позбавлений взаємних прав та обов`язків, що свідчить про відсутність фактичних шлюбних відносин у розумінні сімейного законодавства України. Ведення спільного побуту, а також факту постійного утримання Відповідачем Позивача не доведено.

Позовна вимога про встановлення факту перебування Позивача на утриманні ОСОБА_4 , на думку представника Відповідача 2, не може бути задоволена, оскільки передбачені законодавством обов`язкові умови для визнання такого факту належними доказами не підтверджуються. Крім того, Позивач є здоровою працездатною особою, мала і має можливість працевлаштуватися та самостійно забезпечувати свої потреби, а її посилання на побажання ОСОБА_4 не може бути обставиною, яка є об`єктивною перешкодою для цього.

Також Відповідач 2 в особі представника не погоджується із заявленими стороною Позивача до відшкодування судовими витратами, зокрема витратами на правничу допомогу, про що представник робить усну заяву. Звертає увагу на відсутність доказів її оплати.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , 08.05.2007 (актовий запис № 422) зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 11).

Відомості про перебування ОСОБА_4 в іншому зареєстрованому шлюбі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.03.2025 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Вугледар Волноваського району Донецької області, про що 07.03.2025 складено актовий запис про смерть за № 726 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 - матір ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 12).

Позивач - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).

20 жовтня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 (актовий запис № 84), виданого 22.02.2024 (а.с. 10).

Відомості про перебування ОСОБА_1 в іншому зареєстрованому шлюбі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до витягу з реєстру Новобілоуської територіальної громади від 01.10.2025 Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно з довідкою Садівничого кооперативу «Рижики» від 16.01.2026 ОСОБА_1 постійно проживала на території Садівничого товариства «Рижики», що розташоване за адресою; Чернігівська область, Чернігівський район, село Рижики разом із ОСОБА_4 з 2014 року по 2022 рік на дачній ділянці № НОМЕР_6 , загальною площею 0,05 га (а.с. 14).

Відповідно до довідки Хмільницького старостинського округу Новобілоуської сільської ради від 13.01.2026 № 9/6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали з лютого 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_1 (а.с. 16).

01 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 за № 67/1/87 ОСОБА_1 направлено Сповіщення сім`ї № 87, у якому повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу по мобілізації 19.04.2023 року, в бою за Україну, її свободу та незалежність, під час виконання бойового завдання в районі м. Вугледар Волноваського району Донецької області, в результаті здійснення противником удару безпілотним літаючим апаратом по позиціях підрозділу, загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 14).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.11.2024 у справі № 748/4022/24 задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, подану в порядку окремого провадження, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з червня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2024 року у справі № 748/4022/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Чернігівським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2024 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду (а.с. 40-42).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених та утриманих податків від 19.12.2025 ОСОБА_1 у період з січня 2022 року по жовтень 2025 року отримувала наступні доходи: вересень 2024 року від АТ «КБ «ПриватБанк» - 84 грн; листопад 2024 року від АТ «Універсалбанк» - 100 грн, січень 2025 - від АТ «КБ «ПриватБанк» - 25 грн; березень 2025 року від Новобілоуської сільської ради - 10000 грн, код доходу - соціальні виплати з відповідних бюджетів (а.с. 26).

Відповідно до Виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» за період з 07.12.2023 по 06.09.2024, Позивач отримувала грошові перекази від ОСОБА_9 11.01.2024 у розмірі 10 000 грн, 18.02.2024 - у розмірі 10 000 грн, 08.03.2024 у розмірі 10 000 грн, 12.05.2024 у розмірі 10 000 грн, 23.05.2024 у розмірі 10 000 грн, 29.05.2024 у розмірі 5 000 грн, 30.05.2024 у розмірі 5 000 грн, 10.06.2024 у розмірі 2 000 грн, 21.06.2024 у розмірі 5 000 грн, (а.с. 27-30).

До матеріалів справи долучено скрін-шоти листування у месенджері телефону за період весни - літа 2024 року, яке свідчить про існування між абонентами близьких довірливих стосунків (а.с. 32).

На долучених до матеріалів справи фотознімках зафіксовано спільне проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозвілля (а.с. 34).

Відповідно до копії свідоцтва про поховання, виданого КП «Спеціальний комбінат комунально-побутового обслуговування» 04.03.2025, р/н НОМЕР_7 , ОСОБА_1 здійснила поховання 06.03.2025 ОСОБА_4 на кладовищі «Яцево» у м. Чернігові (а.с. 36.)

Нею ж здійснено замовлення та оплату наданих комбінатом ритуальних послуг та поминального обіду (а.с. 37-39).

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 пояснила суду, що вона проживає у м. Чернігові, але щороку з квітня по жовтень постійно проживає та користується дачним будинком у Садівничому кооперативі «Рижики» в Чернігівському районі Чернігівської області на сусідній лінії із будинком, у якому проживали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . З ними свідок підтримувала добросусідські стосунки, часто, по декілька разів на день, бувала у них в господарстві, тому володіє інформацією про характер їхніх взаємовідносин. Свідок стверджує, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживали у будинку у садівничому кооперативі «Рижики» приблизно з 2012 року як сім`я, мали дуже гарні стосунки між собою, вели спільне господарство. При цьому, ОСОБА_15 працював на будівництві, заробляв гроші для сім`ї, а ОСОБА_16 займалася домашнім господарством. У них в літку часто проживали племінники ОСОБА_15 . Будинок, двоповерховий з усіма комунікаціями, був недобудований, ОСОБА_15 його добудував, зробив опалення. Також у будинку були всі необхідні меблі, побутова техніка. Батько ОСОБА_9 на дачі бував рідко, особливо в останній час. Дочка - ОСОБА_17 періодично приїздила на дачу, ОСОБА_15 надавав їй матеріальну підтримку. Після продажу своєї квартири у м. Чернігові ОСОБА_13 придбала будинок у с. Рижики, де проживала разом із ОСОБА_18 після початку повномасштабного вторгнення рф. Також їй відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 збиралися взяти шлюб, коли він лікувався у госпіталі після поранення. ОСОБА_13 здійснювала поховання ОСОБА_19 та організовувала поминальні заходи.

Свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Вона, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виросли в одному селі Новосілки Чернігівського району, з дитинства були знайомі. З 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_21 стали проживати разом, між ними існували відносини як у чоловіка і дружини. ОСОБА_4 займався ремонтами, заробляв кошти, ОСОБА_1 займалася домашнім господарством. Свідку відомо, що ОСОБА_4 заперечував, щоб ОСОБА_1 працевлаштовувалася, а хотів, щоб вона займалася домашнім господарством. Проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у будинку в Садівничому кооперативі «Рижики». Дачний будинок був облаштований, у ньому були необхідна побутова техніка, зокрема телевізор, холодильник та меблі. Після мобілізації ОСОБА_4 до ЗСУ, ОСОБА_1 постійно відправляла йому посилки, натомість він перераховував їй кошти. На 11 річницю спільного проживання ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 автомобіль. Коли ОСОБА_4 безвісти зник, ОСОБА_1 займалася його розшуком, а після отримання сповіщення про смерть та обміну тілами загиблих, вона організовувала поховання ОСОБА_4 та поминальні заходи. Також ОСОБА_1 доглядає за могилою ОСОБА_4 , нею зарезервоване місце на кладовищі поряд з цією могилою.

Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що він знав ОСОБА_4 , як побратима по ЗСУ, вони разом призивалися на військову службу по мобілізації, проходили підготовку та потім воювали у Донецькій області, зокрема у Вугледарі, Курахово. Свідок вважав, що у ОСОБА_4 є сім`я, а саме: дружина ОСОБА_16 , яку він називав « ОСОБА_23 » та донька ОСОБА_24 , яка жила з дружиною. З ними він щодня спілкувався по відеозв`язку з мобільного телефону, а також телефонними повідомленнями. Зовні спілкування, яке спостерігав свідок, виглядало як спілкування із сім`єю. Що ОСОБА_4 в офіційному шлюбі не перебуває, і що ОСОБА_24 не його рідна донька, свідок узнав пізніше, незадовго до смерті ОСОБА_4 . Тоді ж свідок дізнався, що у ОСОБА_4 є рідна донька, раніше свідок він про неї не згадував. Разом із ОСОБА_4 свідок неодноразово їздив в м. Селідово Донецької області, де у відділенні поштового зв`язку вони отримували передачі від рідних. ОСОБА_4 отримував передачі від ОСОБА_16 , а також сам відправляв їй посилки, зокрема цукерки, а також переказував кошти. Також свідку відомо, що ОСОБА_4 придбав для ОСОБА_16 автомобіль. Крім того, свідку відомо від побратимів, а також від своєї дружини, яка мешкає у м. Чернігові, що саме ОСОБА_16 особисто займалася розшуком ОСОБА_4 після його безвісного зникнення, а також його похованням після повернення тіла. Свідок також зазначає, що ОСОБА_4 розповідав про плани одружитися з ОСОБА_16 після того як закінчиться військова операція у Вугледарі.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що проживає у с. Рижики Чернігівського району. Особисто добре знає ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які тривалий час разом проживали в Садівничому кооперативі «Рижики», а після початку військової агресії рф в с. Рижики в будинку, що належить ОСОБА_1 . Відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали характер стосунків чоловіка та дружини, вони проживали разом, вели спільне господарство. ОСОБА_15 працював на будівництві, ОСОБА_16 вела домашнє господарство. Свідок бувала у їхньому будинку в ОСОБА_26 кооперативі, бачила, що він повністю облаштований для житла, були в наявності меблі та побутова техніка. Частіше вона почала спілкуватися із ОСОБА_15 і ОСОБА_16 після початку вторгнення зс рф в Україну. Під час часткової окупації території Чернігівського району, до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зверталося багато мешканців с. Рижики по питанню зарядки мобільних телефонів, оскільки у ОСОБА_15 був генератор. Після мобілізації ОСОБА_4 до лав ЗСУ, ОСОБА_16 постійно передавала йому посилки. Після його безвісного зникнення ОСОБА_1 займалася розшуком, а після смерті похованням, організацією поминальних заходів, вона ж доглядає могилу ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Вони, як і ОСОБА_1 , з одного села, а тому з дитинства були знайомі. У листопаді 2014 року ОСОБА_15 став хрещеним батьком дочки свідка. На цей час він уже перебував у стосунках з ОСОБА_1 , з якою спільно проживав та вів спільне господарство. Що вони разом проживають у будинку в садівничому товаристві «Рижики» свідок дізналася улітку 2014 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразово бували у свідка в гостях, а вона у них. Невелика перерва у стосунках ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мала місце приблизно з кінця 2018 до квітня 2019 року, після чого вони знову були разом. Чоловік свідка також разом працював із ОСОБА_28 , свідок бачила, як після отримання коштів від замовника ОСОБА_15 розділив їх по 20 000 із її чоловіком та свою частину віддав ОСОБА_1 . Дачний будинок обладнаний необхідними для проживання меблями та побутовою технікою. Разом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 купляли телевізор, мікрохвильову піч, холодильну камеру. З 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом проживали в АДРЕСА_4 . На 11 річницю спільного життя ОСОБА_15 подарував ОСОБА_16 автомобіль та коли був у відпустці у лютому 2024 року навчав її керуванню. Відносини у них були як у чоловіка та дружини, ОСОБА_15 висловлював бажання офіційно зареєструвати шлюб у період відпустки. У 2024 році він розмістив пост у соцмережах про своїх дітей, виставивши фотознімки своєї кровної доньки ОСОБА_29 , а також доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_30 .

Допитаний у якості свідка ОСОБА_31 пояснив суду, що він є двоюрідним братом ОСОБА_4 . Раніше вони разом працювали на будівництві, робили об`єкти, після початку війни часто спілкувалися, зокрема у телефонному режимі. Свідку відомо, що ОСОБА_4 певні періоди часу, починаючи орієнтовно з 2018 року проживав разом з ОСОБА_1 , однак від брата свідок знає, що неодноразово, можливо близько 5 разів вони роз`їзджалися на нетривалий час (близько тижня). Одного разу це було тривале розлучення. Відносно стабільно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали разом проживали із 2022 року. ОСОБА_15 здебільшого проживав на дачі, а також міг проживати у ОСОБА_16 , або у в квартирі у АДРЕСА_2 . Свідок пригадує, що ОСОБА_4 висловлював намір одружитися з ОСОБА_1 , проте коли саме він планував це зробити не повідомляв. Також свідок бував на дачі у садовому дачному товаристві, де проживав ОСОБА_4 . Він постійно її добудовував та ремонтував, дача була у придатному для проживання стані, був город, який обробляла покійна мати ОСОБА_15 , можливо також обробляла й ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_32 повідомила , що вона проживає в одному будинку із сім`єю ОСОБА_33 по АДРЕСА_2 . Вона на першому поверсі, а сім`я ОСОБА_33 на 7 поверсі. ОСОБА_15 проживав у квартирі разом зі своєю дружиною, батьками та братом і його дітьми. Приблизно 10 років тому він розлучився із своєю дружиною ОСОБА_16 , однак близько 5 років вони ще проживали разом в квартирі по АДРЕСА_2 . Пізніше дружина виїхала разом із дочкою, а ОСОБА_15 залишився проживати у квартирі. Свідок постійно бачила його у будинку по АДРЕСА_2 , здебільшого у вікно, при цьому вона ніколи там не бачила ОСОБА_1 та не знала про її існування. Вперше її побачила на похоронах ОСОБА_15 . На дачу ОСОБА_4 їздив на вихідні, чи жила там ОСОБА_1 свідку невідомо. Також свідок пояснила, що з 2003 по 2016 рік вона працювала у Санкт - Петербурзі в росії, їздила туди постійно приблизно на один місяць з інтервалом у два місяці.

Свідок ОСОБА_34 пояснила суду, що вона є свекрухою брата ОСОБА_4 - ОСОБА_35 та до 2020 року проживала у сусідньому під`їзді із сім`єю ОСОБА_36 по АДРЕСА_2 . Обидва брати зловживали алкогольними напоями. Двічі у 2020 та 2021 році свідок привозила своїх онуків на дачу в садівничому кооперативі, де проживали на той час ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 вона застала у стані алкогольного сп`яніння. У будинку була антисанітарія, умови для проживання онуків були не належні.

Свідок ОСОБА_37 пояснила, що вона є тіткою ОСОБА_4 , родом з одного села - Новосілки Чернігівського району з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , знає їх з дитинства. Приблизно у 2014 році свідку стало відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існують відносини. Коли ОСОБА_15 приїздив у село, або сам або з ОСОБА_1 , то як правило, збирав своїх друзів та влаштовували алкогольні застілля. Проживав ОСОБА_4 постійно у своїй квартирі по АДРЕСА_2 , іноді на дачі в Садівничому кооперативі «Рижики». Про це свідку відомо, оскільки вона постійно спілкувалася з матір`ю ОСОБА_15 , яка померла у 2019 році, а також бачила це, коли приїздила в м. Чернігів. Свідку також відомо, що ОСОБА_1 вимагала від ОСОБА_15 , щоб він одружився на ній, а також відписав садівничий будинок. Свідок не може охарактеризувати відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як сімейні. Вони багато разів припиняли стосунки, зокрема у 2018-2019 роках, у цей період перебували в інших стосунках, про що їй відомо від батька ОСОБА_1 . У 2019 році свідок ОСОБА_4 приїздив у село без ОСОБА_1 , вона була відсутня на похоронах сестри свідка - матері ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 дала суду свідчення, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_4 , шлюб між ними розірвано у 2007 році та вони продовжували проживати однією сім`єю у квартирі по АДРЕСА_2 ще близько 5 років разом із їхньою спільною донькою ОСОБА_17 . Після розірвання шлюбу свідок продовжувала спілкуватися і з ОСОБА_4 і з його матір`ю. ОСОБА_4 забирав зі школи дочку, допомагав при переїзді, здійснював побутовий ремонт у новому помешканні свідка. ОСОБА_4 постійно проживав у АДРЕСА_2 . Про відносини із ОСОБА_1 свідку відомо, але ці відносини не були сімейними та сталими. У ОСОБА_4 були відносини з іншими жінками. Більш тісні стосунки у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розпочалися з 2020 року, вони почали разом жити. Також свідок пояснила, що до 2019 року не зверталася з позовом про стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_29 , оскільки він добровільно допомагав їй та доньці. У 2019 році на користь свідка було присуджено аліменти, проте ОСОБА_4 їх не сплачував, у зв`язку з цим утворилася заборгованість. Про стягнення аліментів на утримання доньки після досягнення нею повноліття на період навчання свідок до суду не зверталася.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби: 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Частиною 1 ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих і померлих осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, серед інших категорій, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також відповідно до п. 3. Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, право на отримання одноразової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, зазначені в Сімейному кодексі України.

Як убачається із матеріалів справи, унаслідок бойових дій на території Донецької області під час виконання обов`язку по захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 загинув. Указана обставина є підставою для застосування положень Закону України № 2011-ХІІ.

Таким чином, встановлення факту, про який просить Позивач надасть їй можливість звернення до державних органів за отриманням соціальних виплат, як члену сім`ї особи, яка загинула при виконанні обов`язків із захисту Батьківщини.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 звернула увагу, що одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого). З урахуванням такого правового регулювання ВП ВС дійшла висновку, що в цих справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Між заявником і суб`єктом призначення грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця не може бути спору, оскільки такий суб`єкт не є отримувачем допомоги. Тобто, звернення у порядку позовного провадження із даним позовом до осіб, які можуть бути спадкоємцями загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , є належним способом захисту прав Позивача.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-й.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного.

Конституційний Суд України в рішенні від 03.06.1999 у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства. Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у п. 1 цього рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77 - 80 ЦПК України визначено критерії, яким повинні відповідати докази, зокрема: належність, допустимість, достатність та достовірність.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд зазначає, що у цивільному процесі принцип доказування «поза розумним сумнівом» для доведення певних обставини, на відміну від кримінального судочинства, має обмежене застосування. Натомість у цивільному процесі діє принцип «балансу ймовірностей», який означає, що суд вирішує справу на підставі того, яка з версій є більш імовірною, враховуючи всі надані докази.

Визнаючи докази достатніми та достовірними доказами, суд надає їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та в постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на висновках про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Стверджувані Позивачем обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, фактично здійснювали права та виконували обов`язки подружжя, зокрема робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, разом проводили дозвілля, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Указані обставини також визнаються Відповідачем 1 ОСОБА_2 , який є спадкоємцем 1 черги після смерті свого сина ОСОБА_4 та особою, яка має право на отримання державних соціальних виплат.

Показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, а також довідками Садівничого кооперативу «Рижики» та Новобілоуської сільської ради підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 2014 року по день загибелі ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також показаннями свідків підтверджено ведення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Позивач спілкувалася з родичами ОСОБА_4 , про що зазначають допитані судом свідки. Свідок ОСОБА_38 вказує, що вона привозила на дачу в Садівничому кооперативі своїх онуків - племінників ОСОБА_4 , які там перебували тривалий час і в цей-же час там проживала ОСОБА_1 .

Факт наявності спільного бюджету у сторін підтверджується копіями платіжних документів на оплату комунальних послуг по квартирі по АДРЕСА_5 , де зареєстровані ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_2 , а також погашення боргу ОСОБА_4 по виконавчих провадженнях (а.с. 17-20), платником у яких вказана ОСОБА_1 або ОСОБА_4 , від імені якого діє ОСОБА_1 .

Суд також приймає до уваги листування в месенджері телефону, яке за твердженням Позивача, що не заперечувалося стороною Відповідача, мало місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Факт постійного спілкування засобами мобільного зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час його перебування в ЗСУ на Донеччині також підтверджується свідком ОСОБА_22 . Зміст текстових повідомлень свідчить про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 близьких стосунків, характерних для відносин подружжя.

Доводи свідків сторони Відповідача здебільшого зводяться до тверджень про постійне проживання ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2 , які суперечать іншим матеріалам справи, а також до негативних характеристик особистості Позивача, які не мають значення для встановлення фактів і обставин, що підлягають доказуванню у даній справі.

Свідчення ОСОБА_39 щодо місця проживання ОСОБА_4 та перебування в інших стосунках ОСОБА_1 є показаннями з чужих слів, а тому не можуть бути враховані судом як доказ.

Також суд критично сприймає свідчення ОСОБА_40 , яка є рідною матір`ю Відповідача 2 ОСОБА_3 .

Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту, що ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з червня 2013 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначалося вище, відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

Тому застосовним у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються, зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Отже, як Порядком № 975, так і Порядком № 3-1 передбачено подання особою, яка перебувала на утриманні, відповідного судового рішення про встановлення цього юридичного факту, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Таких висновків дійшла велика Палата Верховного суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яку суд у даному випадку вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин в частині висновків щодо підтвердження обставин перебування особи на утриманні, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18, від 22.11.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц.

Щодо встановлення факту перебування ОСОБА_1 на повному утриманні загиблого ОСОБА_4 , суд враховує, що дослідженими судом доказами, а також показаннями свідків підтверджується факт систематичного упродовж тривалого часу надання Позивачу фінансової підтримки зі сторони ОСОБА_4 .

Разом з тим, ОСОБА_1 є особою працездатного віку, жодних доказів своєї непрацездатності, медичних протипоказань чи інших перешкод у працевлаштуванні та отриманні самостійних доходів до суду Позивач не надала та про такі обставини суд не повідомляла, як і про будь-які прикладені зусилля чи наміри працевлаштуватися у майбутньому. Суд вважає таку поведінку Позивача її свідомим вибором, а тому не вбачає підстав для надання їй статусу особи, яка перебувала на утриманні загиблого з відповідними правовими наслідками.

Крім того, Позивач не надала підтверджуючі документи, що отримані від ОСОБА_4 кошти були її постійним і єдиним джерелом засобів до існування, як про це зазначено в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на Відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником Позивача було заявлено про стягнення понесених під час розгляду справи судових витрат.

При подачі позову стороною Позивач сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, які з огляду на часткове задоволення позовних вимог (50%) підлягають стягненню з Відповідача пропорційно у розмірі 1 331,20 грн, по 665,60 грн з кожного з відповідачів.

Також Позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалася адвокатом Похильком С.М. при зверненні до суду у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат сторона Позивача надала суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги та послуг адвоката № 2/26 від 12.02.2026 (а.с. 43); копію ордера на надання правничої допомоги (а.с. 46); детальний опис робіт (наданих послуг), наданих за договором про надання правничої допомоги та послуг адвоката № 2/26 від 12.02.2026 (а.с. 44), квитанцію про прийняту плату за надані послуги від 04.11.2025 на суму 25 000 грн (а.с. 223).

Отже стороною Позивача належним чином підтверджено витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, які документально підтверджені у розмірі 25 000 грн, на переконання суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, з огляду на тривалість процесу, участь у судових засіданнях, а тому клопотання сторони відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Разом з тим, оскільки з двох позовних вимог, судом задоволено одну (50%) розмір відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню пропорційно задоволеним вимогам і має становити 12 500 грн, які мають бути стягнуті з відповідачів по 6 250 грн з кожного.

Відповідачу 1 ОСОБА_3 , правничу допомогу якій надавав адвокат Слепченко С.А., про стягнення понесених судових витрат не заявляла.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення фактів проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та про перебування на утриманні - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув в районі міста Вугледар Волноваського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 2014 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та на професійну правничу допомогу у розмірі 6250,00 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та на професійну правничу допомогу у розмірі 6250,00 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду проголошено 10.08.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Представник позивача: адвокат Похилько Сергій Миколайович, АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Представник відповідача 2: ОСОБА_41 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_12 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство оборони України, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_13 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_12 , ЄДРПОУ НОМЕР_14 .

Суддя О.Косенко