Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №583/4081/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4081/26

2-о/583/129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог.

07.08.2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що з 03 травня 2019 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 , який рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року було розірвано (справа № 583/4117/23). Від спільного життя мають дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2023 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що ОСОБА_2 часто зловживає спиртними напоями та наркотиками, в результаті чого перебуваючи в стані сп`яніння, систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство. Мали місце непоодинокі випадки, коли ОСОБА_2 ображав заявницю нецензурною лайкою, залякував фізичною розправою, а інколи й піднімав руку. Всі випадки домашнього насильства з боку ОСОБА_2 відбувалися у присутності нашого малолітнього сина, що негативно позначається на емоційному настрої та психологічному стані здоров`я останнього. Факти систематичних знущань та домашнього насильства ОСОБА_2 відносно заявниці та її сина підтверджуються постановами Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Так, постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2023 року у справі № 583/4009/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року у справі № 583/1130/26 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та його було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Але не зважаючи на це, 26 липня 2026 року ОСОБА_2 знову вчинив домашнє насильство. 26.07.2026 року відносно ОСОБА_2 виносився терміновий заборонний припис стосовно кривдника терміном на 5 діб із забороною контактувати з постраждалою особою. Проте вказаних заходів по відношенню до ОСОБА_2 виявилось недостатньо, останній продовжує вчиняти домашнє насильство по відношенню до заявниці, продовжуючи вчиняти психологічний тиск, висловлюючи погрози фізичної розправи. На підставі вищевикладеного просить видати обмежувальний припис, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , а саме заборонити перебувати в місці перебування ОСОБА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити вести листування, телефонні переговори зі ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Установлено, що з 03 травня 2019 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 , який рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року було розірвано (справа № 583/4117/23).

Від спільного життя мають дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.11.2025 року.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року у справі № 583/1130/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.

26.07.2026 року щодо ОСОБА_2 складено протокол адміністративне правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

26.07.2026 року відносно ОСОБА_2 виносився терміновий заборонний припис стосовно кривдника терміном на 5 діб із забороною контактувати з постраждалою особою.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Згідно ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Як визначає положення ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно із ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №363/3496/18 (провадження №61-4830св19), від 26 вересня 2019 року у справі №452/317/19-ц (провадження №61-12915св19), від 17 червня 2020 року у справі №509/2131/18 (провадження №61-271св19), від 23 грудня 2020 року у справі №753/17743/19 (провадження №61-23053св19), від 24 лютого 2021 року у справі №570/2528/20 (провадження №61-16103св20), від 9 лютого 2022 року у справі №607/10853/21 (провадження №61-20491св21).

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 року у справі №754/11171/19.

Надані до суду докази підтверджують факти неодноразового вчинення щодо ОСОБА_1 психологічного насильства з боку ОСОБА_2 , їх тривалий характер. Отже є достатні підстави вважати, що в даному випадку наявні високі ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до своєї колишньої дружини - ОСОБА_1 , що може призвести до настання тяжких наслідків його вчинення.

Досліджена судом постанова Охтирського міськрайонного суду від 19.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення №583/1130/26, терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 26.07.2026 підтверджують факти психологічного насильства стосовно потерпілої ОСОБА_1 , які вчиняються ОСОБА_2 , та вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , яке може призвести до тяжких наслідків, а також наявність обгрунтованих побоювань у ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у вигляді психологічного чи фізичного насильства.

Таким чином суд дійшов висновку, що видача обмежувального припису забезпечить дієвий, ефективний та невідкладний захист заявниці від домашнього насильства, буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертви домашнього насильства у цій конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника.

Суд звертає увагу на те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

За таких обставин суд, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявниці щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважає, що вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису у вигляді зазначених нею заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Висновок суду.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи заяву у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог за заявою.

Згідно ч.4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

В силу ч.3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Видати стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, та встановити заходи тимчасового обмеження, а саме: заборонити перебувати в місці перебування ОСОБА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити вести листування, телефонні переговори зі ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Охтирський РВП ГУНП в Сумській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Охтирської міської ради Сумської області.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 10.08.206 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О.Ярошенко