Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №380/1037/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 рокусправа № 380/1037/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 (16 днів) в загальній сумі 15117,65 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 02.02.2026 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що солдат ОСОБА_2 16.10.2024 самовільно залишив військову частину. За результатом проведення службового розслідування підтвердився факт надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_3 з 16.10.2024 по 31.10.2024 (16 днів) в загальній сумі 15 117, 65 грн. Станом на момент подання позову місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, до військової частини НОМЕР_1 останній не повернувся. 17.11.2025 військова частина НОМЕР_1 направила листи до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі. Станом на момент подання позову відповіді від військовослужбовця на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти, та просить суд задовольнити позов.

На виконання приписів ч.3, 6 ст. 171 КАС України, у зв`язку з тим, що відповідачем у справі є фізична особа, суддею зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно із відповіддю від 22.01.2026 №2261759 інформація про адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у реєстрі відсутня.

Відповідно ч.7 ст. 171 КАС України - якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

Отже, відповідно приписів ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

05.02.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщене оголошення, яким повідомлено відповідача про розгляд справи.

Відтак суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.08.2024 № 952-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.08.2024 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду інспектор прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Із 13.09.2024 по 14.10.2024, відповідно до наказу начальника 1 ПРИКЗ від 16.09.2024 № 367-ВВ «Про особовий склад», інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_5 було відряджено до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проходження базової загальновійськової підготовки.

14.10.2024 солдат ОСОБА_6 повернувся з відрядження до місця тимчасової дислокації управління НОМЕР_2 прикордонного загону АДРЕСА_1 .

О 10.05 год 16.10.2024 начальником третьої комендантської групи комендантського відділення НОМЕР_2 ПРИКЗ штаб-сержантом ОСОБА_7 під час контрольного шикування військовослужбовців, які перебувають у місці тимчасової дислокації НОМЕР_2 ПРИКЗ, виявлено відсутність інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_5 , про що, він здійснив доповідь черговому військової частини майору ОСОБА_8 .

Стосовно солдата ОСОБА_4 проведено службове розслідування призначене наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.10.2024 № 2826-АГ за фактом самовільного залишення 16.10.2024 тимчасового місця дислокації НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (висновок №04.3/624/24-Вн від 28.10.2025).

За результатами службового розслідування факт самовільного залишення військової частини інспектором прикордонної служби 3 категорії – номером обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування солдатом ОСОБА_9 та не з`явлення до місця проходження служби тривалістю понад 10 діб, в умовах воєнного стану, без поважних причин, встановлено. В діях солдата ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України («Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану»).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.10.2024 № 1204-ОС, інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_4 , знято з усіх видів забезпечення, з 16.10.2024.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.10.2024 № 1237-ОС, інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_4 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.12.2024 № 1499-ОС інспектору прикордонної служби 3 категорії – номеру обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдату ОСОБА_3 призупинено військову службу на підставі листа відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.12.2024 № 16.4/86498-Вих (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.11.2024 № 62024240030003114, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України).

На підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.10.2025 № 5702-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом з`ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення інспектору прикордонної служби 3 категорії – номеру обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування солдату ОСОБА_3 .

За результатом проведення службового розслідування факт надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_3 з 16.10.2024 по 31.10.2024 (16 днів) в загальній сумі 15 117, 65 грн. підтвердився.

Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.01.2026 № 168-АГ у зв`язку із порушення вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_3 (П-096617) за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 (16 днів) в загальній сумі 15 117, 65 грн., та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_2 прикордонного загону і у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_4 (П-096617) притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 15117 грн. 65 коп. (п`ятнадцять тисяч сто сімнадцять гривень шістдесят п`ять копійок).

17.11.2025 військова частина НОМЕР_1 направила листи до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі.

Не отримавши від відповідача відповіді, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого позову, суд застосовує наступні правові норми.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Стосовно солдата ОСОБА_4 проведене службове розслідування призначене наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.10.2024 № 2826-АГ за фактом самовільного залишення 16.10.2024 тимчасового місця дислокації НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 )

Відповідно до висновку службового розслідування №04.3/624/24-Вн від 28.10.2025 факт самовільного залишення військової частини інспектором прикордонної служби 3 категорії – номером обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування солдатом ОСОБА_9 та не з`явлення до місця проходження служби тривалістю понад 10 діб, в умовах воєнного стану, без поважних причин, встановлено. В діях солдата ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України («Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану»).

Відповідно до Довідки № 220 про надмірно виплачене грошове забезпечення військовослужбовцю від 21.02.2025 № 09/16958/25 із зазначенням кількості днів та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , підписаної начальником НОМЕР_2 прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 та головним бухгалтером, переплата грошового забезпечення з 16.10.2024 становить 15117,65 грн.

Враховуючи, що відповідач самовільно залишив розташування військової частини та з 16.10.2024 був відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 виплата грошового забезпечення за час відсутності відповідача на службі без поважних причин є безпідставною.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Оскільки відповідач з 16.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на військовій службі, суд вважає, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно та за жовтень 2024 року безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 15117,65 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 (16 днів) в загальній сумі 15117,65 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна