Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №380/7477/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 рокусправа № 380/7477/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати протиправними та неконституційними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо обмеження права на врахування заробленого моїм батьком пільгового підземного стажу в період з 06.04.1951 по 01.08.1958 (під час заслання), окремо від компенсаційного стажу за час заслання з 21.10.1947 по 20.02.1960, відповідно при перерахунку з 05.05.2018, не зважаючи на твердження Мінсоцполітики України, викладені в листі від 20.10.2025 р., №1823/0/5-25/54, оскільки дана позиція державних органів прямо суперечить відповідним міжнародним нормам;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії моєму батькові ОСОБА_2 , забезпечивши його повне та ефективне відшкодування, зарахувавши до нього, як дві окремі складові:

1) стаж за час заслання з 21.10.1947 по 20.02.1960 – у потрійному розмірі, як спеціальний захід державної реабілітації, що має гуманітарний характер, передбачений ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режимів 1917 – 1991 років»;

2) стаж, за період офіційної роботи під землею на шахті з 06.04.1951 по 01.08.1958 (під час заслання) який має статус відповідно окремого майнового і трудового набутого права, яке захищене відповідними статтями Конституції України та відповідними правовими позиціями Конституційного Суду України;

-зобов`язати відповідача, здійснити виплату недоотриманої суми, що виникла внаслідок такого перерахунку, починаючи з 05.05.2018, дати початку виплат Пенсійним фондом, за рішенням суду від 31.08.2022, №380/4491/22.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/44491/22 відповідачем протиправно не враховано стаж роботи у шахті на пільгових умовах, а лише зараховано час перебування у засланні у потрійному розмірі.

Ухвалою судді від 27.04.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що період з 21.10.1947 по 20.02.1960, який зарахований Головним управлінням у потрійному розмірі на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі № 380/4491/22 включає і період роботи батька позивача на шахті з 06.04.1951 по 01.08.1958. Окрім цього, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України листом від 20.10.2025, зазначено, що оскільки період роботи на шахті зараховано до страхового стажу ОСОБА_3 у потрійному розмірі, законодавчі підстави для додаткового зарахування цього періоду до страхового стажу у подвійному розмірі відсутні.

Відповідач також вказує на те, що оскільки рішення від 31.08.2022 року у справі №380/4491/22 вже зараховано період перебування в засланні до стажу роботи, то , у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже є рішення суду, що набрало законної сили. Відтак, провадження належить в частині позовних вимог, щодо яких судом вже було надано оцінку встановленим обставинам по справі № 380/4491/22.

Ухвалою судді від 10.08.2026 року закрито провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж за час заслання з 21.10.1947 по 20.02.1960 – у потрійному розмірі, як спеціальний захід державної реабілітації, що має гуманітарний характер, передбачений ст. 6 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режимів 1917 – 1991 років”.

У відповіді на відзив позивач критично оцінює аргументацію відповідача. Категорично не погоджується із тим, що час роботи у шахті зараховано як календарний період, у загальний час перебування у засланні у потрійному розмірі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію у разі втрати годувальника як інвалід ІІІ групи з дитинства.

Як вбачається з довідки №4/5-247000-Л від 13.07.1993 батько позивача – ОСОБА_2 (1932 р.н.) 21.10.1947 за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселений із села Більче (Меденицького) Миколаївського району Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Пермську область, з якого звільнений 20.02.1960.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №380/4491/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позовні вимоги задоволено повністю, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.05.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_2 як особі, яка зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком та провести перерахунок стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 із зарахуванням часу перебування у засланні за період з 21.10.1947 по 20.02.1960 до стажу роботи у потрійному розмірі.

Відповідно до форми РС-право на ім`я ОСОБА_2 , період з 21.10.1947 по 20.02.1960 рр. у графі Трудова діяльність відзначений як «необґрунтовано репресовані і згодом реабілітовані» та зараховано 37 років стажу.

Позивач звертався до відповідача із проханням роз`яснити йому чому період роботи в шахті (з 06.04.1951 по 01.08.1958 рр.) не врахований до страхового стажу його батька.

ГУ ПФУ у Львівській області у відповіді №18690-18688/Л-52/8-1300/23 від 14.07.2023 року вказало, що час відбування покарання в місцях позбавлення волі та засланні з 21.10.1947 по 20.02.1960 зараховано до стажу у потрійному розмірі. Збільшення трудового стажу з інших підстав, особам із числа репресованих законодавством не передбачено.

Мінсоцполітики у відповідь на запит ОСОБА_4 (1823/0/5-25/54 від 20.10.2025 року) зазначило, що: «оскільки період роботи на шахті зараховано до стажу ОСОБА_3 у потрійному розмірі, законодавчі підстави для додаткового зарахування цього періоду до страхового стажу у подвійному розмірі відсутні».

Вважаючи таку поведінку органів державної влади протиправною, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 114 Закону № 1058-IVпрацівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. […].

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі - Список № 202).

До вказаного Списку включено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах (абзац 1 розділу І Списку № 202).

Комплексний аналіз зазначених норми дає підстави для висновку, що право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IVпенсію незалежно від віку мають робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах в шахтах, та за наявності передбаченого стажу такої роботи - 25 років або працівники провідних професій за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" №345-VI від 02.09.2008 (далі - Закон №345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Згідно зі ст. 8 Закону №345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з положень наведеної вище норми, до кола працівників на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та встановлені пільги, належать працівники, зазначені у списку № 1, та які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Статтею 10 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

У постанові від 20.11.2018 (справа №345/4616/16) Верховний Суд дійшов правового висновку, що ст.1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" слід розглядати у нерозривному зв`язку зі списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Суд зазначає, що згідно форми РС- право на ім`я ОСОБА_2 період перебування у засланні з 21.10.1947 по 20.02.1960 рр. у графі Трудова діяльність відзначений як «необґрунтовано репресовані і згодом реабілітовані» та зараховано 37 років стажу.

Щодо періоду роботи на шахті з 06.04.1951 по 01.08.1958, який вже зарахований у потрійному розмірі, суд враховує відповідь Мінсоцполітики №1823/0/5-25/54 від 20.10.2025 року, у якій зазначило, що: «оскільки період роботи на шахті зараховано до стажу ОСОБА_3 у потрійному розмірі, законодавчі підстави для додаткового зарахування цього періоду до страхового стажу у подвійному розмірі відсутні».

У постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-65а14 сформульовано висновок, що один і той самий період не може бути зарахований до стажу роботи двічі.

Відтак, у межах спірних правовідносин суд не вбачає у діях відповідача протиправності, тому заявлені позивачем вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.