Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №340/1397/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1397/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі-відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26 лютого 2026 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №340/3118/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26 лютого 2026 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 340/3118/25, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.02.2026 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25 відповідач нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, однак не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вказує, що згідно з статтями 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема суми місячного грошового, до якого відноситься індексація грошового забезпечення.

Оскільки виплата індексації грошового забезпечення у належному розмірі була здійснена невчасно, відповідач зобов`язаний був у місяці, в якому проведено виплату заборгованості самостійно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь період по день її фактичної виплати відповідно до Закону №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159).

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 не був позивачем у справі №340/3118/25, що вказує на безпідставність позовних вимог та неможливість здійснення відповідного нарахування й виплати зазначених коштів.

Також вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду. Оскільки позивач не надав доказів звернення до Військової частини стосовно виплати йому компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ, а також доказів відмови у виплаті, тому звернення до суду з цим позовом вважає передчасним.

Будь-яких клопотань від учасників справи до суду не надходило.

17.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

11.06.2026 ухвалою суду запропоновано ОСОБА_1 надати суду докази отримання 26.02.2026 сум індексації грошового забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України саме на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №340/3118/25.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Як на підставу для задоволення позовних вимог зазначив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25 було зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. За твердженням позивача, відповідні суми індексації були виплачені відповідачем 26.02.2026, однак компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач не нарахував та не виплатив.

Водночас, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Отже, зі змісту рішення суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25 не вбачається встановлення будь-якого обов`язку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування або виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.92 (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.91 (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-III та Порядком №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою заявлених вимог ОСОБА_1 визначає невиплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була виплачена Військовою частиною НОМЕР_1 Національного гвардії України 26.02.2026 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25.

Проте дослідивши за допомогою програми «Діловодство спеціалізованого суду» вказане рішення, суд дійшов висновку про невідповідність наведених позивачем обставин фактичного його змісту.

Так, позивачем у справі №340/3118/25 був ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Саме позовні вимоги останнього були задоволені судом та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Отже, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №340/3118/25 не встановлено права позивача на отримання будь-яких сум індексації грошового забезпечення та не покладало на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити будь-які виплати на його користь .

Ця обставина обґрунтовано наведена відповідачем у відзиві на позовну заяву. Військова частина НОМЕР_1 наголосила, що ОСОБА_1 не був учасником справи №340/3118/25, а тому відсутні підстави стверджувати про проведення розрахунку саме на виконання зазначеного судового рішення.

Суд зауважує, що помилкове зазначення номера судової справи саме по собі не могло б бути безумовною підставою для відмови у захисті права особи, якби іншими належними та допустимими доказами було підтверджено фактичне існування перед ОСОБА_1 заборгованості з індексації грошового забезпечення, період її виникнення, розмір та факт її виплати 26.02.2026 .

Адже право на компенсацію відповідно до Закону №2050-III виникає не з факту прийняття судового рішення як такого, а з факту несвоєчасної виплати належного конкретному громадянину доходу.

Водночас в межах заявлених підстав для позову позивач пов`язує виникнення відповідного права саме з виконанням рішення суду у справі №340/3118/25. Натомість це рішення жодних правовідносин між ОСОБА_1 та відповідачем щодо виплати індексації не встановлює.

Суд ухвалою від 11.06.2026 запропонував позивачу надати докази отримання 26.02.2026 сум індексації грошового забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/3118/25.

Проте позивач жодних доказів не надав, наведені в позовній заяві обставини не уточнив та не повідомив суд про існування іншого судового рішення, на виконання якого Військовою частиною НОМЕР_1 могла бути здійснена виплата індексації грошового забезпечення саме на його користь.

Крім того, матеріали справи не містять жодного належного доказу самого факту одержання ОСОБА_1 26.02.2026 коштів від Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі банківської виписки про зарахування коштів на рахунок позивача, платіжного документа, відомостей про проведення відповідачем платежу на його користь чи іншого документа, який дозволяв би достовірно встановити факт, дату, розмір та правову підставу отриманої ним виплати.

Отже у цій справі не підтверджено не лише здійснення спірної виплати на виконання рішення суду у справі №340/3118/25, яке фактично прийняте на користь іншої особи, але й сам факт отримання позивачем 26.02.2026 будь-якої суми індексації грошового забезпечення від відповідача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства слідує, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Однак, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

У цій справі позивач не довів факту виплати йому відповідачем індексації грошового забезпечення на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 р. у справі №340/3118/25. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки судом за результатами розгляду не встановлено допущено відповідачем бездіяльності в межах спірних правовідносин, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК