Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №320/55957/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Київ №320/55957/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , Головне управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0750980707 від 17.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0352920708 від 22.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення №3849/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 від 01.08.2024 Головного управлінням ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та зобов`язати поновити ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статус платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що фактична перевірка проведена з порушенням вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, оскільки наказ та направлення на перевірку були вручені особі, яка не перебувала з ним у трудових відносинах, не була його представником чи уповноваженою особою. Контролюючий орган не перевірив повноваження цієї особи та безпідставно розпочав проведення перевірки. Позивач стверджує, що відповідач не довів факту здійснення ним реалізації алкогольних напоїв. Рахунок офіціанта не містить реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати його як документ ФОП ОСОБА_1 , а квитанція платіжного термінала підтверджує лише переказ коштів, але не факт продажу товару чи надання послуг саме позивачем. Крім того, матеріали перевірки не містять доказів наявності або зберігання алкогольних напоїв у місці здійснення господарської діяльності позивача. Також позивач зазначає, що рішення про виключення його з Реєстру платників єдиного податку є протиправним, оскільки прийняте на підставі акта фактичної перевірки, тоді як анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише за результатами документальної перевірки.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, ГУ ДПС в м.Києві, не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач, ГУ ДПС у Київській області, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що фактична перевірка проведена на законних підставах відповідно до статей 75, 80, 81 Податкового кодексу України, а контролюючий орган мав достатні правові підстави для її призначення та проведення. Відповідач вказує, що перед початком перевірки касиру-офіціанту ОСОБА_2 , яка фактично проводила розрахункові операції, були пред`явлені службові посвідчення, направлення та наказ на проведення перевірки, однак вона відмовилася від їх підписання, про що було складено відповідний акт. При цьому позивач не скористався правом не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Відповідач стверджує, що під час фактичної перевірки встановлено факт реалізації алкогольного напою без відповідної ліцензії, проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа, а також використання праці особи без оформлення трудових відносин. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Позивач застосовує спрощену систему оподаткування та здійснює господарську діяльність, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований заклад громадського харчування ГРК «Партизан».

14.06.2024 Управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області складено доповідну записку №4343/10-36-07-08-13, у якій зазначено про наявність інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Із зазначеної доповідної записки вбачається, що 12.06.2024 у ГРК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , під час продажу страв та алкогольних напоїв, зокрема 50 мл горілки «Finlandia» за ціною 120,00 грн, на загальну суму замовлення 1800,00 грн, розрахунок було проведено банківською карткою через POS-термінал, однак у фіскальному чеку відсутня інформація щодо реалізації алкогольних напоїв.

Крім того, за результатами аналізу інформаційних систем ДПС встановлено, що станом на 14.06.2024 у ФОП ОСОБА_1 відсутні відомості про наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що може свідчити про здійснення відповідної діяльності без отримання ліцензії.

Також у доповідній записці зазначено, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» сума готівкових виторгів господарського об`єкта є істотно меншою порівняно з аналогічними суб`єктами господарювання, які здійснюють аналогічний вид діяльності в однакових умовах, а також відсутні відомості щодо використання найманої праці, що може свідчити про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

На підставі викладеного начальником Управління податкового аудиту внесено пропозицію про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктами 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 14.06.2024 №1632-п посадовими особами контролюючого органу у період з 20.06.2024 по 28.06.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом перевірки було дотримання позивачем вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, використання реєстраторів розрахункових операцій, наявності необхідних ліцензій, дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, використання праці найманих осіб та оформлення трудових відносин за період діяльності з 01.10.2023 по день завершення перевірки.

Безпосередньо перед початком проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу 20.06.2024 проведено контрольну розрахункову операцію у закладі громадського харчування позивача.

За результатами зазначеної контрольної закупки встановлено, що було реалізовано 50 мл горілки «Finlandia» вартістю 120,00 грн та страви, а загальна вартість замовлення склала 1300,00 грн. Розрахунок здійснено банківською карткою через POS-термінал АТ «Таскомбанк», про що сформовано сліп терміналу від 20.06.2024 (чек №0128) на суму 1300,00 грн та рахунок офіціанта від 20.06.2024 на аналогічну суму.

Також, під час перевірки встановлено, що реєстратор розрахункових операцій при здійсненні зазначеної розрахункової операції не застосовувався, розрахунковий документ встановленої форми не був сформований, не роздрукований та покупцю не виданий.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що на момент здійснення реалізації алкогольного напою ФОП ОСОБА_1 не мав чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

За результатами проведеної перевірки 28.06.2024 складено акт фактичної перевірки №36914/10/36-07/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України №481/95-ВР, Податкового кодексу України та статті 24 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що примірник акта фактичної перевірки був направлений позивачу поштовим відправленням та отриманий ним 05.07.2024.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2024 №0750980707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1300,00 грн за порушення вимог Закону України №265/95-ВР.

Також, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2024 №0352920708, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 000,00 грн за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.

Крім того, 01.08.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №3849/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку з 30.06.2024. Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено встановлене актом фактичної перевірки порушення вимог підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, а саме здійснення діяльності з продажу підакцизних товарів.

Не погодившись із рішенням про виключення з Реєстру платників єдиного податку, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової служби України від 06.09.2024 строк розгляду скарги було продовжено до 17.10.2024, а рішенням від 17.10.2024 скаргу залишено без задоволення. Зазначене рішення позивач отримав 18.10.2024.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2024 №0352920708 та рішенням про виключення з Реєстру платників єдиного податку від 01.08.2024 №3849/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Механізм опрацювання такої інформації всередині податкової служби регламентовано Методичними рекомендаціями № 470 від 04.09.2020. Відповідно до підпункту 1.2.2 пункту 1.2 розділу І вказаних Рекомендацій, отримані з зовнішніх джерел відомості (звернення громадян, дані контакт-центрів, чат-ботів тощо) є підставою для підготовки структурним підрозділом доповідної записки з обґрунтованими пропозиціями щодо необхідності проведення перевірки.

Судом встановлено, що фактичною підставою для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 стала доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області від 14.06.2024 №4343/10-36-07-08-13. Із її змісту вбачається, що під час проведення аналізу діяльності позивача встановлено обставини, які свідчили про можливі порушення вимог податкового законодавства. Зокрема, зазначено, що 12.06.2024 у ГРК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , при реалізації страв та алкогольних напоїв, у тому числі 50 мл горілки «Finlandia» вартістю 120,00 грн на загальну суму замовлення 1800,00 грн, у фіскальному чеку була відсутня інформація щодо продажу алкогольних напоїв. Крім того, за результатами аналізу інформаційних систем ДПС встановлено відсутність у позивача відомостей про чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що могло свідчити про здійснення безліцензійної діяльності. Також доповідною запискою зафіксовано, що сума готівкової виручки господарського об`єкта є суттєво меншою порівняно з аналогічними суб`єктами господарювання, які здійснюють той самий вид діяльності, а також відсутні відомості про найманих працівників, що могло свідчити про використання праці неоформлених працівників. З огляду на викладене Управління податкового аудиту запропонувало провести фактичну перевірку позивача на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає можливість проведення фактичної перевірки за наявності хоча б однієї із визначених цією нормою підстав, а також не виключає можливості призначення перевірки за наявності одночасно декількох таких підстав.

Як встановлено судом, наказ Головного управління ДПС у Київській області від 14.06.2024 №1632-п містить посилання на підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України як правові підстави проведення фактичної перевірки позивача.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що виданню зазначеного наказу передувала доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області від 14.06.2024 №4343/10-36-07-08-13, у якій наведено конкретні обставини, що свідчили про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: відсутність у фіскальному чеку інформації щодо реалізації алкогольних напоїв, відсутність у інформаційних системах ДПС відомостей про наявність у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, наявність ознак використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, а також результати аналізу показників господарської діяльності позивача.

Таким чином, у контролюючого органу були наявні не лише передбачені законом правові підстави для призначення фактичної перевірки, а й конкретні фактичні обставини, які стали підставою для її проведення. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ про призначення фактичної перевірки відповідає вимогам пункту 80.2 статті 80 та абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а доводи позивача щодо відсутності належних підстав для його прийняття є безпідставними.

До того ж, судова палата зазначила, що застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, які відображені у низці постанов Верховного Суду, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Оцінюючи доводи позивача щодо порушення контролюючим органом процедури допуску до проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що перед початком проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу були пред`явлені службові посвідчення, вручено копію наказу про проведення перевірки та направлення на її проведення особі, яка на момент прибуття інспекторів фактично здійснювала розрахункові операції у місці провадження господарської діяльності позивача, а саме ОСОБА_2 . Відмова останньої від підписання направлень та отримання відповідних документів була зафіксована актом про відмову від підпису, складеним посадовими особами контролюючого органу.

Суд враховує, що на момент початку перевірки саме ОСОБА_2 здійснювала обслуговування відвідувачів та проведення розрахункових операцій, а тому контролюючий орган мав об`єктивні підстави вважати її особою, яка фактично здійснює розрахункові операції у господарському об`єкті позивача, та вручити їй документи, передбачені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

При цьому, відмова ОСОБА_2 від підписання направлень не свідчить про порушення контролюючим органом процедури допуску до проведення перевірки, а, навпаки, підтверджує дотримання посадовими особами податкового органу встановленого законом порядку пред`явлення документів перед початком проведення фактичної перевірки.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про порушення процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки як необґрунтовані.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не перебувала з ним у трудових відносинах, не спростовує правомірності вручення їй документів про проведення перевірки. Вирішальним у цьому випадку є не формальне оформлення трудових відносин, а фактичне виконання нею функцій із здійснення розрахункових операцій у місці провадження господарської діяльності позивача на момент прибуття посадових осіб контролюючого органу. Саме з такими обставинами пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пов`язує можливість вручення документів особі, яка фактично здійснює розрахункові операції.

Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій через РРО, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329) (далі - Положення № 13). Обов`язкові реквізити фіскального чека визначені пунктом 2 розділу II Положення №13.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення № 13).

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2025 року у справі № 240/24491/23, від 27 березня 2025 року у справі № 560/20670/23, від 06 травня 2025 року у справі 06 травня 2025 року та від 6 лютого 2025 року у справі № 120/11036/23.

Судом встановлено, що 20.06.2024, безпосередньо перед початком проведення фактичної перевірки господарського об`єкта ФОП ОСОБА_1 , посадовими особами контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, під час якої придбано страви та алкогольні напої на загальну суму 1300,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами здійснення зазначеної розрахункової операції покупцю було надано рахунок офіціанта, а також чек POS-термінала, відповідно до якого оплату в сумі 1300,00 грн проведено через платіжний термінал, зареєстрований за ФОП ОСОБА_1 .

Разом із тим під час проведення перевірки встановлено, що реалізація алкогольних напоїв не була відображена через реєстратор розрахункових операцій у порядку, встановленому законодавством, що і стало підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону №265/95-ВР.

Суд бере до уваги, що факт проведення контрольної розрахункової операції підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема актом фактичної перевірки, рахунком офіціанта, чеком платіжного термінала.

При цьому доводи позивача про те, що реалізацію товару фактично здійснював інший суб`єкт господарювання, не спростовують установлених судом обставин, оскільки матеріали справи підтверджують проведення оплати саме через платіжний термінал, зареєстрований за ФОП ОСОБА_1 , тоді як належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення спірної господарської операції іншою особою, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а тому податкове повідомлення-рішення №0750980707 від 17.07.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення у частині застосування фінансових санкцій за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії, суд виходить із такого.

Відповідно до частини двадцять третьої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб`єктами господарювання виключно за наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії до суб`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн.

Отже, обов`язковою умовою здійснення суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями є наявність чинної ліцензії на такий вид діяльності.

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу безпосередньо перед її початком проведено контрольну розрахункову операцію, за результатами якої було придбано, зокрема, алкогольні напої на загальну суму 1300,00 грн.

Як убачається з рахунку офіціанта від 20.06.2024 №2 на суму 1300,00 грн, до складу замовлення, зокрема, входила горілка «Finlandia» 50 мл вартістю 120,00 грн. Водночас оплату за вказане замовлення здійснено через банківський платіжний термінал №20007113 АТ «ТАСКОМБАНК», зареєстрований за ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується сліпом (чеком) термінала від 20.06.2024 №0128 на суму 1300,00 грн, при цьому реалізація алкогольного напою горілки «Finlandia» 50 мл вартістю 120,00 грн не була відображена через реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено реалізацію алкогольного напою за відсутності відповідної ліцензії, при цьому розрахунок за придбаний товар проведено через платіжний термінал, зареєстрований за позивачем, без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі покупцю розрахункового документа встановленої форми.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що реалізація алкогольного напою та проведення розрахункової операції через платіжний термінал позивача відбулися внаслідок помилкових дій офіціанта ОСОБА_2 , яка нібито переплутала платіжний термінал, з огляду на таке.

На підтвердження зазначених доводів позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про випадковий характер проведення розрахункової операції саме через платіжний термінал, зареєстрований за ФОП ОСОБА_1 . Матеріали справи, навпаки, підтверджують, що оплата за замовлення, до складу якого входила, зокрема, горілка «Finlandia» 50 мл, була здійснена через банківський платіжний термінал, зареєстрований за позивачем, що підтверджується сліпом термінала від 20.06.2024 №0128.

При цьому самі лише пояснення позивача про те, що офіціант помилково використала платіжний термінал позивача замість термінала іншого суб`єкта господарювання, не спростовують установлених під час фактичної перевірки обставин та не підтверджуються жодними об`єктивними доказами.

Крім того, суд враховує, що саме через платіжний термінал позивача було прийнято оплату за реалізовані товари, у тому числі алкогольний напій, а відтак у контролюючого органу були обґрунтовані підстави вважати, що відповідна розрахункова операція здійснювалася саме ФОП ОСОБА_1 .

Суд також зазначає, що у разі дійсного помилкового проведення розрахункової операції через платіжний термінал іншого суб`єкта господарювання позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на усунення наслідків такої помилки, зокрема повернення коштів покупцю, проведення повторної оплати через належний платіжний термінал або документального оформлення виправлення помилково проведеної операції. Відсутність таких доказів додатково спростовує доводи позивача про випадковий характер проведення спірної розрахункової операції.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у м.Києві податкового повідомлення-рішення від 22.07.2024 №0352920708, оскільки відповідачем доведено факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії, тоді як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені під час фактичної перевірки обставини. Відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Також, суд зазначає про те, що відповідно ж до підпункту 3 пункту 291.5.1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

За змістом підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажом пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Судом встановлено, що актом фактичної перевірки від 28.06.2024 №36914/10/26-15-07/2479414230 зафіксовано здійснення позивачем реалізації алкогольного напою «Finlandia» 50 мл без наявності відповідної ліцензії, що свідчить про здійснення позивачем діяльності з продажу підакцизних товарів.

Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги підпункту 3 пункту 291.5.1 статті 291, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що у відповідача були передбачені законом підстави для прийняття рішення №3894/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку.

Доводи позивача не спростовують встановлених під час фактичної перевірки обставин та не свідчать про протиправність зазначеного рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.