Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №300/3574/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. справа № 300/3574/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Костракевич І.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку вислуги років з урахуванням періодів служби на пільгових умовах;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України з урахуванням вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, із розрахунку один місяць служби за три місяці за час безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях у періоди з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 та внести відповідні зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 витяг з наказу з урахуванням виправленого періоду вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що під час виключення із списків особового складу військової частини, відповідачем протиправно не зараховано до пільгової вислуги років періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із розрахунку один місяць служби за три місяці, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо задоволення позову. Зокрема, зазначено, що згідно з витягом із наказу №6 від 06.01.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині), календарна вислуга років позивача у ЗСУ станом на 07.03.2024 становить 3 роки 9 місяців та 19 днів, пільгове вислуга років 00 роки 00 місяці 00 днів. Загальна вислуга 3 роки 9 місяців та 19 днів. При цьому, відповідач вважає безпідставним посилання представника позивача на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 в редакції від 13.05.2023, яка діяла на час виключення позивача зі списків особового складу, оскільки у зазначеній редакції безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не була підставою для зарахування пільгової вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці служби. У зв`язку з цим посадовими особами військової частини НОМЕР_3 обчислення вислуги років було здійснено відповідно до чинного на той момент законодавства. Відповідач вважає, що в даному випадку за наявних у матеріалах справи доказів правові підстави для визнання за позивачем права на перерахунок вислуги років за період з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 відсутні (а.с. 41-44).

17.06.2026 представник позивача подала суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 51-54).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка була розформована, а всі документи стосовно військовослужбовців передані військовій частині НОМЕР_1 , чого не заперечує відповідач.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 08.06.2023 (а.с. 28).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 06.01.2024 №28, ОСОБА_1 , в період з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Новомиколаївка Краматорського району Донецької області, с. Африканівка Ізюмського району Харківської області, с. Підвисоке Ізюмського району Харківської області, АДРЕСА_1 , в районі н.п. Червоне Пологівського району Запорізької області. Підставами видачі довідки зазначено: бойове розпорядження командира НОМЕР_5 окремої бригади територіальної борони №60 дск від 11.04.2022, бойове розпорядження командира НОМЕР_6 окремої десантно штурмової бригади №707 дск від 29.06.2022, бойове розпорядження командира окремої бригади територіальної оборони № НОМЕР_7 дск від 11.08.2022, бойове розпорядження командира НОМЕР_8 окремої бригади територіальної оборони №№ НОМЕР_9 від 11.09.2022, бойове розпорядження командира НОМЕР_10 окремої бригади спеціального призначення №663 дск від 17.10.2022, бойове розпорядження командира окремої бригади спеціального призначення №831 дск від 14.11.2022, бойове розпорядження командира НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони №1472/7/302т від 31.12.2022, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1472/7/19т від 07.01.2023, витяг із журналу бойових дій №81т(1) від 11.04.2022, витяг із журналу бойових дій №81т(2) від 16.06.2022, витяг із журналу бойових дій №2т від 01.01.2023 (а.с. 29).

Згідно з витягом із наказу №6 від 06.01.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 . водія електрика 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 , звільненого Наказом командира в/ НОМЕР_11 (по особовому складу) від 03.01.2024 №1-РС з військової служби у запас відповідно до пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 06.01.2024 становить 3 роки 9 місяців 19 днів, пільгове вислуга років 00 роки 00 місяці 00 днів. Загальна вислуга: 3 роки 9 місяців 19 днів (а.с. 31).

Оскільки військова частина НОМЕР_3 була розформована та її правонаступником є військова частина НОМЕР_1 , НОМЕР_12 12.2025 представник позивача звернулася з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 щодо пільгового визначення вислуги років ОСОБА_1 .

Ввійськова частина НОМЕР_1 надала відповідь від 09.02.2026, згідно якої відмовлено здійснити правильний розрахунок вислуги років із зазначенням пільгової категорії вислуги років та внести зміни до наказу у частині розміру вислуги років у Збройних Силах України, посилаючись на те що станом на 06.01.2024 постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» діяла в редакції від 13.05.2023. У зазначеній редакції безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не була підставою для зарахування пільгової вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці служби. У зв`язку з цим посадовими особами військової частини НОМЕР_3 обчислення вислуги років було здійснено відповідно до чинного на той момент законодавства. Також відповідач зазначив, що абзац третій пункту 4 Постанови, згідно з яким вислуга років, обчислена під час призначення пенсії за вислугу років до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024, перегляду не підлягає (а.с. 34).

Представником позивача в інтересах позивача 09.02.2026 відправила повторно адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 щодо пільгової вислуги років ОСОБА_1 , у відповідь на який листом від 13.03.2026 №1472/2/208 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одних тим же органом від одного і того ж самого громадянина, якщо перше вирішено суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону та звернення осіб, визнаних судом недієздатними (а.с. 33).

Вважаючи таку відмову відповідача щодо не зарахування до пільгової вислуги poків періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три місяці протиправною, представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема військова служба в Збройних Силах, служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Положеннями пункту 2-1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Відповідно до пункту 3 Постанови №393, до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зараховується на пільгових умовах: 1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.

Судом з наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , в період з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Новомиколаївка Краматорського району Донецької області, с. Африканівка Ізюмського району Харківської області, с. Підвисоке Ізюмського району Харківської області, с. Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області, с. Іванівка Чугуївського району Харківської області, в районі н.п. Червоне Пологівського району Запорізької області (а.с. 29).

Крім того, участь позивача у бойових діях також підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 08.06.2023, яке надає позивачу право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 28).

Відповідно до витягу із наказу №6 від 06.01.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 . водія електрика 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 , звільненого Наказом командира в/ НОМЕР_11 (по особовому складу) від 03.01.2024 №1-РС з військової служби у запас відповідно до пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 06.01.2024 становить 3 роки 9 місяців 19 днів, пільгове вислуга років 00 роки 00 місяці 00 днів. Загальна вислуга: 3 роки 9 місяців 19 днів (а.с. 31).

Представник позивача зверталась до відповідача із запитами щодо зміни пільгового обчислення вислуги років у вказаному наказі, однак їй було відмовлено.

Однак, з огляду на вищевикладене, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні спірного періоду з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 у пільговому обчисленні, оскільки в цей період позивач брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а тому такі періоди мають бути зараховані до пільгової вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Щодо внесення змін в наказ командира військової частини, то суд зазначає таке.

Судом встановлено наявність у позивача права на обчислення вислуги років на пільгових умовах з урахуванням періодів безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби.

В даному випадку зазначення у наказі командира військової частини №6 від 06.01.2024 (по стройовій частині) відомостей про те, що пільгова вислуга років позивача становить 00 років 00 місяців 00 днів є безпідставним, у зв`язку із чим цей наказ потребує внесенню відповідних змін.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України з урахуванням вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, із розрахунку один місяць служби за три місяці за час безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях у періоди з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 та внести відповідні зміни в наказ (по стройовій частині) №6 від 06.01.2024.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_14 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій – задовольнити.

Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку вислуги років з урахуванням періодів служби на пільгових умовах.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_2 ) у Збройних Силах України з урахуванням вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, із розрахунку один місяць служби за три місяці за час безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях у періоди з 14.04.2022 по 01.08.2022, з 10.08.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 25.04.2023, з 08.05.2023 по 06.01.2024 та внести відповідні зміни в наказ №6 від 06.01.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_2 ) витяг з наказу з урахуванням виправленого періоду вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.