Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №300/3788/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. справа № 300/3788/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденька Катерина Сергіївна, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденька Катерина Сергіївна, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з II групою інвалідності; зобов`язання звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з II групою інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . В лютому 2026 року звернувся із рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. У задоволенні рапорту було відмовлено. Підставою відмови вказано подання військовослужбовцем довідки про проходження військової служби братом позивача, акту обстеження сімейного стану, довідки селищної ради, котрі є застарілими та не містять підтвердження щодо відсутності інших членів сім`ї. Разом з тим, наданими документами цілком підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеню спорідненості, а також наявність у матері позивача потреби в сторонньому догляді. Відповідачем не враховано вказані обставини та протиправно відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що документи, що додавалися позивачем до рапорту не мали достатнього рівня доказовості через значний строк, що пройшов з моменту їх видачі та неналежну форму їх засвідчення, що позбавило командира військової частини НОМЕР_1 правової можливості прийняти позитивне рішення щодо задоволення рапорту. Необхідність в постійному догляді матері, позивач обґрунтовує висновком ЛКК про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 281 від 10.12.2025 та Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 200/25/549/В від 08.05.2025. Однак, ні в першому, ні в другому з вищенаведених документів не зазначено про необхідність матері позивача в постійному догляді. Так, у висновку № 281, рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, при цьому не зазначено про необхідність постійного стороннього догляду. Відповідно підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений законодавством (а.с.97-100).

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що відповідь на рапорт від 18.02.2026 не було доведено до ОСОБА_1 , що підтверджується обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву. Тільки після подання скарги, 04.05.2026 від військової частини НОМЕР_1 було отримано лист, із якого встановлено, що за результатом розгляду рапорту прийнято рішення про відмову у його задоволенні. Тож посилання на пропущення строку звернення до суду є безпідставними. Також, заперечення представника відповідача, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.12.2025 не був засвідчений нотаріально та не підтверджує актуальні дані є помилковими. Даний акт був виготовлений у трьох примірниках, один з яких направлений до відома у військову частину НОМЕР_2 , а оригінал вищевказаного документу відправлено фельд`єгерсько-поштовим зв`язком ЗСУ та після надходження у військову частину був доданий до рапорту та поданий безпосередньому командиру. Тривалі терміни пересилання акту з ТЦК та СП до однієї частини, а потім до іншої не залежать від волі позивача. Щодо тверджень про відсутність належних документів про потребу матері позивача в постійному догляді матері, то слід зауважити, що таку потребу визначають лікувально консультативні комісії, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків. До того ж, ОСОБА_2 11.06.2026 отримала новий висновок №187 про потребу у постійному сторонньому догляді (а.с.105-108).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_3 (а.с.27-29).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п.3 частини 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану в зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція).

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді (пункт 26).

За обставин цієї справи у рапорті від 18.02.2026 ОСОБА_1 порушив питання звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Позивачем до рапорту було надано копії та оригінали документів, як підтверджують родинні стосунки, стан здоров`я та необхідність у постійному догляді, а саме документи про хворобу та інвалідність матері військовослужбовця, документи про перебування брата позивача на військовій службі, акт перевірки сімейного стану, довідку селищної ради щодо його фактичного місця проживання (а.с.30-31).

Із вказаних документів, зокрема свідоцтва про народження від 22.07.1993 серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач є сином ОСОБА_2 , якій 01.06.2025 встановлено ІІ групу інвалідності з переоглядом 01.06.2028. Вказане підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №200/25/549/В від 08.05.2025.

Висновку ЛКК про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №281 від 10.12.2025 підтверджує потребу ОСОБА_2 у догляді на непрофесійній основі (а.с.44-48)

Відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 10.12.2025 №2/2/4470, складеним ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході перевірки виявлено, що ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю ІІ групи, потребує стороннього догляду, сімейний статус - розлучена. Син ОСОБА_3 , 1992 р.н. проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . Інших осіб першого та осіб другого ступеня споріднення не виявлено і не встановлено (а.с.53-56).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23.09.2024 у справі №350/1425/24 шлюб між батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.51-52).

Відповідно до акту від 21.10.2024 №65/20-28, довідки від 21.10.2024 №520/20-29, виданих Перегінською селищною радою Небилівського старостинського округу, ОСОБА_1 , який зареєстрований в м.Івано-Франківськ, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.49-50).

Як зазначає в позовній заяві представник позивача, відповідь на рапорт позивач не отримав, в зв`язку з чим нею скеровано адвокатський запит від 01.04.2026 до військової частини НОМЕР_1 з приводу надання належним чином завіреної відповіді згідно з вимогами додатку 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (а.с.58-62).

Листом від 07.04.2026 №1634/9687 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що рапорт позивача про звільнення з військової служби розглянуто. Кадрові рішення стосовно військовослужбовців офіцерського складу належить до повноважень вищого командування. За результатами розгляду поданих матеріалів уповноваженим органом військового управління прийнято рішення про відмову у погодженні звільнення зазначеного військовослужбовця (а.с.64).

До вказаного листа долучено доповідну записку помічника командира - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2026 №16804.

У доповідній записці вказано, що довідка про проходження військової служби іншим сином ОСОБА_2 видана понад сім місяців тому, є застарілою, не містить актуальних відомостей. Це стосується також акту обстеження сімейного стану, котрий виданий понад три місяці тому та довідки Перегінської селищної ради, виданої в жовтні 2024 року. Не підтверджено виключність обставин, які б свідчили про те, що саме майор ОСОБА_1 є єдиною особою, здатною здійснювати постійний догляд за громадянкою ОСОБА_2 (а.с.64-66).

В зв`язку із ненаданням майору ОСОБА_1 відповіді на рапорт про звільнення з військової служби, адвокатом скеровано скаргу до Міністерства оборони України від 18.04.2026 (а.с.67-77).

Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду скарги надано відповідь від 01.05.2026 №2651/8118, якою повідомлено, що за результатами розгляду рапорту позивача командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову в його задоволенні. Рішення про непогодження в задоволенні рапорту відображено в резолюції командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 про повернення подання, командира військової частини НОМЕР_2 , що поставлена на доповідній записці, при цьому обґрунтування відмови відображено в тексті такої доповідної записки (а.с.78-79).

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Приналежність матері позивача до осіб з інвалідністю другої групи та потреба у постійному догляді підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №200/25/549/В від 08.05.2025 та висновком Лікарсько-консультативної комісії №281 від 10.12.2025 про наявні порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (а.с.44-48).

Стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою в цілях підтвердження підстави звільнення військовослужбовця з військової служби: або висновок МСЕК, або висновок ЛКК закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Так, відповідний висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми 080-4/о, містить визначення потреби у отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 - матір`ю позивача, а також усі обов`язкові реквізити, зокрема печатки та підписи усіх членів комісії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий позивачем висновок ЛКК №281 форми 080-4/о складений лікарсько-консультативною комісією, є достатньою підставою для висновку, що така особа потребує постійного догляду у розумінні підпункту "г" пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Посилання відповідача на закінчення строку чинності висновку ЛКК №281 на момент подання відзиву на позовну заяву є безпідставними, оскільки суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень виключно на момент вчинення відповідної дії чи бездіяльності, в даному випадку прийняття відмови у звільненні позивача з військової служби.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на втрату чинності форми висновку №281 з прийняттям наказу Міністерства охорони здоров`я №1850 від 05.12.2025 (набрав чинності 10.12.2025), тобто через два дні з моменту його видачі ЛКК.

З цього приводу суд зазначає, що по перше внесення змін до форми первинної облікової документації № 080-4/о не було підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби, по друге особам, яким встановлено інвалідність, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності, а рішення про необхідність отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є законними і чинними, та продовжувало бути підставою для оформлення соціальних гарантій, в даному випадку до 10.06.2026.

До того, ОСОБА_2 повторно визначено потребу у сторонньому догляді і видано новий висновок №187 про наявність порушень функцій організму через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (а.с.93).

Що стосується іншої умови для звільнення з військової служби - відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд, суд зазначає наступне.

Як уже попередньо зазначено, у матері позивача - ОСОБА_2 наявний член сім`ї першого ступеня споріднення - син ОСОБА_3 , 1992 року народження.

На підтвердження неможливості здійснення ним постійного догляду за матір`ю позивач зазначив, та підтвердив належними доказами, що останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 (а.с.38).

Поряд із цим, відповідно до акта перевірки сімейного стану військовослужбовця №2/2/4470, затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10.12.2025 встановлено, що інших осіб першого та другого ступеня споріднення не виявлено і не встановлено (а.с.54).

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність усіх передбачених законом умов для звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у доповідній записці командира військової частини НОМЕР_1 йдеться про те, що позивачем не підтверджено виключність обставин, які б свідчили про те, що позивач є єдиною особою, здатною здійснювати постійний догляд за своє матір`ю, а подані документи мають ознаки застарілості, дані не відповідають фактичній інформації на день прийняття рішення (а.с.65-66).

Однак суд не може погодитися із такими висновками відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до статей 72, 73 Кодексу адміністративного судочинства України саме належні та допустимі докази є підставою для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Проте матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Відповідачем не надано доказів існування таких осіб.

Натомість наявний у матеріалах справи акт перевірки сімейного стану від 10.12.2025 містить прямо протилежний висновок щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Таким чином, твердження відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами, що є неприпустимим у діяльності суб`єкта владних повноважень.

Що ж стосується актуальності інформації акту перевірки сімейного стану, а також необхідності, на думку відповідача, його нотаріального засвідчення.

Згідно з положеннями пункту 14.30 Інструкції № 170, після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Суд зазначає, що саме на командира військової частини покладено обов`язок направити запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а після отримання акту обстеження - прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця.

Далі, законодавством передбачено обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.

До того ж, за результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю. Отже, посилання відповідача на неактуальність, чи наявність ознак застарілості акту обстеження сімейного стану є абсолютно необґрунтованим.

Це в свою чергу спростовує твердження відповідача щодо необхідності нотаріального засвідчення акту обстеження.

Що стосується довідки та акту Перегінської селищної ради Небелівського старостинського округу від 21.10.2024, про неактуальність відомостей яких відповідач також вказує, то суд зазначає, що цими довідками засвідчено лише фактичне проживання позивача (відмінне від адреси його реєстрації). У позовній заяві представник позивача вказала, що повторно згадані документи не виготовлялися, поскільки несуть інформаційний характер та подання таких не передбачено Інструкцією №170.

З приводу посилання відповідача на той факт, що довідка про актовий запис про народження ОСОБА_3 (брата позивача) незавірена нотаріально, суд зазначає, що вказана довідка отримано із порталу Дія (а.с.37). Юридична сила е-свідоцтва про народження визначена постановою КМУ від 23.09.2020 №911 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування відображення в електронному вигляді інформації, що містяться у свідоцтві про народження, та інформації про зареєстроване місце проживання, що є у володінні та розпорядженні Державної міграційної служби".

Отже, позивачем надано відповідачу та суду належні докази на підтвердження зазначених у рапорті обставин, зокрема, стосовно того, що він є особою, яка може здійснювати догляд за його матір`ю ОСОБА_6 та стосовно того, що інші особи першого та другого ступеня спорідненості відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що відповідач неправильно оцінив долучені до рапорту позивача документи та передчасно дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів для доведення факту необхідність здійснення постійного догляду за його матір`ю, яка має інвалідність ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

А тому, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відмова у звільненні військовослужбовця за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю, буде суперечити принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що при розгляді рапорту позивача відповідачем вчинені дії не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з II групою інвалідності.

Що стосується посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду, то суд зазначає, що позивач із рапортом про звільнення звернувся у лютому 2026 року, однак тривалий час не був належним чином повідомлений про результати його розгляду. Лише у травні 2026 року йому стало відомо про фактичний стан розгляду поданих документів. Із вказаним позов ОСОБА_1 звернувся 03.06.2026, тобто місячний строк звернення до суду не пропущено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на встановлені у справі обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів та доказів, наданих позивачем та суб`єктом владних повноважень, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В силу норм ст.5 Закону України "Про судовий збір", позивач, як військовослужбовець та учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору. З врахуванням цього, сплачений судовий збір може бути повернуто відповідно до вимог ст.7 цього Закону за клопотанням особи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.