Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №627/40/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 серпня 2026 р.

Справа: №627/40/25

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 627/40/25

провадження № 22-ц/818/3940/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року ухвалене у складі судді Вовк Л. В.-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК « ЄАПБ» ) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК « ЄАПБ» загальну заборгованість за договорами у сумі 90 635 грн 90 коп, а саме: за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023 у сумі 26 250,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20250 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором договором № 28015-09/2023 від 22.09.2023 у сумі 34 400,00 грн, з яких 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №4007586 від 25.09.2023 у сумі 29 985,90 грн, з яких 5099,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24 885,92 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28015-09/2023 від 22.09.2023 та №19375-10/2023 від 14.10.2023 , які були підписані електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21032024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором та Боржниками.

Відповідно Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 28015-09/2023 від 22.09.2023 у сумі 34 400,00 грн , з яких 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу , 26 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками ; за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023 у сумі 26 250,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 250,00 грн- сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 25.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4007586, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

27.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників .

Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2024 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 29 985,90 грн, з яких: 5099,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 885,92 грн -сума заборгованості за відсотками.

Позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачкою, а відповідачка у добровільному порядку заборгованість за кредитними договорами не погасила , тому позивач вимушений звернутися до суду.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну заборгованість да договорами у сумі 90 635,90 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення мотивовано тим що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитних договорів між первісними кредиторами та відповідачем, та отримання останнім кредитних коштів. Всупереч умовам Кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитними договорами у добровільному порядку. Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за договорами позики у загальному розмірі 90 635,90 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог або в разі їх доведення зменшити розмір заборгованості що підлягає стягненню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд задовольняючи позовні вимоги, безпідставно погодився з розрахунками заборгованості позивача та визнав правомірним нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період, що перевищує погоджений сторонами строк кредитування, не надавши належної оцінки правовій природі таких процентів і не перевіривши відповідність нарахувань умовам кредитних договорів та вимогам чинного законодавства. Разом з тим, відповідач зазначає що позивачем також не доведено факту отримання нею кредитних коштів за вказаними договорами. Зазначає що в матеріалах справи відсутні первинні банківські документи на підтвердження вказаних обставин.

25.05.2026 року від представника позивача надійшов відзив, в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим. Зазначає що в матеріалах справи наявні усі докази на підтвердження факту укладення кредитних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів. Вказує що проценти за користування кредитними коштами нараховувались виключно в межах строку кредитного договору а отже відсутні підстави для їх скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 14.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19375-10/2023 ( а.с.8-9).

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W8516.

Згідно з п.1.1 укладеного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 360 днів . Дата надання кредиту 14.10.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування . Дата погашення кредиту 07.10.2024 .

Відповідно до п.4.1.1 Договору , процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування , вказаного в п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти -кожні 25 днів ( п.1.5 Договору).

Відповідно до п.1.6 Кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-43хх-хххх-5585 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 19375-10/2023 від 14.10.2023 , між сторонами погоджено графік платежів ( а.с. 11).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит , а саме сума кредиту -6000,00 грн; строк кредитування- 360 днів; мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт , послуг); спосіб та строк надання кредиту- безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача ) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту ; процентна ставка , відсотків річних - 2,50 % в день , що становить 912,50% річних ; загальні витрати за кредитом -54000,00 грн ( а.с. 12-13).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023, за період з 21.03.2024 по 30.11.2024 , заборгованість у ОСОБА_1 станом на 30.11.2024 складає 26 250 ,00 грн ( а.с.14).

22.09.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28015-09/2023 ( а.с.15-17).

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W2210.

Згідно з п.1.1 укладеного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 22.09.2023 Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування . Дата погашення кредиту15.09.2024.

Відповідно до п.4.1.1 Договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування , вказаного в п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти -кожні 25 днів ( п.1.5 Договору).

Згідно додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 28015-09/2023 від 22.09.2023 , між сторонами погоджено графік платежів ( а.с.19 ).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит , а саме сума кредиту - 8000,00 грн; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт , послуг); спосіб та строк надання кредиту- безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача ) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту ; процентна ставка , відсотків річних - 2,50 % в день , що становить 912,50% річних ; загальні витрати за кредитом - 72 000,00 грн ( а.с. 19-20).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 28015-09/2023 від 22.09.2023, за період з 21.03.2024 по 30.11.2024 , заборгованість у ОСОБА_1 станом на 30.11.2024 складає 34 400,00 грн ( а.с.21).

21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 21102024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників ( а.с.22-24).

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п.1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі Реєстру Боржників , згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 до Договору факторингу № 21102024 від 21.10.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №19375-10/2023 у сумі 26 250,00 грн , з них : 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками ; за кредитним договором №28015-09/2023 у сумі 34 400,00 грн , з них : 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками .( а.с.26)

25.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4007586, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору ( а.с. 29-38).

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора В211.

Згідно п.1.2 Договору сума кредиту складає 5100,00 грн . Строк кредиту 361 днів . Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів ( п.1.3 Договору ).

Стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах цього строку кредиту , вказаного в п.1.3 цього Договору . Знижена процентна ставка становить 0,80% в день ( п.1.4.2 Договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки ) № НОМЕР_1 . (п. 2.1.Договору)

Згідно п.2.2 Договору , суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту кладення цього Договору . Дата надання кредиту : 25.09.2023 або 26.09.2023

Детальні терміни повернення (дати ) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( далі іменується - Графік платежів ), що є Додатком 1 до цього Договору від 25.09.2023, 11.10.2023, 27.10.2023 ( а.с. 39,40,41).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит , а саме сума кредиту - 5 100,00 грн; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту - споживчі (особисті ) потреби ; процентна ставка , відсотків річних ( стандартна процентна ставка ) - 2,00 % в день , що становить 730,00 % річних ; знижена процентна ставка – 292,00 % річних ( а.с.42-44).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4007586 від 25.09.2023, за період з 25.09.2023 по27.06.2024 , станом на 27.06.2024, заборгованість у ОСОБА_1 складає 29 985,90 грн , з них : 5099,98 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 24 885,92 грн - сума заборгованості за відсотками ( а.с.49-51).

Відповідно до Реєстру боржників від 27.06.2024 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4007586 в сумі 29 985,90 грн, з яких: 5099,98 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 885,92 грн -сума заборгованості за відсотками ( а.с. 48).

Як свідчить інформація з АТ КБ « ПриватБанк» від 26.09.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( а.с.150 ).

Виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період 22.09.2023 – 14.10.2023 , містить зарахування ТОВ «Аванс Кредит» , ТОВ «Лінеура Україна» ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 000,00 грн за кредитним договором №28015-09/23 від 22.09.2023 ; 6000,00 грн - за кредитним договором № 19375-10/2023 від 14.10.2023 ; 5100,00 грн - за кредитним договором № 4007586 від 25.09.2023 ( а.с. 151-152 ).

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У рішенні від 11липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду першої інстанції надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме копії кредитних договорів в яких зазначено що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора W8516, отриманого від позивача на укладення кредитного договору № 19375-10/2023 від 14.10.2023, одноразового ідентифікатора W2210 отриманого від позивача на укладення кредитного договору № 28015-09/2023 від 22.09.2023 та одноразового ідентифікатора отриманого від позивача на укладення кредитного договоруВ211 № 4007586, вчинила дії щодо укладення вказаних договорів, отже вказані договори вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Судовим розглядом встановлено, що вказані кредитні договори відповідачем підписано особисто, недійсними в судовому порядку не визнавались, а відтак є чинними і підлягають до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення вказаних договорів, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не факту його підписання, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується інформацією наданої АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до якої вбачається що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Разом з тим зі змісту наданої виписки по картковому рахунку за період з 22.09.2023 по 14.10.2023 року вбачається що відповідачу були видані наступні кредитні кошти а саме: 8 000,00 грн за кредитним договором №28015-09/23 від 22.09.2023 ; 6000,00 грн - за кредитним договором № 19375-10/2023 від 14.10.2023 ; 5100,00 грн - за кредитним договором № 4007586 від 25.09.2023.

Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) відповідно до яких вказано що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту отримання нею кредитних коштів.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за вказаними кредитними договорами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів факторингу та витягами з реєстру боржників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 21102024 від 21.03.2024 та договору факторингу №27062024 від 27.06.2024.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачаєте що за ОСОБА_1 за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023 обліковується заборгованість за період з з 21.03.2024 по 30.11.2024 у розмірі 26250,00 грн з яких 6000,00 грн – тіло кредиту, 20250,00 грн – відсотки.

Відповідно до п.4.1.1 Договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування , вказаного в п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти -кожні 25 днів. ( п.1.5 Договору)

Отже, розмір нарахованих процентів за вказаними кредитними договорами повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Проценти за користування кредитними коштами нараховувались виключно в межах строку кредитування, тільки первісними кредиторами, та після відступлення права вимоги позивачу, останнім не здійснювалось нарахування відсотків за вказаними договорами.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023 та № 28015-09/2023 від 22.09.2023 відповідачем не надано. Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Водночас колегія суддів не в повній мірі погоджується з розрахунком заборгованості за кредитним договором №4007586 від 25.09.2023 з огляду на наступне.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №4007586 від 25.09.2023, первісним кредитором у період з 22.04.2024 року по 27.06.2024 року застосовувалась процентна ставка 2% в день що суперечить Закону №3498-ІХ.

Враховуючи викладене колегія судів наводить власний розрахунок заборгованості за вказаний період.

Так за період з 22.04.2024 року по 27.06.2024, тобто за 67 днів, застосовувалась процентна ставка 1,5%, (5100,00 грн * 1,5% * 67 днів), загальний розмір процентів за вказаний період становить 5125,50 грн.

Разом з тим загальний розмір заборгованості за кредитним договором №4007586 від 25.09.2023 року, за період з 25.09.2023 по 27.06.2024 становить 28278,07 грн яка складається з тіла кредиту – 5099,98 грн, та процентів – 23178,09 грн.

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги лише частково спростовують правові висновки суду, а саме в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 4007586 від 25.09.2023 року, та не спростовують правових висновків суду в іншій частині рішення, зокрема щодо визначення розміру та стягнення заборгованості за кредитними договорами №19375-10/2023 від 14.10.2023 та № 28015-09/2023 від 22.09.2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог, відтак рішення в зазначеній частині підлягає зміні.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 3028,00 грн, сума сплаченого судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги становить 4542,00 грн.

Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (98,11%) а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме (1,89%) отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2970,77 грн за подачу до суду позовної заяви та з ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути 85,84 грн за подачу апеляційної скарги та з урахуванням взаємозаліку (2970,77-85,84) з ОСОБА_1 належить стягнути 2884,93 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року – змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості за кредитним договором № 4007586 від 25.09.2023 року.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) загальну заборгованість за договорами у сумі 88928 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 07 коп., а саме:

за кредитним договором №19375-10/2023 від 14.10.2023 у сумі 26 250,00 грн, з яких : 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу , 20 250 грн - сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором договором № 28015-09/2023 від 22.09.2023 у сумі 34 400,00 грн , з яких 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу , 26 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками ;

за кредитним договором договором №4007586 від 25.09.2023 у сумі 28278,07 грн , з яких 5099,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23178,09 грн - сума заборгованості за відсотками.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 93 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua