Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №645/9368/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 645/9368/25

провадження № 22-ц/818/3574/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Пилипчук Н.П., Маміна О.В.,

сторони справи:

позивач – Акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року ухвалене у складі судді Алтухової О.Ю.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.11.2017 у розмірі 70703,50 грн та суму судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.11.2017 року. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, в порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 70703,50 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 21926, 91 грн та судовий збір у розмірі 939, 06 грн.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав доказів укладення з відповідаем договору кредиту на зазначених у позові умовах. У анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 23.11.2017 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються, а також інші складові кредиту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», відповідач розумів та ознайомлювався і погоджувався з саме з тими Умовами та Правилами, що долучені до справи та що вони на момент отримання відповідачем кредитних коштв взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. При цьому суд зробив висновок про те, що надана Банком роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача встановлено, що на момент визначення позивачем суми боргу з відповідача були списані відсотки на загальну суму 48746,59 грн внаслідок чого збільшувалася сума заборгованості за тілом кредиту. З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення відсотків, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування відсотків, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення відсотків. Враховуючи те, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за тілом кредиту має складати 21926,91 грн (70703,50-48776,59), і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, просило рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення просило залишити без змін. Судові ж витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Керуючись положеннями статті 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" пропонує необмеженому колу фізичних осіб – резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank | UniversalBank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правці обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank (далі - Умови і правила). Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети - заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком.

Апелянт зазначив, що клієнт, підписуючи Анкету-заяву, погодився, що вказана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг.

Підписанням Договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. (п. 3 Анкети-заяви).

Апелянт також зазначив, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви). Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід?ємною складовою Договору. Поміж цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов?язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил). Апелянт вказав, що згоду клієнта із змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведення клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта. Таким чином, враховуючи те, що клієнтом неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надав свою згоду із змінами, доповненнями до Договору про надання банківських послуг від 23.11.2017 року.

Також апелянт вважає що, наявні усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання https://www.monobank.ua/terms, що міститься у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами (а це понад 8 млн.), є загальновідомим фактом, а те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої.

Звертає увагу, що оскільки відповідач не надавав Банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, у останнього виникла заборгованість, розмір якої перед Банком за Договором становить 70703,5 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.11.2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.11.2017 року. Відповідно до умов Анкети-заяви останній погодився з тим, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. У Анкеті-заяві позичальник просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (в тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку та засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 45000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Відповідачем же не наведені докази, які б спростовували факт виникнення заборгованості за кредитом, що був наданий позивачем у рамках договору про надання банківських послуг «monobank» від 23.11.2017 року на підставі поданої та підписаної відповідачем Анкети-заяви від 23.11.2017 року.

В той же час із наданих позивачем доказів лише Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, зокрема будь-яких даних стосовно розміру встановленого кредитного ліміту, оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.11.2017 вбачається, що станом на 03.11.2025 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 70703, 50 грн, що складається з тіла кредиту (а.с. 18-33).

До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / UniversalBank, затверджені Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, що набувають чинності з 27.11.2021 (надалі Умови (а.с.51-57)), Тарифи банку Чорної картки monobank (надалі Тарифи (а.с. 58-59), Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank ( надалі Паспорт ( а.с. 60-62).

Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено довідку про наявність рахунку від 03.11.2025 року (а.с. 49) довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 50) та інформацію про рух коштів по картці в період з 26.11.2017 по 03.11.2025 (а.с. 35-48) з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти, якими він користувався, вбачається рух грошових коштів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником».

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, констатації підлягає факт, що із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, відсоткової ставки по картці, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.

Зі змісту довідки про наявність рахунку вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_1 , строком дії до серпня 2030 року (а.с.49).

Крім того, Банком долучено довідку про розмір встановленого кредитного ліміту зі змісту якої вбачається, що в період дії кредитного договору кредитні ліміти відповідно до певних періодів то збільшувалися, то зменшувалися, а станом на 23.12.2021 13:28:22 становив 45000 грн (а.с.50).

У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія тарифів, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем у вигляді його електронного цифрового підпису. (а.с . 62 зворот).

Однак всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані електронним цифровим підписом відповідача, а наведені з цього приводу доводи апеляційної скарги належними і допустимими доказами також не підтверджені.

В обґрунтування своїх апеляційних доводів, апелянт зазначив про те, що підписанням вказаної вище Анкети-заяви, відповідач підтвердив своє ознайомлення з актуальною редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Проте, вказане твердження колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» регламентує, що у договорі про споживчий кредит зазначається, зокрема, таке: тип кредиту (п. 2), відсоткова ставка, її тип та порядок обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п. 8), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (п. 9), загальний розмір наданого кредиту (п. 3), строк, на який надається кредит (п. 5).

В той же час Тарифи банку та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Універсал Банку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 23.11.2017 або шляхом підписання анкети-заяви, або в електронній формі.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, тарифи, строку на який укладається кредитний договір та порядку продовження строку кредитної лінії, порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів надана позивачем Анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 23.11.2017 не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Наданий же позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність контррозрахунку відповідача проти суми заборгованості, як доказ його належності та допустимості.

Крім того зі змісту вказаного розрахунку вбачається що заборгованість відповідача за кредитом визначена із урахуванням відсотків які передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг що не підписані відповідачем, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено Виписку про рух коштів по картці відповідача за період з 26.11.2017 по 03.11.2025, за змістом якої відповідач систематично користувався кредитними коштами, загальна сума витрат за весь період становить 613085, 85 грн, загальна сума зарахувань становить 542062, 35 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту). Проте, фактично сума, яку зазначено позивачем, а саме – 70703, 50 грн не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались відсотки на заборгованість за кредитом та на їх погашення списано 48776, 59 грн.

Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення відсотків, які передбачені Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зарахування коштів сплачених/списаних банком за відсотками (48776, 59 грн) в рахунок погашення заборгованості, та її зменшення з 70703, 50 грн до 21926, 91 грн.

Отже, оскільки, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку у повному обсязі Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь банку лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 21926, 91 грн, оскільки позивачем доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення кредитору, зокрема заборгованість відповідача становить (70703, 50 грн - загальна сума заборгованості визначена Банком, з них - 48776, 59 грн - протиправно нараховані та сплачені проценти. Тобто, сума заборгованості у розмірі 21926, 91 грн, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку ОСОБА_1 , підлягає стягненою з останнього на користь АТ «Універсал Банк».

Резюмуючи викладене, колегія суддів констатує, що у даному випадку беззаперечно підлягає стягненню сума фактичного залишку боргу за тілом кредиту у сумі 21926, 91 грн без урахування протиправно нарахованих банком та сплачених боржником процентів.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна