Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №240/7728/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/7728/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 25.08.2025 по 18.09.2025; з 09.10.2025 по 07.11.2025;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 180107,53 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 25.08.2025 по 18.09.2025; з 09.10.2025 по 07.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із отриманим тяжкого поранення він проходив стаціонарне лікування з 25.08.2025 по 18.09.2025 та перебував у відпустці для лікування з 09.10.2025 по 07.11.2025. Зазначає, що відповідач не в повному обсязі нарахував та виплатив йому належні винагороди за спірні періоди.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що в період з 25.08.2025 по 18.09.2025 були відсутні підтверджуючі документи з ВЛК про пов`язання поранення із захистом батьківщини, оскільки відповідна довідка була з ВЛК була видана лише 09.10.2025 № 2025-1009-1126-3230-3 де зазначено, що поранення ТАК пов`язано із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Тобто, на момент перебування на лікуванні за вищевказаний період позивач не набув права на відповідні виплати, проте у подальшому позивачу і за період з 25.08.2025 по 18.09.2025, і з 09.10.2025 по 07.11.2025, враховуючи наявність довідки ВЛК від 09.10.2025 № 2025-1009-1126-3230-3, була нарахована та виплачена сума одноразової грошової допомоги відповідно до положень Постанови №168, що підтверджується довідкою про виплачені суми одноразової грошової допомоги від 16.03.2026 №119. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 21.09.2024, під час участі в бойових діях, отримав поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування з 25.08.2025 по 18.09.2025 в КНП "Андрушівська міська лікарня", а з 09.10.2025 по 07.11.2025 перебував у відпустці для лікування після поранення.

Позивач, вважаючи, що відповідач протягом вказаних періодів не виплатив йому в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2-4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та строк дії якого триває й дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

До Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни 01.04.2022, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим 21.09.2024 пораненням та перебуванні у відпустці для лікування за станом здоров`я.

Судом встановлено, що згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 25.09.2024 №17557, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 , 1993 р.н., 21 вересня 2024 року одержав мінно-вибухову травму. Акубаротравму з пошкодженням лівої барабанної перетинки. Непроникаючу відкриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя, лівої скроневої ділянки, тім`яної ділянки та лівої половини грудної клітки. Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої верхньої кінцівки, правого передпліччя і правої кисті, лівого стегна та лівої гомілки.

Також у вказаній довідці зазначено, що травму отримано за обставин безпосередної участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3858 ОСОБА_1 з 25.08.2025 по 18.09.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в об`єднаному хірургічному №1 КНП "Андрушівська міська лікарня".

Довідкою позаштатної Госпітальної ВЛК КНП Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського №2025-1009-1126-3230-3 від 09.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 №308 ОСОБА_1 вибув у відпустку на 30 діб з 10.10.2025 по 08.11.2025.

Таким чином, у даному випадку судом встановлено, що в спірні періоди часу позивач перебував саме на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, а тому набув право на виплату збільшеної до 100 000 гривень винагороди.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вересні 2025 року за 21 день серпня 2025 року виплачено 67741,94 грн.; у листопаді 2025 року за 26 днів жовтня 2025 року - 83870,97 грн. та за 8 днів листопада - 26666,67 грн.

З огляду на викладене суд зауважує, що відповідачем самостійно усунуто обставини, за яких позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова грошова винагорода у повному обсязі за період перебування позивача на лікуванні у закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення та у відпустці для лікування після поранення. Зокрема, вказане підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 16.03.2026 №119, з якої суд встановив, що відповідачем за період з 11.04.2025 по 14.11.2025 виплачено позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, у тому числі і за спірний період з 25.08.2025 по 18.09.2025 та з 09.10.2025 по 07.11.2025 у загальному розмірі 178279,58 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на день винесення даного судового рішення відсутнє порушення прав позивача на виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення із розрахунку 100000 грн пропорційно із розрахунку на місяць, відтак позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

10.08.26