Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №240/28835/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/28835/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та скасувати рішення №064250011557 від 31.10.2025 щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 24 жовтня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24.10.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 31.10.2025 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796 у зв`язку з тим, що станом на 01 січня 1993 року особа проживала в зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років. Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.02.2026 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскільки з моменту аварії та станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживала та не працювала у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років, то вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_1 від 05.08.2000.

24.10.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення №064250011557 від 31.10.2025 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу відповідно до трудової книжки від 05.07.1989 не зараховано періоди роботи з 01.07.1993 по 31.08.1993 та з 01.09.1993 по 25.05.2003, оскільки назва підприємства в записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення (частково зараховано з 01.01.1998 відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Крім того, до періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: періоди з 26.04.1986 по 26.11.1988, з 06.05.1991 по 01.06.1992 згідно з довідкою від 24.10.2025 №15708, оскільки в довідці не зазначено підстави видачі та дані періоди перетинаються з періодом навчання з 01.09.1986 по 20.06.1989 в Житомирському ПТУ №19 відповідно до диплому від 01.07.1987; періоди роботи з 08.07.1992 по 01.07.1993 та з 01.07.1993 по 31.08.1993 відповідно до трудової книжки від 05.07.1989, оскільки не визначено місце знаходження підприємств; період роботи з 01.09.1993 по 25.05.2003 відповідно до трудової книжки від 05.07.1989, оскільки заявниця працювала в спецуправлінні "Київшляхвибухпром".

Листом від 06.11.2025 за №0600-0211-8/97422 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як вже зазначено судом, рішенням №064250011557 від 31.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки, зокрема, до періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: періоди з 26.04.1986 по 26.11.1988, з 06.05.1991 по 01.06.1992 згідно з довідкою від 24.10.2025 №15708, оскільки в довідці не зазначено підстави видачі та дані періоди перетинаються з періодом навчання з 01.09.1986 по 20.06.1989 в Житомирському ПТУ №19 відповідно до диплому від 01.07.1987; періоди роботи з 08.07.1992 по 01.07.1993 та з 01.07.1993 по 31.08.1993 відповідно до трудової книжки від 05.07.1989, оскільки не визначено місце знаходження підприємств; період роботи з 01.09.1993 по 25.05.2003 відповідно до трудової книжки від 05.07.1989, оскільки заявниця працювала в спецуправлінні "Київшляхвибухпром".

Надаючи оцінку аргументам спірного рішення, суд вказує про таке.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, позивач має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_1 від 05.08.2000.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, підтверджує факт проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) зробив висновок, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно оскаржуваного рішення вказано те, що з моменту аварії та станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживала та не працювала у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років, зважаючи на що вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Тобто, одним із ключових питань у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

В ході судового розгляду справи встановлено, що згідно довідки №15708 від 24.10.2025, виданої Коростенською міською радою, позивач була зареєстрована та постійно проживала у період з 01.01.1986 по 26.11.1988 та з 06.05.1991 по 01.06.1992 по вул. Заводська, буд. 5, с. Михайлівка Коростенського району Житомирської області; у період з 09.06.1992 по теперішній час по вул. Незалежності, буд. 14, с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області, територія яких відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

У свою чергу, судом встановлено, що згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1989 позивач 01.09.1986 вступила до професійно-технічного училища №19 м. Житомира та 30.06.1989 закінчила повний курс названого училища.

Тобто, вказаними вище документами підтверджується факт навчання позивача в професійно-технічному училищі №19 м. Житомир в період з 01.09.1986 по 30.06.1989, що спростовує відомості щодо проживання позивача у вказаний період в зоні посиленого радіологічного контролю.

Суд зазначає, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що остання безпосередньо навчалася в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (постанова Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).

В свою чергу, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 05.07.1989 містяться записи про періоди роботи з 08.07.1992 по 01.07.1993 та з 01.07.1993 по 31.08.1993, однак доказів того, що у спірні періоди позивач працювала на території радіоактивного забруднення, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, матеріали адміністративної справи не містять.

Таким чином, тривалість проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 01 рік 11 місяців 23 дні (26.04.1986 по 30.08.1986, з 06.05.1991 по 01.06.1992 та з 09.06.1992 по 01.01.1993), що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Посилання позивача на те, що додатковими підтвердженнями постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона) є свідоцтво про укладення шлюбу 23.11.1991 в с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області, суд не бере до уваги, оскільки дані документи не доводять факту проживання/роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 рік, адже не містять жодної інформації про часовий проміжок проживання позивача у відповідній зоні.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постійного проживання та (або) роботи в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 4 років.

Слід також зазначити, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

З огляду на вказану норму, суд не надає оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.10.2025 за №064250011557, зокрема, в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.1993 по 31.08.1993 та з 01.09.1993 по 25.05.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.07.1989, оскільки позивач у своїй позовній заяві не оскаржує вказане рішення в цій частині та в матеріалах справи відсутні документи, які надають можливість розглянути дане питання.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що управління правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, оскільки позивач не надала доказів проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

10.08.26