Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №160/32040/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/32040/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійснення ОСОБА_1 , перерахунку з 08.04.2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 76 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, половини строку навчання на денному відділенні юридичного факультету та стажу роботи в прокуратурах Дзержинського та Довгинцівського районів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту в період з 01.09.1980 року по 30.06.1984 року, що становить 1 рік 11 місяців, та стаж роботи в прокуратурі Дзержинського району м. Кривого Рогу з 13.08.1984 року по 27.11.1984 стажистом на вакантну посаду старшого помічника прокурора Дзержинського району, з 27.11.1984 по 29.05.1985 року стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Дзержинського району, з 30.05.1985 року по 24.03.1986 року стажистом на посаду помічника прокурора та помічником прокурора Довгинцівського району, що становить 1 рік 7 місяців 11 днів;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 08 квітня 2025 року провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, 33 роки 4 місяці, відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 76% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та з 16.12.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого визначено відповідачем виходячи лише зі стажу роботи на посаді судді 29 років 09 місяців 19 днів, тобто у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач вказує, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідач безпідставно не зарахував половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та періоди роботи в органах прокуратури, тоді як такі періоди підлягають зарахуванню за законодавством, що діяло на день її призначення на посаду судді, і раніше вже враховувалися їй як спеціальний стаж роботи суддею. З урахуванням цих періодів стаж, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, становить 33 роки 4 місяці, а розмір такого утримання має складати 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач посилається на ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 137, ч. 3 ст. 142 та абзац 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 135 та п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, абзац 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 та Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позицію відповідача обґрунтовано тим, що позивач з 16.12.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди, оскільки за документами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 47 років 0 місяців 14 днів, у тому числі стаж роботи на посаді судді - 29 років 09 місяців 19 днів. Відповідач вважає, що перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, визначений ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, є вичерпним і не охоплює навчання у юридичному інституті та роботу в органах прокуратури, а Закон України «Про статус суддів», на який посилається позивач, втратив чинність 01.01.2012 та з огляду на ч. 1 ст. 58 Конституції України не може застосовуватися до правовідносин, що виникли після цієї дати. Крім того, відповідач зазначає, що питання призначення та перерахунку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, є їх дискреційними повноваженнями, втручання суду в які є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рішенням Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року № 3116/0/15-16 звільнена з посади судді Дніпропетровського апеляційного суду у зв`язку з поданням нею заяви про відставку. Наказом Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2016 року № 279/к позивача відраховано зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку.

З 16 грудня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де їй нараховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

У грудні 2021 року відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача за період з 19.02.2020, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційними положення п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Перерахунок здійснено виходячи зі стажу роботи лише на посаді судді - 29 років 09 місяців 19 днів, а саме у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Стаж роботи позивача на посаді судді тривалістю 29 років 09 місяців 19 днів становить робота на посадах судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Ленінського районного суду м. Чернівці та Дніпропетровського апеляційного суду. За документами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 47 років 0 місяців 14 днів.

У період з 01.09.1980 по 30.06.1984 позивач здобувала вищу освіту на юридичному факультеті денного відділення Харківського юридичного інституту, що підтверджується копією трудової книжки; половина строку такого навчання становить 1 рік 11 місяців.

Після здобуття вищої освіти позивача направлено на роботу в прокуратуру Дніпропетровської області, де вона з 13.08.1984 по 27.11.1984 працювала стажистом на вакантну посаду старшого помічника прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу, з 27.11.1984 по 29.05.1985 - стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Дзержинського району, з 30.05.1985 по 24.03.1986 - стажистом на посаду помічника прокурора та помічником прокурора Довгинцівського району. Тривалість роботи позивача в органах прокуратури становить 1 рік 7 місяців 11 днів.

08 квітня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою (вхідний № 13790/М-0400-25 від 08.04.2025) про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи 33 роки 4 місяці, надавши необхідні документи та посилаючись на незарахування їй до відповідного стажу половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті та стажу роботи в прокуратурі.

Листом від 07 травня 2025 року за вих. № 21234-13790/М-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що її стаж роботи на посаді судді, обчислений згідно з вимогами ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», складає 29 років 09 місяців 19 днів, та відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи 33 роки 4 місяці.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

За ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів. Згідно зі ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), який діяв на час виникнення спірних правовідносин та є чинним на час розгляду справи, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За ч.ч. 1-3 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. За ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом з тим, за абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Ця норма кореспондує зі ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

До набрання чинності Законом № 1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), ст. 135 якого визначала перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді. При цьому згідно з п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювалися Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон №2862-XII). Абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII) було передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

За абзацом 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Аналогічне за змістом положення щодо зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів, зараховуються також визначені законодавством інші періоди, зокрема половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та час роботи на посадах прокурорів і слідчих, за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судом встановлено, що позивача призначено (обрано) на посаду судді задовго до набрання чинності Законом № 1402-VIII, а її стаж роботи на посаді судді становить 29 років 09 місяців 19 днів, тобто перевищує 10 років. Відтак визначення стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, здійснюється за законодавством, що діяло на день її призначення (обрання), а саме з урахуванням абзацу 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII та абзацу 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865.

З огляду на це до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту в період з 01.09.1980 по 30.06.1984, що становить 1 рік 11 місяців, а також період роботи в органах прокуратури з 13.08.1984 по 24.03.1986 на посадах стажиста на вакантну посаду старшого помічника прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу, стажиста на вакантну посаду слідчого прокуратури Дзержинського району, стажиста на посаду помічника прокурора та помічника прокурора Довгинцівського району, що становить 1 рік 7 місяців 11 днів.

Крім того, суд враховує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вирішуючи спір, суд враховує такі раніше прийняті судами рішення та викладені в них правові висновки.

У постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 500/805/19 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходив з того, що у спірних правовідносинах пенсійному органу слід керуватися законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами, які такому закону суперечать, оскільки за ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У цій самій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у збільшеному відсотковому розмірі виникло внаслідок зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періодів роботи на посадах в органах прокуратури. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 607/5454/17.

Щодо періодів, які підлягають зарахуванню до стажу роботи судді, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 461/2128/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 280/2167/21, а також правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 20 лютого 2021 року у справі №344/5707/19, щодо зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Правовий висновок про єдиність стажу роботи на посаді судді викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 і в подальшому підтримано Верховним Судом у постановах від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 620/1944/20, від 24 жовтня 2024 року у справі № 420/10628/21 та від 29 жовтня 2024 року у справі № 420/22024/23. Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/805/18 також зазначила, що ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII слід тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів.

Суд також враховує правові позиції Конституційного Суду України. У рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності; будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. У рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України вказав, що конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. У рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Застосовуючи наведені норми та правові висновки до встановлених обставин справи, суд виходить з того, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 33 роки 4 місяці, а саме: 29 років 09 місяців 19 днів роботи на посадах судді, 1 рік 11 місяців половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та 1 рік 7 місяців 11 днів роботи в органах прокуратури.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, за наявності 33 повних років такого стажу розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача має становити 76 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років та 26 відсотків за 13 повних років понад 20 років).

Оскільки із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи 33 роки 4 місяці позивач звернулася до відповідача 08 квітня 2025 року, надавши необхідні документи, саме з цієї дати у позивача виникло право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 76 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, і саме з цієї дати відповідач зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, від 23 грудня 2020 року у справі № 240/8156/19, від 04 листопада 2021 року у справі № 240/8159/19 та від 12 липня 2022 року у справі № 620/1863/19, відповідно до яких перерахунок здійснюється з дати виникнення у судді у відставці відповідного права, а пенсійний орган у спірних правовідносинах має керуватися законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами, які такому закону суперечать.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та на положення ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та про зобов`язання його вчинити певні дії. Тривалість та правова кваліфікація спірних періодів установлені судом на підставі документів пенсійної справи та трудової книжки позивача, а відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання визначається шляхом обчислення за правилами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у зв`язку з чим належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до відповідного стажу та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 08 квітня 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу з 08.04.2025 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до відповідного стажу половини строку навчання на денному відділенні юридичного факультету та стажу роботи в прокуратурах Дзержинського та Довгинцівського районів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку з 08.04.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням до спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, половини строку навчання на денному відділенні юридичного факультету та стажу роботи в прокуратурах Дзержинського та Довгинцівського районів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту в період з 01.09.1980 по 30.06.1984, що становить 1 рік 11 місяців, та стаж роботи в прокуратурі Дзержинського району м. Кривого Рогу з 13.08.1984 по 27.11.1984 стажистом на вакантну посаду старшого помічника прокурора Дзержинського району, з 27.11.1984 по 29.05.1985 стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Дзержинського району, з 30.05.1985 по 24.03.1986 стажистом на посаду помічника прокурора та помічником прокурора Довгинцівського району, що становить 1 рік 7 місяців 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 08 квітня 2025 року провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, 33 роки 4 місяці, у розмірі 76 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова