Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №160/16040/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/16040/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕНДІ ПАК» до ПІВДЕННО-СХІДНОЇ МИТНИЦІ про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕНДІ ПАК» до ПІВДЕННО-СХІДНОЇ МИТНИЦІ про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.06.2026 № UA110020/2026/000009/2.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву вказав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що з метою митого оформлення придбаних у рамках зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2025 № 2025-2026/DP, укладеного із компанією «VEDHAA POLYPACK LLP» (Індія), ТМЦ (мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену без вкладинки) позивач подав відповідачеві митну декларацію від 01.06.2026 N 26UA110020002297U0 із переліком документів зазначених у графі 44 декларації, зокрема, Зовнішньоекономічний контракт від 02.10.2025 № 2025/DP; Додаток від 02.10.2025 № 1 до контракту від 02.10.2025 № 2025/DP; Додаткова угода від 20.11.2025 №4 до Контракту від 02.10.2025 № 2025/DP; Додаток від 10.03.2026 №4-2 до контракту від 02.10.2025 № 2025/DP; Додаток від 26.03.2026 №4-2 до контракту від 02.10.2025 № 2025/DP; Інвойс-проформа від 10.03.2026 № DE№DI/004/2026; Інвойс-фактура від 26.03.2026 № S№PL/025/2025-26; Платіжна інструкція від 16.03.2026 № 41JBKLQ3 9. Протокол Swift від 16.03.2026 №43; Платіжна інструкція від 06.04.2026 № 43JBKLQ4; Протокол Swift від 06.04.2026 №41; Договір транспортного експедирування від 20.08.2024 №20/08-24; ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ від 29.12.2022 №29.12-1п; Коносамент від 02.04.2026 №550336002336, 15. Заявка на надання транспортно-експедиторських послуг від 16.03.2026 №5817; Автотранспортна накладна від 29.05.2026 №1810; Рахунок на оплату від 28.05.2026 № 1289; Платіжна інструкція від 30.05.2026 №1419; Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB Mundra; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Mundra - Черноморськ Дніпро (Україна).

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.

Декларантом додаткових документів надано не було, у зв`язку з чим відповідачем прийнято оскаржене рішення, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу.

Позиція митного органу ґрунтується на тому, що надана заява на ТЕО від 16.03.2026 № 5817 складена не за встановленою формою та при цьому, визначені у ній розрахункова складові не включають послуги, які зазначені у рахунку на оплату від 28.05.2026 №960, що на думку митного органу може свідчити про про наявність інших рахунків на надані послуги (що не визначені заявкою), які до митного контролю не надано.

Також відповідач із посиланням на припипси Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України та наявної інформації щодо ідентичного рівня сировини встановив, що сировина для виготовлення оцінюваного товару дорожче ніж готова вироблена продукція, імпортована ТОВ "ДЕНДІ ПАК".

Вважаючи це рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

При цьому, зауваження митного органу щодо невідповідності та розбіжності поданих декларантом документів висувалися як до фактурної вартості заявленого до розмитнення товару так і до транспортної складової.

Позиція митного органу ґрунтується на тому, що надана заява на ТЕО від 16.03.2026 № 5817 складена не за встановленою формою та при цьому, визначені у ній розрахункова складові не включають послуги, які зазначені у рахунку на оплату від 28.05.2026 №960, що на думку митного органу може свідчити про про наявність інших рахунків на надані послуги (що не визначені заявкою), які до митного контролю не надано.

Також відповідач із посиланням на припипси (пункт 2.2.13 розділу ІІ) Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України та наявної інформації щодо ідентичного рівня сировини встановив, що сировина для виготовлення оцінюваного товару дорожче ніж готова вироблена продукція, імпортована ТОВ "ДЕНДІ ПАК".

На думку відповідача, вказаний пункт дає йому право на підставі порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів заявляти про свої сумніви стосовно заявленої митної вартості.

Так, наказу Державної фіскальної служби України від 01 липня 2025 року № 476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України”, не існує, а є аналогічний наказ Державної фіскальної служби України від 01 липня 2021 року № 476. На державну реєстрацію до Міністерства юстиції України зазначений наказ не подавався та, відповідно, в Міністерстві юстиції України не зареєстровано, оскільки Державна фіскальна служба України не була наділена повноваженнями суб`єкта нормотворення та не належала до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, а прийняті нею розпорядчі документи не були об`єктом контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Така інформація зазначена в Листі Міністерства юстиції України від 06.11.2025 №160836/ПІ-К-4776/10.1.1.

Разом з цим, пункт 2.2.13 розділу ІІ Методичних рекомендацій лише визначає можливість здійснення аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв шляхом порiвняння рiвня заявленої митної вартостi товарiв з наявною в митного органу iнформацiєю про рiвень цiн на такi товари або вартiсть прямих витрат на їх виробництво, у тому числi сировини, матерiалiв та/або комплектувальних виробiв, якi входять до складу товарiв.

В якості сировини для виготовлення імпортованого товару відповідач вибрав тканину технічну для виготовлення мішків типу "біг-бег". Зазначена тканина має інші властивості та вартість, вона товща, армована спеціальними волокнами і здатна витримувати навантаження від 500 кг до 5000 кг. Добавки в цій тканині дозволяють витримувати обвітрювання, вологу, сонячні промені із нею виготовляють мішки типу "біг-бег" для зберігання сипучих вантажів не в складських приміщеннях вагою від 500 кг до 5000 кг. Імпортований товар – мішки для зберігання сипучого товару 50-100 кг тільки в складських приміщеннях.

Отже, зазначені обґрунтування митного органу для витребування додаткових документів не відповідають приписам ст. 53 Митного кодексу України.

Із приводу ж сумнівів відповідача, що на ТЕО від 16.03.2026 № 5817 складена не за встановленою формою та при цьому, визначені у ній розрахункова складові не включають послуги, які зазначені у рахунку на оплату від 28.05.2026 №960, що на думку митного органу може свідчити про про наявність інших рахунків на надані послуги (що не визначені заявкою), які до митного контролю не надано, суд зазначає про таке

Заявка на надання транспортно-експедиторських послуг від 16.03.2026 № 5817 - це попередній документ про узгодження складу та вартості послуг станом на 16.03.2026 року. Транспортна складова митної вартості остаточно розраховувались після вибуття вантажу з митного терміналу на кордоні (порт Чорноморськ), тобто на 28.05.2026 року та її заявлений рівень вартості послуг підтверджується договором про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів від 20.08.2024 №20/08-24, коносаментом від 02.04.2026 №550336002052; рахунком на оплату від 28.05.2026 № 1289; платіжною інструкцією від 30.05.2026 №1419, Автотранспортною накладною від 29.05.2026 №1810.

Так, 31 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 804/16553/14, адміністративне провадження №К/9901/5149/18 (ЄДРСРУ № 82119177) досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Верховний Суд дійшов висновку, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), у зв`язку з чим суд доходить висновку, що надані позивачем докази є допустимими та достатніми на підтвердження понесено розміру витрат на перевезення товарів.

При цьому, здійснюючи аналіз таких документів судом не встановлено розбіжностей або будь-який інших відомостей, що б не підтверджували задекларовану митну вартість, що стосується транспортних складових. Не встановлено й понесення позивачем додаткових витрат про які зазначає відповідач.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цьому рішенні ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕНДІ ПАК» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ПІВДЕННО-СХІДНОЇ МИТНИЦІ про коригування митної вартості товару від 01.06.2026 № UA110020/2026/000009/2.

Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕНДІ ПАК» судовий збір у розмірі 3104,34 грн за рахунок бюджетних асигнувань ПІВДЕННО-СХІДНОЇ МИТНИЦІ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна